
- •1. Туризмологія та туризмознавство
- •2. Формування туризмології
- •3. Проблеми і перспективи туризмології
- •4.Туризм як об’єкт теорії
- •5. Туризмологія у структурі туризмознавства
- •6. Основні концепти туризмології
- •7.Принципи, методи та функції туризмології
- •8.Історія туризмології в контексті історії туризму
- •9.Перші рефлексії феномену подорожей і мандрівок у міфології, географії, філософії
- •10. Становлення та етапи розвитку науки про туризм (туризмології)
- •11. Філософія туризму у системі філософського знання
- •12. Основні розділи філософії туризму
- •13. Філософська праксеологія туризму
- •14. Суперечності туристичної діяльності
- •15.Геософські засади географії туризму
- •16. Розвиток географічних досліджень туризму
- •17.Сутність та основні напрямки сучасної географії туризму
- •18.Базові концепції та геопросторові особливості географії туризму
- •4. Концепція периферії (теорія розміщення обєктів туризму і відпочинку).
- •19.Академічна (загальна) соціологія як підстава соціології туризму.
- •20. Стуктура соціології т
- •21. Мотивація туристичної діяльності та її види
- •22. Туризм як соціальний інститут і як чинник соціалізації
- •23. Екологічна проблематика і розвиток туризму
- •24. Екологія культури та туризм
- •25.Екологічний туризм: сутність, переваги, проблеми, можливості розвитку в Україні.
- •26. Сутність культурології туризму.
- •27.Засоби та механізми закріплення культурно-значущої інформації в культурології туризму
- •28. Культуротворче значення туризму
- •29. Гуманізуюча місія культурного туризму
- •30. Туристична діяльність як чинник збагачення культурних потреб людини
- •31. Туризм як засіб пізнання іншої культури та міжкультурного взаєморозуміння
- •32. Сутність етичного виміру туризму
- •33. Становлення етики (е.) туризму (т.)
- •34. Основні проблеми етики туризму.
- •35.Принципи та функції етики туризму
- •36.Педагогічні орієнтири туризмології
- •37.Теоретико методологічні засади туристичного виховання
- •38. Теорія туристичної освіти і навчання.
- •39. Зарубіжний досвід освітньої підготовки професіоналів туризму
- •40. Концептуальні засади розвитку туризму
- •41. Соціо-психологічні аспекти туризму
- •42. Конфліктність туристичної сфери як методологічний принцип аналізу
- •43. Типові та нетрадиційні прояви конфліктів у сфері туризму.
- •44. Подолання конфліктності в туризмі
- •45. Туризм як складник соціальної структури
- •46. Функції туризму як соціального інституту
- •47. Туризм як чинник соціалізації особистості
- •48. Гостинність як соціокультурний інститут
- •49.Еволюція інституту гостинності
- •50.Традиції та інновації і-туту гостинності
- •51. Економіка туризму як наука.
- •52. Механізм функціонування ринку туристичних послуг.
- •53. Економічні чинники сталого розвитку туризму в Україні (цього питання нема в конспекті, просто інформація)
- •54. Технологія туризму в аспекті соціоекономічних процесів
- •55. Логістика сталого туризму: концептуально-методологічні підстави та їх застосування в світі та в Україні.
- •56. Екскурсологія та туризмологічна наука
- •57. Історіографія екскурсології
- •58. Методологія екскурсійної діяльності
- •59. Музеєзнавство у складі туризмолоії
- •60. Класифікація музеїв та формування музейних фондів
- •61. Теорія музейної справи та прикладне музеєзнавство
- •62.Правові основи туризмології (туристичне право)
- •63.Туризм у вітчизняному законодавстві
- •64. Правові аспекти створення туристичних підприємств.
- •65.Відповідальність у туристичному законодавстві
- •66. Міжнародний туризм в епоху глобалізації
- •67. Чинники динамічного розвитку міжнародного туризму в сучасному світі
- •68. Моделі управління туристичним бізнесом в світі
- •69. Еволюція моделі управління туристичною галуззю в незалежній Україні
5. Туризмологія у структурі туризмознавства
Створення туризмології – багатовекторний процес. Він розглядається як зверху, так і знизу:
«зверху» - постановка проблеми, формулювання ідей та гіпотез, визначення концептів, розробка теоретичних моделей.
«знизу» - теоретичне осмислення практики (праксеологія туризму).
У методологічному аспекті туризмологія формується як сукупність основних концепцій, елементів, наукової системи:
а) онтологічного (реально існуючого);
б) гносеологічного (теоретико-пізнавального);
в) аксіологічного (морального);
г) антропологічного (людинопов’язаного);
д) соціологічного (суспільно значимого);
е) пропедевтичного (виховного);
є) праксеологічного (практично орієнтованого);
ж) інформаційного (повідомлю вального).
Формування науки про туризм відбулося поступово. Відповідно до розвитку туризму (збільшення масштабів та значущості) проходило наукове осмислення.
Теоретичними витоками туризмології були:
а) історіографія туризму (описи подорожей);
б) туризмографія (туристичне джерелознавство);
в) туризмологія (з’явилась в XIX – XX ст.).
Є два протилежні підходи до з’ясування сутності туризму:
1) туризм як подорож, а історію туризму як історію подорожей (Шнейдер – польський вчений, Грицаєвич – російський вчений).
Для туризмології цікаво – коли подорож перетворилась на туризм і коли оформилось туризмознавство.
2) якісно-змістовний, який прагне окреслити теоретичний образ туризмознавства, з’ясувати його статус генезу та еволюції. Тут виділяють два етапи:
1. Знання про подорожі (перед туризм). Ці знання мали описову форму, а подорожі були різні за метою: торгівельні (ділові), географічні (відкриття нових земель), елітарно-вибіркова (дозвілля, відпочинок, оздоровлення). Хронологічно цей етап охоплює часи античної доби та середньовіччя (етап до індустріального знання про подорожі).
2. Формування інституалізованого уявлення про подорожі, формування власне наукових знань, як і раніше, на підставі осмислення практики подорожей, але при цьому з’явились теоретичні моделі, сформувались фахові поняття (концепти), з’явились перші праці з теоретичного осмислення туристичної справи в таких країнах як Австрія, Швейцарія, Німеччина, Франція, Бельгія, Чехія.
У першій половині ХХ ст. формуються національні туризмознавчі школи: австрійська, німецька, британська, швейцарська, французька, американська , польська, болгарська.
Туризмологія у цей час охоплювала такі проблеми:
1) сутність, смислове значення туризму як суспільного явища та соціального інституту;
2) визначення основних рис туризму;
3) оформлення словникового категоріального апарату – тезаурус;
4) систематизація наукових підходів до дослідження туризму, оформлення концептів туризму;
5) вдосконалення структури туризмології;
6) розкриття суперечливостей туризму;
7) осмислення взаємозв’язків теорії і практики туризму.
Центральним об’єктом туризмології є турист (homoviator). Теоретичне знання про особистість туриста теж вивчає туризмологія.
Суб’єкт – науковець-туризмолог із завданням науково фахово осмислити об’єкт.