
- •1. Туризмологія та туризмознавство
- •2. Формування туризмології
- •3. Проблеми і перспективи туризмології
- •4.Туризм як об’єкт теорії
- •5. Туризмологія у структурі туризмознавства
- •6. Основні концепти туризмології
- •7.Принципи, методи та функції туризмології
- •8.Історія туризмології в контексті історії туризму
- •9.Перші рефлексії феномену подорожей і мандрівок у міфології, географії, філософії
- •10. Становлення та етапи розвитку науки про туризм (туризмології)
- •11. Філософія туризму у системі філософського знання
- •12. Основні розділи філософії туризму
- •13. Філософська праксеологія туризму
- •14. Суперечності туристичної діяльності
- •15.Геософські засади географії туризму
- •16. Розвиток географічних досліджень туризму
- •17.Сутність та основні напрямки сучасної географії туризму
- •18.Базові концепції та геопросторові особливості географії туризму
- •4. Концепція периферії (теорія розміщення обєктів туризму і відпочинку).
- •19.Академічна (загальна) соціологія як підстава соціології туризму.
- •20. Стуктура соціології т
- •21. Мотивація туристичної діяльності та її види
- •22. Туризм як соціальний інститут і як чинник соціалізації
- •23. Екологічна проблематика і розвиток туризму
- •24. Екологія культури та туризм
- •25.Екологічний туризм: сутність, переваги, проблеми, можливості розвитку в Україні.
- •26. Сутність культурології туризму.
- •27.Засоби та механізми закріплення культурно-значущої інформації в культурології туризму
- •28. Культуротворче значення туризму
- •29. Гуманізуюча місія культурного туризму
- •30. Туристична діяльність як чинник збагачення культурних потреб людини
- •31. Туризм як засіб пізнання іншої культури та міжкультурного взаєморозуміння
- •32. Сутність етичного виміру туризму
- •33. Становлення етики (е.) туризму (т.)
- •34. Основні проблеми етики туризму.
- •35.Принципи та функції етики туризму
- •36.Педагогічні орієнтири туризмології
- •37.Теоретико методологічні засади туристичного виховання
- •38. Теорія туристичної освіти і навчання.
- •39. Зарубіжний досвід освітньої підготовки професіоналів туризму
- •40. Концептуальні засади розвитку туризму
- •41. Соціо-психологічні аспекти туризму
- •42. Конфліктність туристичної сфери як методологічний принцип аналізу
- •43. Типові та нетрадиційні прояви конфліктів у сфері туризму.
- •44. Подолання конфліктності в туризмі
- •45. Туризм як складник соціальної структури
- •46. Функції туризму як соціального інституту
- •47. Туризм як чинник соціалізації особистості
- •48. Гостинність як соціокультурний інститут
- •49.Еволюція інституту гостинності
- •50.Традиції та інновації і-туту гостинності
- •51. Економіка туризму як наука.
- •52. Механізм функціонування ринку туристичних послуг.
- •53. Економічні чинники сталого розвитку туризму в Україні (цього питання нема в конспекті, просто інформація)
- •54. Технологія туризму в аспекті соціоекономічних процесів
- •55. Логістика сталого туризму: концептуально-методологічні підстави та їх застосування в світі та в Україні.
- •56. Екскурсологія та туризмологічна наука
- •57. Історіографія екскурсології
- •58. Методологія екскурсійної діяльності
- •59. Музеєзнавство у складі туризмолоії
- •60. Класифікація музеїв та формування музейних фондів
- •61. Теорія музейної справи та прикладне музеєзнавство
- •62.Правові основи туризмології (туристичне право)
- •63.Туризм у вітчизняному законодавстві
- •64. Правові аспекти створення туристичних підприємств.
- •65.Відповідальність у туристичному законодавстві
- •66. Міжнародний туризм в епоху глобалізації
- •67. Чинники динамічного розвитку міжнародного туризму в сучасному світі
- •68. Моделі управління туристичним бізнесом в світі
- •69. Еволюція моделі управління туристичною галуззю в незалежній Україні
41. Соціо-психологічні аспекти туризму
Соціально-психологічний аспект туризму проявляється в таких процесах:
Інтраіндивідуальні: суспільне прийняття та пізнання туризму у формуванні певних психологічно-етнічних стереотипів у місцевих мешканців щодо туристів в тому числі ті загально-індивідуальні.
