47. Туризм як чинник соціалізації особистості

Туризм є важливим засобом і чинником людини, шляхом знайомства та засвоєння знань, норм, цінностей, інших культур. Людина підключається до інтернаціонального світу, отже стає повноправним членом цивілізації сучасного суспільства. Таким чином, туризм допомагає у засвоєнні психо-, естетично- , морально-ціннісних орієнтацій сучасного світу. А далі перетворює їх на мотиви та принципи діяльності у власному житті. Туризм виступає чинником сучасного всебічного розвитку особистості. Також, ця функція туризму як чинник соціалізації, реалізується в праці, є така наука праксеологія - практична діяльність туризму. Розробка методологічного аналізу практики туризму. Основні пункти: 1. Актуалізація творчо-інноваційного потенціалу праці туризму. 2. Реалізація культурних потенціалів туризму: - при проведенні екскурсій; - культурне обслуговування; - етикет; - проведення концертів. Отже, пізнаючи, слухаючи, розповідаючи, людина освоює культурні символи та оцінює їх з погляду власної культурної практики. 3. Запровадження новітніх технологій, інформування мереж та системи, що означає прискорений та всебічний інформаційний обмін.

48. Гостинність як соціокультурний інститут

Гостинність, по-перше, є однією з найважливіших властивостей тур продукту, а по-друге, це важливий складник системи обслуговування туриста. Формування інституту гостинності у Європі ще почалося в часи Давньої Греції у формі проксеній – договори про взаємну гостинність. Сформувалась сфера громадської гостинності, яка у сполучені з нормами і поклала початок соціально-культурному інституту гостинності. В різні часи інститут гостинності приймав різні конкретні історичні форми, у той же час сформувалися інваріантне ядро інституту гостинності, яке в кінці 19ст. на поч. 20 ст. поєдналоя з туризмом. Виділяють два види гостинності: 1. Звична людська гостинність; 2. Функціональна. Перша, це увага до гостя, яка має вибірковий характер, залежить від людських якостей та звичаїв людей. Друга має обов’язковий характер, має комерційний характер і повинна мати вищий рівень. Тому, гостинність як соціальний інститут відрізняється від гостинності як явища, головна відмінність це формування закладів, що здійснюються функцію гостинності на фаховій основі. Два обов’язкових складники: тимчасове розміщення і харчування. Тобто, гостинність як соціокультурний інститут – це сукупність конституйованих установ і закладів, що надають на фаховій основі послуги споживання і харчування, людям, які тимчасово знаходяться поза місцем постійного проживання. Згідно фахових норм та стандартів, а також норм поведінки та культури, прийнятих у даному суспільстві. Соціокультурний інститут гостинності має таку структуру: 1. Сфера гостинності ( сукупність установ та закладів). 2. Культура гостинності в певній країні (історичний стан сфери гостинності). 3. Культурне обслуговування у сфері гостинності (норми, правила, стандарти).

49.Еволюція інституту гостинності

Включає такі періоди :

1.Давній; 2.Середньовіччя; 3. Новий час; 4.Суасний

1.Давній. Існувала лише приватна гостинність, у заможних будинках були кімнати для гостей. В ІІІ-IVст. до н.е.- перші гостьові підпр.,що зафіксовані в документації Вавілонії,Асирії,зокрема відомий «кодекс Хамурапі». Також згадувалися таверни.

У Давній Греції – І ст.. до н.е.-таверни були центром соц.і релігійного життя.Розвиток торгівлі,подорожі, викликали появу заїжджих дворів на дорогах Давньоримської імперії, а на догогах Азії були караван-сараї.

2.В Середньовіччі значний вплив на розвиток гостинності чинив релігійний фактор. Паломникам давали безкоштовний притулок і харчі монастирі. У Франкській державі були спец. будинки для паломників з різними послугами. В Англії монастирям було заборонено приймати паломників, тому з `явилися прив.заїжджі двори.

На Русі в ХІІ-ХІІІ ст. були відомі заклади «ями». В ХVст.-при поштових станціях («ямські прикази»). В ХVІІ-ХVІІІ ст.. ями змінили гост.двори, де був цілий комплекс послуг. Вони часто утв. за нац..ознаками . У Києві були :»Варязький», «Грецький» двори.

Торг.шляхи отримали особл.розв.в Україні « З варяг у греки», «Великий шовковий шлях», «Галицький», «Чумацький». На цих шляхах були розміщені корчми (розм.+ харч.) та шинки (харч.). Значним центром паломництва був Київ, в Києво-Печерській Лаврі засновано в 1058 гостинницю. Також відомий готель при Михайлівському монастирі, де дили не тільки прочани.

Новий Час. Виникли готелі в суч.розумінні- 2 пол. ХІХ ст.»Київський», «Палас», «Гранд готель»-розт.в центрі міста.

ХVІ- ХVІІ ст.- перші кав `ярні ( Ангія,Австрія). Перший ресторан-1553р. в Парижі «Тур д `Аржан», поняття «ресторан» виникло пізніше. «Батьком» суч.ресторану вважають Буланже (це була назва супу ресторану).

З сер. ХІХ ст.. почали подавати страви за меню. 1890р.- перший суч.готель в Лондоні «Савой», де власник із шеф-кухаром створили готель з рестораном.

В США гост.почала розв. в 1607р. –перший заїжджий двір,1634р.-перша таверна в Бостоні. 1838р.- вСША відкр. 1-ший ресторан –«Дельмоліно» у франц. трад.

У ХХст. в США сформ. 2 типи готелів ( великі розкішні та малі дешеві). При цьому амер. гот.індустрія об єднає Європ. кул.традиції гост. і демокр. підхід).

Сучасний підхід характер. з 1-го боку викор.амер.стандартів гост. через філії амер. гот. ланцюгів, які охопили весь світ, а з іншого боку- зараз стають попул. нац.тран. в гот.ланцбгах.