60. Популяризація гуманістичних ідей в Україні (ю.Дрогобич, м.Русин, Ст.Оріховський та ін.)

Появі і поширенню ідей ренесансного гуманізму в Україні сприяла і сукупність факторів тогочасного соціально-економічного, політичного, культурного життя. Ці ж чинники позначилися і на характері функціонування філософських ідей. Важливим чинником виникнення усіх цих передумов була поява значної кількості економічно незалежних міст із магдебурзьким правом, які ставали центрами не тільки ремісництва і торгівлі, але й соціально-політичного та культурного життя.

Найвагоміший внесок українських гуманістів складають їхні здобутки у галузі історіософської, суспільно-політичної та етичної проблематики... Наші гуманісти одними з перших у європейській філософській думці стали заперечувати Божественне походження влади й держави, виступили проти підпорядкування світської влади духовній, відстоювали невтручання церкви у державні справи. ЮРІЙ ДРОГОБИЧ (Котермак) — відомий український учений у царині астрономії, астрології, медицини, математики. Навчався у Львові, Кракові, Болоньї (Італія). Впродовж 1481 — 1482 рр. — ректор Болонського університету. Дрогобич високо цінував людський розум, вірив у його силу і можливості, зокрема у пізнання таємниць світу і його закономірностей, а також у здатність людини використати результати такої пізнавальної діяльності на своє благо. Завдяки розумові, як головному критерієві істинності, можна легко "осягнути обшири неба незбагненно великі", спізнати "таїни у підмісячнім світі і силу могутню зірок".

СТАНІСЛАВ ОРІХОВСЬКИЙ (Роксолан) — визначний українсько-польський гуманіст, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст. В царині філософії найбільше цікавився проблемами, пов’язаними з етикою і політикою.

ГРИГОРІЙ САНОЦЬКИЙ (із Санока) — українсько-польський церковний і політичний діяч, архиєпископ Львівський. Був засновником першого гуманістичного гуртка в Україні. Саноцький першим серед вітчизняних мислителів рішуче й відверто критикував схоластичну філософію, яку називав "сонним маренням наяву. Вихідною позицією його філософії було характерне для гуманістів відкидання авторитетів і прагнення до самостійного осмислення і вивчення оригінальних текстів античних філософів та застереження щодо схоластичного нагромадження псевдокоментарів. Із боротьбою проти авторитетів поєднувалася у цього мислителя оборона прав розуму, що виражалось у спробі унезалежнення науки від теології за допомогою вчення про подвійну істину. Саноцький схилявся до раціонального обгрунтування релігійних істин. Мислитель активно виступав за розмежування світської і церковної влади, за відокремлення церкви від держави та їхнє невтручання у справи одна одної. Спираючись на ренесансне уявлення про людину як істоту, що поєднала в собі духовну і тілесну природу, Григорій Саноцький обстоював всебічний гармонійний розвиток людини, її духу і тіла, націлював на досягнення повноти життя і самовиявлення Натомість критикує феодалів за неробство. Григорій із Санока визнавав рівність людей перед Богом і законом, цінував більше талант, аніж родову шляхетність.