39. Зарубіжний досвід освітньої підготовки професіоналів туризму

ЮНВТО питанням туристичної освіти приділяє особливу увагу так, вона

А)розробила загальні характеристики та акредитації стандарти туристичної освіти

Б)здійснила аналіз можливості запровадження стандартів іспиту в туризмі або кваліфікацію тур тесту за здатностями з метою оцінки можливостей студентів до діяльності в туризмі.

Відповідно і національної системи підготовки кадрів до туризму базується на цих загальних положеннях ЮНВТО. При цьому розглядають дві системи вищої освіти в туризмі:

1. Бінарна, коли існують університети, а крім них, спеціалізовані заклади (Західної, Центральної Європи)

2. Унітарна, коли підготовку фахівців для туризму ведуть тільки в університеті (Іспанія, Фінляндія, Швеція)

Серед національних шкіл вищої освіти в туризму виділяється:

1. Британська школа (університет: Лондонський, Карнуельський): багаторівнева система підготовки кадрів для туризму, яка включає бакалаврський курс, магістрський, післядипломний курс, вищі національні курси, курси професіної кваліфікації, короткочасні курси професійної кваліфікації. За кожен рівень або національний диплом або державну національну професійну кваліфікацію.

2. Франція:великий внесок туристично-готельного бізнесу. Так відома готельна корпорація «Акорд» проводить підготовку відповідних кадрів у своєму навчальному закладі. При цьому пропонується уніфікована європейська модель підготовки з великим вибором професій в туризмі і готельній справі. Особливість: подвійний диплом – фаховий; 2 – диплом бакалавра (можливість продовжити навчання в університеті). Є школа готельного менеджменту в місті Невшатель, Паризька школа готельного господарства і туризму; Інститут готельного менеджменту «Ватель», з відділами в Парижі, Леоні, Німі, Бордо.

3. Австралія: Сіднейська академія бізнесу та туризму, школа готельного менеджменту при готелі Інтер континенталь (м. Мельбурн).

4. Швейцарія: Швейцарська школа готельного менеджменту (міжнародний континент студентів, модульна система навчання) і приватні школи.

5. США: Автоматизована коаліція туристичної освіти при Американському товаристві націй.

За кордоном характерна система неперервної туристичної освіти, яка включає:

А) професійну школу

Б) коледжі

В) інститути

Г) університети

Д) менеджерські курси з міжнародного управління гостинністю і туризмом в університетах

40. Концептуальні засади розвитку туризму

Психологія туризму досліджує туризм як психологічний феномен: психологічні характеристики туризму, зміст та структуру психології туризму.

Перші психологічні дослідження виконали Фабер (1954) та Різон (1964). Вони окреслили предметне поле та основні поняття психології туризму.

В країнах СНД відома праця Квартальнова «Біосфера та туризм», де він відобразив, розкрив:

А) соціально-психологічні аспекти та прояви туризму (виховний, пізнавальний, рекреативний, гуманітарний, соціокультурний);

Б) соціально-педагогічний вплив туризму на розвиток людини (фізичний, тілесний, предметний, духовний, інформаційний, ціннісний, моральний, еврестичний (досвід), соціально-поведінковий).

В Україні: Федорченко, Базенок, Лукашевич, Смирнов.

Психологія туризму – наука, що досліджує психологічні явища в туризмі.

Об’єкт дослідження

А) турист як особистість з певними психологічними характеристиками

Б) туризм як соціальна діяльність

В) туризм як складова культури

Г) туристична група як різновид соціальної групи

Д) управління сферою туризму.

Предмет дослідження: психологічні процеси (відчуття, сприйняття, память, мислення) та психологічні властивості ( рішучість, наполегливість, витримка) та стани психіки (спокій, зацікавленість, стурбованість). Їх специфіка залежить від індивідуально-психологічних особливостей туриста (темперамент, характер, здібності). Тобто психологія туризму досліджує психологічні явища в туризмі в контексті проблем, повязаних із взаємодією людей у цій сфері в ході загальної та індивідуальної діяльності.

Психологія туризму має такі функції (суспільні):

1. Теоретична – розробка теорії психології туризму

2. Прогностична – соціально-психологічне прогнозування

3. Інформаційна – збір+обробка+аналіз інформації

4. Пізнавальна – пізнання психологічних аспектів туризму

5. Світоглядна – формування світоглядних знань про соціально-психологічні процеси в туризмі

6. Соціалізаційна – соціалізаційні аспекти психології туризму

7. Управлінська – психологія управління в туризмі

8. Розвиваюча – розвиток особистості в туризмі.

Основні наукові категорії психології туризму:

1. Загальні:

А) психіка

Б) психологічне пізнання

В) психологічні процеси

Г) психологічні властивості

Д) психологічні стани

Е) психологічна особистість

Є) психологічна поведінка

Ж) психологічна діяльність

З) психологічне спілкування

2. специфічні:

А) туризм

Б) турист

В) туристична група

Д) туристична діяльність

Е) управління туризмом

Методологічні принципи психології туризму

1. Детермінізму

2. Єдності психіки та діяльності

3. Розвитку

4. Об’єктивності

5. Системності

6. Особистісного підходу

Теоретико-методологічна основа психології туризму:

1. Теорія самореалізації Г. Олпорта

2. Концепція само актуалізації А. Маслоу

3. Концепція відношень у структурі особистості К. Роджерса

4. Теорія рефлекторної діяльності Павлова

5. Теорія генетичної психології Г. Костюк та Ж. Піаже

6. Теорія біхевіоризму Уотсона

7. Гештальт психологія Вейтгеймера

8. Теорія психоаналізу З. Фройда, А. Адлера, К. Юнга

9. Теорія психології установки Д. Узнадзе

10. Теорія вчинку Бахтіна М

11. Теорія соціалізації розвитку особистості О. Киричука

Основи теоретико-методологічного підходу психології туризму – діяльнісний підхід, тобто психологічне відображення в процесах діяльності в туризмі. Цей підхід розглядає туристична діяльність як різновид послуги, спрямованої на задоволення туристичних потреб людини (а) рекреаційних, б) пізнавальних, в) історичних, г) культурних, д) соціально-психологічних).

Методи психології туризму

1. Головні

Спостереження, експеримент

2. Додаткові

Тестування, аналіз, анкетування, інтерв’ю.