6. Основні концепти туризмології

Які ж основні концепти туризму?

Подорож та подорожній. Подорож розкриває відношення людина-простір-час в зв’язку з поняттями «добровільна зміна місця перебування» та «зміна ритмів життя», подорож і туризм взаємопов’язані поняття, які мають відмінності:

- за відстанню та місцем проживання;

- за метою;

- за тривалістю перебування в дестинації.

Подорож – будь-яке переміщення людини в просторі та часі незалежно від мети. Туризм – це подорож заради відпочинку (оздоровлення), відвідання пам’ятних місць.

Опорний концепт туризмології – дестинація. Це не тільки місце призначення, але й мета подорожі. В сучасному розумінні це центр зосередження привабливих для туристів об’єктів. Дестинація – це головна ланка тур продукту. Це сукупність туристичних послуг та товарів, які забезпечують функції туризму.

Структура тур продукту: туристичні послуги турагентів, туроператорів; послуги перевізників; послуги гостинності; послуги системи атракції; товари, що споживаються під час туру.

7.Принципи, методи та функції туризмології

Принципи – це основні вихідні положення теорії: загальні та конкретні.

Загальні: діяльнісний (т. – форма діяльності), спонтанності, мотиваційний, безпосередньо контактовий.

Моральні принципи поведінки туриста (Етичний кодекс туриста).

Принцип відповідальності.

Принцип поєднання економічних і соціальних ефектів туризму.

Принцип розуміння сутності туризму як форми природно-суспільного буття та життєдіяльності людини, що подорожує.

Методи – це наукові прийоми та теоретичні засоби досягнення мети: всезагальні (діалектика), особливі методи (синергія), специфічні.

Сукупність одержання науково-практичного результату – методологія.

Туризмологія використовує усі групи методів:

а) системно-структурованого підходу;

б) моделювання;

в) формалізації;

г) аналогії;

д) порівняння;

е) ідеалізації;

є) мета аналізу;

ж) математичної статистики.

Функції характеризують основні напрямки певного чинника, його призначення, тому туризм виконує такі функції:

а) пізнавально-ознайомчі;

б) економіко-продуктивні;

в) рекреаційно-розважальна;

г) крос-культурно-комунікаційна;

д) соціалізуюча;

а також:

е) «народної дипломатії»

є) соціально-економічна;

ж) прогностична.

8.Історія туризмології в контексті історії туризму

Генезу туризмології доцільно розглядати в нерозривному зв’язку з історією виникнення і розвитку головного об’єкта цієї науки – туризму. Осмислити процеси становлення еволюції та внутрішні закономірності допомагає періодизація історії туризму. Саме такий методологічний підхід уможливлює теоретичне узагальнення цього соціально-економічного явища. Періодизація як хронологічно змістовний поділ історії розгортання певного процесу потребує попереднього розв’язання низки теоретико-методологічних завдань, зокрема:

а) визначення сутності процесу, що дослідєуться;

б) визначення змісту;

в) визначення етапів послідовності розв’язання.

Є різні підходи до періодизації історії подорожей та туризму.

1) Історико-хронологічний підхід (В. Гришкевич). 4 періоди:

а) виникнення перших еквівалентів туризму у давньому світі;

б) розвиток окремих видів туризму в середні віки;

в) становлення туризму як способу освіти і культурного виховання в період Просвітництва (XVIII- поч. XIX ст.).

2) Техніко-індустріальний підхід (американець Уокер) – критерії розвитку транспортних засобів, 5 періодів:

а) перед індустріальний (найпростіші засоби пересування);

б) період залізничного туризму;

в) період автомобільного туризму;

г) період реактивних авіалайнерів;

д) період круїзів на морських лайнерах.

3) За критерієм якісних відмінностей історичних епох (Воронкова Л.), сім періодів:

а) історія давніх подорожей і зародження традицій гостинності;

б) подорожі часів середньовічної культури;

в) епоха великих географічних відкриттів;

г) подорожі і традиції гостинності у європейській культурі 16-18 ст.;

д) еволюція індустрії гостинності і туризму в 19 ст.;

е) розвиток масового туризму в 20 ст.;

є) міжнародний туризм на початку 21 ст.

Для з’ясування проблематики історії слід чітко розмежовувати поняття «період» та «етап». Період – тривалий проміжок часу, в межах якого відбувається будь-який завершений процес. Етап – це стадія будь-якого процесу, обмежений відрізок часу, що характеризується певною якісною зміною, політичними подіями.

Відповідно така періодизація історії туризму:

І період (ІІІ-ІІ тис. до н. е. – перша половина ХІХ ст.) – доіндустріальний. Такі етапи:

а) виникнення перших ознак туризму у подорожах людей давнього світу відповідно до мотивації (пізнавальний, оздоровчо-рекреаційний, розваги);

б) розвиток цих ознак туризму у середніх віках (зародження організованих подорожей);

в) Епоха Великих географічних відкриттів (розширення географії та соціального простору подорожей, удосконалення транспортних засобів та розвиток інфраструктури подорожування);

г) змістовне збагачення подорожей у часи Просвітництва (подорожування з метою здобуття освіти, поява екскурсійної практики).

ІІ період (перша половина ХІХ – початок ХХ ст.) – індустріальне суспільство. Час виникнення і становлення власне туризму. Етапи:

а) 1846 р. – І світова війна – поява перших національних і міжнародних туристичних організацій, формування сухопутної інфраструктури туризму;

б) 1914 – 1918 рр. – фактичне припинення туристичної діяльності, масове примусове переміщення людей;

в) 1920 – 1930 рр. – відродження та вдосконалення інфраструктури туризму, становлення соціального туризму.

Основні чинники виникнення і вдосконалення туризму:

• стрімкий НТП;

• інтенсивне освоєння світового геопростору;

• зростання добробуту населення та збільшення частки вільного часу;

• розвиток туристичної інфраструктури;

• підтримка туризму з боку держави;

• підвищення культурного рівня населення.

У цей час накопичуються різноманітні знання про туризм різними науками – історією, географією, економікою, педагогікою, соціальними науками. Це період розвитку туризмографії (будь-які відомості про туризм, зафіксовані у письмовій формі).

ІІІ період (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) – перехід до постіндустріального суспільства. Перетворення туризму на масове соціальне явище, розвинену галузь суспільного виробництва. Залучаються великі валютні надходження, створюються численні робочі місця, що сприяло піднесенню країн з розвиненою туристичною інфраструктурою.

Туризм набув великого значення як соціально-культурне явище, став одним із проявів способу життя суспільства не тільки у розвинених країнах. Розв’язання проблеми забезпечення туристичної галузі кваліфікованими кадрами стало неможливим без теоретичних знань, тобто наукового осмислення туризму.