32. Сутність етичного виміру туризму

Етична проблематика знайшла популярність ще в давні часи: у казках, міфах, наводились правила доброчинної поведінки, визначалася кара за порушення законів, заборон, приписів. Етична проблематика займала центральне місце у релігійно-філософських пошуках Давнього Китаю (конфуціанство), Давньої Індії (буддизм), давньогрецьких мудреців (Фалес, Солон, Біант, Періандр) і філософів (Геракліт, Демокріт, Сократ). Арістотель 384 р. до.н.е. надав цим міркуванням статусу наукового знання Отже, етика як наука має науковий вік більше 2000 років.

Протягом цього періоду визначився предмет вивчення етики – мораль, причому її трактували по-різному, оскільки мораль – це настільки багатовимірне явище, що дати одне визначення їй не можливо. Отже, існують різні дефініції моралі, які відображають різні аспекти. В українській філософській традиції знайшло місце визначення: мораль – це імперативно оціночний спосіб відношення людини до дійсності, який регулює поведінку людини з точки зору принципового протиставлення добра та зла (Титаренко). Таке визначення моралі є підходящим, оскільки в туризмі теж прослідковується наявність і добра, тобто позитивні наслідки туризму, і зла, тобто негативний вплив, зокрема на природне та історико-культурне середовища.

Отже, поняття етика та мораль взаємопов’язані, але мають різний зміст. Етика наука про мораль, а мораль – це реально існуючий феномен, що є предметом вивчення етики. У повсякденному розумінні їх часто ототожнюють: етичний = моральний. Отже, бачимо тут відсутність чіткої межі між реальним явищем та знанням про нього, коли близько знаходяться теоретичні моралі та моральна практика.

Це дає підставу говорити про етику туризму як про сукупність певних моральних принципів, норм, що специфічно проявляються, діють чи потребуть особливого застосування. Отже, етичний вимір завжди пов’язаний з мораллю, а суб’єктом моралі є людина, яка на відміну від тварини наділена моральною свідомістю, тобто здатністю корегувати свої відносини з іншими людьми та дійсністю загалом. Інструментом такої регуляції стає мораль. Отже, етичний вимір туризму ми розглядаємо через призму основних моральних понять:

1) добро та зл;

2) обов’язок та відповідальність;

3) справедливість та свобода вибору;

4) щастя, честь та гідність;

5) совість та сором;

6) толерантність та повага;

7) співчуття та любов.

33. Становлення етики (е.) туризму (т.)

Поєднання феноменів етики та туризму це ознака новітнього етапу розвитку Т, а також в розвитку Е, оскільки Т донедавна вивчали всі, окрім філософів, це пояснюється:

1. Прагматичним розумінням Т

2. Кризовим станом Е

Отже, Етика туризму – це феномен 21 ст., але розвиток окремо Т та окремо Е відбувався здавна. Тільки з переходом Т в масовий стан, Е та Т об’єднались.

Чинники такого об’єднання:

1. Загальний соц.-економіч. розвиток люства

2. Проголошення права людини на відпочинок

3. Право на щорічно оплачувану відпустку

Отже, з точки зору етики Т, не завжди оцінюють показником прибутку та доходу, які динамічно зростають за останні 60 років, але при цьому є деклька тур.документів, які звертають увагу на інші аспекти Т, окрім економічного:

1. Манільська Декларація Світового туризму (1980 р.)

2. Документ в Акапулько – Всесвітня нарада з Туризму (1982 р.)

3. Кодекс туриста, Хартія Т та Гаазька Декларація з Т (1989 р.) – гуманістичний вибір Т

4. Балтійська Декларація З Т (1999 р.) – розширила розуміння гуманістичного потенціалу Т: Т – важлива потреба людини, яка не обмежується тільки дозвіллям та відпочинком, зокрема наголошення на:

1. Т підвищує якість людських відносин

2. Т забезпечує міжнародне взаєморозуміння між країнами

3. Т здійснює позитив. і негатив. вплив , тому треба їх балансувати

4. Т є чинником успішного розвитку місц. Спільнот, охорони природи, збереження традицій, соц. ,культ., релег. цінностей.

е) Монреальська декларація догуманного та соц. бачення Т, доступного для всіх шарів населення

f) Манільська декларація соц. впливу Т (1997 р.) – акцентує увагу на боротьбі з соц. пороками та експлуатацією, які тим, чи іншим чином викор-ся в Т та суміжних видах д-сті

g) Глобальний етичний кодекс туриста (Сантьяго , 1999 р.) – акцентує етич. спрямованість усіх попередніх декларацій, підкреслює етичне мислення в Т як моральної потреби сьогодення. Центр. категорія – це моральна відпов-сть Т, яка грунтується на моральних цінностях, зокрема таких як терпимість та повага до різних народів та релігій, та до філософських і моральних переконань. Окреслені правила створ-ся на засадах: терпимості та взаємоповаги до тур.напрямків, урядів, тур. операторів та ТФ, їхніх працівників та мандрівників, при цьому учасники тур. процесу зобов’язані оберігати природне та культурне довкілля, а також є гасло – збалансувати такі моральні показники:

1. Економ. Інтереси з екологіч. Наслідками в тур.д-сті

2. Збалансувати відкритість тур.обміну з захистом соц. і культ. Самобутності народів.

В Україні формується правове етичне поле Т:

• Закон України про Туризм (2004 р)

• Основні напрямки розвитку Т до 2010 р.

• Держ. Програма розвитку т. на 2002 – 2010 рр.

Отже треба готувати новий документ і при цьому врахов. моральний чинник Т, оскільки в У в основному був акцент на соц., економ., політич. аспекти Т.