36.Педагогічні орієнтири туризмології

Об’єктом педагогіки є освіта, а предметом – процес навчання та виховання в умовах спеціально організованого педагогічного процесу, що має метою спрямований особистісний розвиток людини в умовах глобальних процесів 21 ст. Коли зросли масштаби туризму, з’явилась і педагогіка туризму як галузь практичної діяльності з підготовки спеціалістів з туризму та з виховання особистості. Розвиток педагогіки туризму (п.т.) полягає в інтегрованій єдності державної і суспільної та особистісної складових.

Ще Арістотель вважав виховання державною функцією з метою формування в громадян необхідних якостей. Отже, він і визначив педагогіку як вчення про цілеспрямоване формування особистості. Платон вважав, що головна передумова самозбереження держави – це відповідне виховання її громадян. Сократ акцентував на необхідності самонавчання з метою пошуку істини. Наступні покоління були зацікавлені у виявленні закономірностей людського виховання та були зацікавлені розробками ефективних педагогічних технологій.

Теорія педагогіки обов’язково розглядає виховання як складник, при чому в 2 аспектах:

1) виховання – це функція суспільства переказати новим поколінням накопичені духовні цінності: а) знання; б) мораль; в) трудовий досвід;

2) управління розвитком особистості. При цьому навчання має змістом пізнавальні процеси, а виховання має змістом почуття та міжособистісні відносини, тому і п.т. має подвійний предмет:

А) теорія і практика навчання, виховання та розвитку фахівця сфери туризму;

Б) теорія і практика навчання, виховання та розвитку особистості в туризмі.

Отже, стосовно туриста педагогіка туризму акцентує виховний аспект, а фахівця – освітній аспект.

Педагогіка туризму визначається як наука про закони освіти та виховання засобами туризму та розвиток туристичної діяльності. Основні її засади:

1) виховання під впливом об’єктивних та суб’єктивних чинників. Об’єктивні – соц.екном., культ. традиції. Суб’єктивні – рівень організації виховного процесу, психологічних особливосте та ціннісної орієнтації учасників;

2) буття (буття в туризмі різних особистостей);

3) свідомість – усвідомленість людини як туриста;

4) діяльність – активність людини як туриста;

5) цінність – морально-ціннісний вимір людини як туриста;

6) мета і результат – різнобічно розвинена особистість з усвідомленою поведінкою.

Основні функції педагогіки туризму:

1. Метафункції – аксіологічна (з’ясовує місце туризму в ланцюзі цінностей)

2.Соціальна – середовище формування особистості в туризмі

3. Рекреаційна

4.Естетична

5.Дидактична (навчальна). Включає зміст освіти: а) навчальна педагогіка; б) усвідомлюючи педагогіка

Основні вектори розвитку педагогіки туризму

А) формування категорійно-поняттєвого апарату;

Б) теоретико-методологічне обґрунтування структурних елементів педагогіки туризму;

В) розробка концепцій неперервної туристичної освіти;

Г) опрацювання філософсько-парадигмальних змістово-логічних та ресурсно-технологічних компонентів державних стандартів турист. освіти;

Д) формування спеціальностей, спеціалізацій та їх змісту відповідно до потреб галузі;

Е) розробка навчально-методичного забезпечення з підготовки професіоналів туризму.

6. Практична (менеджерська), яка означає створення сучасних інституціональних засад управління туристичною освітою, системи державних і галузевих освітніх стандартів; виокремлення туризму як галузі знань з відповідними спеціальностями і спеціалізація ми; відкриття нових спеціальностей, створення навчально-виробничих підрозділів.