- •Природні зони Австралії
- •1. Розминка. «Вірю не вірю»
- •1. Унікальність природи
- •2. Природні зони материка
- •V. Закріплення матеріалу .
- •Vі. Підсумкова частина
- •VIII Повідомлення домашнього завдання.
- •Урок 28. Особливості ґрунтово-рослинного покриву і тваринного світу австралії. Природні зони. Зміна природи людиною
1. Унікальність природи
Австралія раніше відокремилася від інших материків. Тому тут в ізоляції утворився своєрідний рослинний і тваринний світ. Близько75% видів рослин материка зустрічається лише тут вони є своєрідними представниками минулих геологічних епох. Це -релікти. Тут трапляються також види, яких немає більше ніде на земній кулі. Інші 25% мають близькі види в Південній Америці і Південній Африці. Це свідчить про те, з якими материками в далекому геологічному минулому Австралія становила одне ціле. Вона є частиною Гондвани.
Видовий склад Австралії – бідний , але дуже важливою особливістю є те, що на території материка великий відсоток ендеміків і реліктів.
Ендеміки («місцеві») – види рослин і тварин, які характерні виключно для конкретної території.
Релікти («залишки») – рослини і тварини, які залишилися з давніх епох.
Рослинний світ Австралії
Органічний світ Австралії із середини крейдового періоду розвивався в умовах тривалої ізоляції, тому флора материка дуже своєрідна.
Одна з найпоширеніших рослин Австралії - евкаліпт. Він зображений на національній емблемі Австралії. Їх налічується близько 500 видів – від чагарників до велетнів у 150 м заввишки. Це найвищі дерева планети. Вони ростуть переважно у вологих місцях. Евкаліпт називають «деревом насосом». За день він «викачує» з ґрунту й випаровує через свою крону в кілька разів більше води, ніж, наприклад, береза за тиждень. У дуплистих стовбурах влаштовуються на ночівлю опосуми і гніздяться птахи. Коли евкаліпти цвітуть, за красою вони не поступаються найгарнішим квітучим деревам. У більшості з них квітки білі, але є види, що вкриваються червоними, жовтими, оранжевими квітками. Його також називають «протигарячковими» деревами, оскільки там, де вони ростуть немає боліт, а отже, немає умов для розвитку личинок малярійних комарів. Це дерево має важку, щільну, міцну деревину. Вона дуже цінується в кораблебудуванні. Довговічними є і телеграфні стовпи з евкаліптового дерева. З листя виробляють лікувальну олію. Листя евкаліптів повернуте ребром до сонця і не утворює тіні. Тому евкаліптові ліси світлі, з буйним трав'яним покривом. Повітря в них насичене цілющими пахощами, які виділяє листя.
На національній емблемі Австралії зображено, крім евкаліпта, ще й акацію. Австралійські акації належать до родини мімозових. Усього їх налічується 750 видів. Ростуть вони в субтропіках і тропіках. Понад 50% усіх видів акацій знаходиться в Австралії. Це кущі і великі дерева.
Тваринний світ Австралії
Тварини ще своєрідніші за рослини. Ендеміків серед них – 90 %. На жодному материку не зустрічаються в такій кількості сумчасті – кенгуру, коала, вомбат, тасманійський диявол, сумчаста білка, сумчастий кріт, сумчаста миша та ін. Сумчасті належать до найпримітивніших ссавців. Вони незвичайні тим, що народжують дитинчат крихітними і безпомічними. Мами доношують їх у складці шкіри на животі, що нагадує сумку.
Фауна Австралії відрізняється стародавністю, відсутністю копитних, приматів і хижих (крім дикого собаки дінго, завезеного людиною).