Інтеріндивідуальні: процеси між окремими індивідуальними – тут застосовуються теорія справедливості: задоволення від спілкування двох людей залежить від наслідків спілкування для інших учасників. Сюди включається соціальна психологічна течія: альтруїзм, агресію, різна дружелюбність представників національних культур.
Групові: психологія туристичної групи, де відносини:
Гід (інструктор) – гід (представник країни) відношення всередині групи, де можливі такі психологічні ролі: формальне, неформальне лідерство, юрба, що підкоряється лідеру, незалежні.
42. Конфліктність туристичної сфери як методологічний принцип аналізу
Конфліктогенність туристичної сфери: сій світ (звичайний, зручний, зрозумілий) – іший світ, де інша природа, культура, інші соціальні звички, життя.
Туристична експансія, коли турист намагався максимально побачити, дізнатися, але є в кожній1 країні певні заборонені об’єкти:
А) державні військові об’єкти
Б) релігійні та національні святині
В) депресивні райони (Лівія, Північна Корея, Іран – арешт за порушення)
Суперечність між енергетизмом туриста та формальною організацією туризму (є маршрут – не зникати). При цьому особливо заслуговує на увагу конфлікт представників полі активної культури (іспанці, португальці). Малоактивні німці, американці, японці.
Багатопланова взаємодія між людьми в ході туристичної подорожі (різні люди за віком, національностями) + з іншими людьми не з групи.
Економіко-правові (між туристами і ТФ).
43. Типові та нетрадиційні прояви конфліктів у сфері туризму.
Типові особливості конфліктів в туризмі:
1. Сам туризм і турист на конфлікт не налаштований. Але при цьому він біль вразливий, менш захищений, оскільки перебуває в іншій країні.
2. Конфлікти в тур.сфері не носіть фатально необхідного характеру, як в інших сферах: політиці, бізнесі. Тому причини тур. конфліктів : погана організація, неузгоджена взаємодія або суб’єктивно поведінкові причини. Але не зважаючи на це, безконфліктних подорожей дуже мало.
3. Конфлікти в туризмі не мають глибокого історичного підґрунтя. Вони ситуативні, короткотермінові.
4. У функціональному аспекті конфлікти в туризмі мають негативний, руйнівний, деструктивний вплив, тобто це незаплановане явище. Тому методична порада – орієнтуватися на стратегії уникнення конфліктів, компромісів, співробітництва.
Характерні конфлікти в туризмі:
Крос культурні (повага до історії, культури кожної країни);
Між тур агенцією та тур.групою;
Міжособистісні та внутрігрупові конфлікти;
Гід, інструктор – група туристів;
Внутріособистісні.
44. Подолання конфліктності в туризмі
Основна стратегія подолання конфліктів в туризмі – запобігання їхньому виникненню.
Відповідні методи включають три групи:
Попередня підготовка туристів у політичному, соціокультурному та побутовому аспектах до подорожі в певну країну;
Формування навичок крос культурного спілкування та відповідної поведінкової культури, особливо в місцях зосередження культурних, духовних, релігійних цінностей та святинь. Не можна вивозити з країни якісь пам’ятки.
Обмеження матеріально-предметної діяльності туристів у заповідних та святих місцях, музеях.
Особливої уваги потребують внутрігрупові конфлікти , враховуючи те, що тур група – тимчасове об’єднання різних людей, але при цьому тур група має ціннісно орієнтовану єдність.
Основні відносини виникають між керівниками та туристами. Серед останніх можуть бути представники: 1) незадоволені; 2) складні (часто змінюється настрій); асеривні – люди, які постійно самостверджуються, вимагають уваги, допомоги; 4) акцентуйовані (калеонгарден) – надмірне вираження деяких рис характеру та вибіркова уразливість до зовнішніх чинників.
Сума усіх наведених рис і вказує на конфліктну особистість – агресивісти, скаржники, песимісти, всезнайки.
Основні правила поведінки тур групи, щоб досягти психологічного комфорту:
Забезпечення туристам можливості відчути свою значущість, тобто відноситися із повагою;
Підвищення рівня взаємного позитивного сприйняття;
Згладжування конфліктів без визначення, хто правий, а хто ні.
Створення атмосфери довіри
Використання посередника у суперечках