23. Екологічна проблематика і розвиток туризму

Майбутнє людства пов’язане з розв’язанням екол. проблематики в історії соціуму, попри всю її драматичність ще небуло такого складного питання до розв’язання. В екології переплітаються питання:

А) економіки та виробництва;

Б) здоров’я людей та раціонального природокористування;

В) політики, нац.. та загальнолюдської безпеки

Г) вітальні (життєвонеобхідні) та духовні інтереси людини

Екологія впливає на всі без вийнятку аспекти розвитку держави, в т.ч : а) політичні, б) екон. в) демографічні, г) соціогуманітарні, д) духовно-моральні тощо.

За першого наближення екол.питання видаються простими і однозначними і відповідно стосовно екол. проблематики перебуває в 2-х режимах:

А) екол. інфантилізм (все влаштується)

Б) екол . істерія (кінець світу)

При цьому загальнопланетарна спільнота постійно запізнюється з усвідомленням важливості та сутності екол. процесів, а низький рівень екол. культури, на жаль, характерний як для представників державної влади, так і широких мас.

Сучасна людина втратила здатність співвідносити себе з природою, і це стосується до соц.. інститутів. Тому нині надзвичайно актуальним є проблеми співвідношення природного і соціального, раціонального і морального, наукового та «софійного».

Тому ці екол. проблеми суспільства розглядають як філософи (Кримський, Фромм, Хайдегер, Меморд, Мамардашвілі), так і природознавці (Ейнштейн, Борн, Вінер, Гейзенберг, Петро Капіца). Природне середовище сучасна людина, в т.ч. турист, схильна приймати фрагментарно, тобто не як 1 ціле. Відповідно і веде себе ніби існує окремо від природи – споживацьки. Тому усвідомлення складності економічних реалій – нині актуальне завдання, без усвідомлення якого і розвиток туризму буде проблематичним.

Правильність цієї думки підтвердили матеріалом ІІ Міжнародної Конференції ООН з проблем довкілля та розвитку (Ріо, 1992 р.) та Йоганнесбурзького саміту (2002 р).

Отже, необхідне переосмислення людством взаємовідношення природи і суспільства та туризму як складника останнього. Додатковий чинник – технічні досягнення, які дуже швидко розвиваються і відповідно все сильніше змінюють природу і впливають на світовідчуття людини і туриста. Тим більше, що для туриста минулого був характерний погляд пішохода – не спіша, а зараз – це погляд з авто і літака. Відповідно людина отримує більше інфо і не встигає осмислити, що вона бачить.

Потрібна екол. освіта, в т.ч. в туризмі. І до цього повинні підключитися екол. компоненти з відповідними фахівцями з екології та туризму. При цьому йдеться не про просте засвоєння теорії і практики загальної екології як основи природокористування, а про усвідомлення важливості сучасної екології для розвитку сучасного туризму, тобто формування нового напрямку – екології туризму.

24. Екологія культури та туризм

Донедавна дослідників мало цікавила людина як елемент біосфери, тому і екологічні виклики виявилися несподіваними. Нині намагаються знайти втрачену парадигму природи і людини. Нині очевидно, що людина за своєю природою істота культурна, а за своєю культурою – істота природна. Тому виникла дискусія, що зберігати: пам’ятки природи чи пам’ятки культури. Академік Ліхачов запровадив термін «екологія культури», але в нього природа і культура ніби розмежовані.

Отже, збереження культурного середовища не менш важливе, ніж збереження природного середовища, оскільки саме їх єдність і гарантує підтримання життя і розвиток туризму. Але як вважав Ліхачов, втрати в природному оточенні можливо поновити, а в культурі – ні, тому на перший план висувається культура.

Натураліст Б.Гржимек наполягав, що жива природа не менша культурна цінність для людства, ніж пам’ятники культури. Тварини вимирають, а археологи їх не оживлять.

Нині очевидно, що зберігати треба як природу, так і історико-культурні об’єкти.