Кенгуру – національний символ Австралії, вона зображена на гербі цієї країни. В степах і заростях чагарників живуть велетенські руді кенгуру, в лісах – сірі, також великі. Є й дрібні кенгуру. Навіть у велетенських кенгуру малята народжуються крихітними – 3см. Самиця доношує її у своїй сумці понад півроку. У кенгуру поганий зір, зате добрий слух. Вони чемпіони зі стрибків у довжину серед тварин: їхній результат становить понад 10 м. Ріст найменших із них усього 23 см, у той час як самці велетенських кенгуру сягають 2 м, а їхня маса - до 100 кг! Вони рухаються зі швидкістю до 20 км/год на дуже розвинених задніх кінцівках. Сірі кенгуру відмінно стрибають у висоту, а за стрибками в довжину лаври першості належать рудим кенгуру. Цьому слугують короткі передні й довгі задні лапи та чималий важкий хвіст. Довжина стрибків сягає 9 м. Деякі кенгуру живуть у лісах, інші віддають перевагу відкритим просторам, деревні види вміють лазити по деревах. Колись кенгуру в Австралії було дуже багато, але їх винищили за цінне хутро. Цікаве походження назви цих тварин. Моряки, що плавали з Куком, ступивши на землю Австралії, побачили дивовижних звірів, які пересувалися величезними стрибками. Коли моряки запитали австралійців, як вони їх називають, ті відповіли: «кенгуру», що означає «не розумію».
Улюбленцем австралійців є сумчастий ведмідь коала. Схожий на плюшевого ведмедика. Сумчастий коала – мешканець евкаліптових лісів. Він живе на деревах і веде нічний малорухливий спосіб життя. Ця симпатична тваринка має густе м’яке хутро, що робить її схожою на плюшевого ведмедика.
На материку збереглися представники фауни мезозою - найдавніші із ссавців - однопрохідні яйцекладні. Своїх малюків вони виводять з яєць – як пташенят, а вигодовують молоком – як ссавці. Цих тварин вважають примітивними ссавцями. Це єхидна і качкодзьоб – тварини, які відкладають яйця, як птахи, а вигодовують дитинчат молоком, як ссавці. Єхидна нагадує їжака з 8-сантиметровими голками, але на відміну від нього має довгий дзьоб, за допомогою якого поїдає мурашок. Качкодзьоб такий незвичайний, що видається зібраним із частин різних тварин: тіло, як у щеняти; перетинки між пальцями ніг і дзьоб, як у качки; хвіст, як у бобра. На довершення, задні лапи мають шпори, як у півня. Качкодзьоб добре плаває, вишукуючи дзьобом черв’яків і слимаків у водоймах. Живе у глибоких норах, влаштовуючи вхід тісним. Протискуючись у нього, тварина віджимає воду з шубки і до гнізда добирається майже сухою.
Єдиним великим хижаком Австралії на суходолі є дикий собака динго – здичавілий нащадок свійської собаки, яка була завезена ще у стародавні часи з Азії. Динго живуть зграями і полюють на сумчастих. Іноді вони нападають і на свійських тварин, тому їх переслідують фермери. Справжніх ссавців на материку до появи переселенців не було. Зовсім мало тут і хижаків. Лише на Тасманії зберігся сумчастий диявол.
Різноманітні і так само своєрідні австралійські птахи. Особливо багато папуг: від відомих усім маленьких хвилястих папужок до великих какаду. У лісах водиться лірохвіст, хвіст якого нагадує музичний інструмент ліру. Страус ему трохи менший за африканського. Він також зображений на гербі Австралії. Меншим за страуса, так само нелітаючим птахом є казуар. Численні райські птахи, які мають красиве яскраве оперення, та сміттєві кури. На водоймах живуть величні чорні лебеді.
В Австралії багато ящірок і змій. У прибережних водах водяться крокодили, морські змії, акули, шипохвостий скат, медуза «морська оса», зустріч з якими вкрай небезпечна. Дивовижна риба цератод, предки якої жили ще в мезозойську еру, двоякодихаюча: вона має зябра і одну легеню.
