87. Загальна характеристика злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Боротьба з транспортними злочинами в сучасних умовах набуває важливого значення, про що свідчить виділення цих злочинів у самостійний розділ Особливої частини КК. Головною ознакою, за якою транспортні злочини об’єднано в одну групу, є їх єдиний родовий об’єкт.

Таким об’єктом є відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації усіх видів механічного транспорту.

Безпосередні об’єкти окремих транспортних злочинів лежать у площині родового об’єкта, хоча і мають свої особливості. Вони залежать, насамперед, від видів транспорту, на яких можуть бути вчинені ці злочини, а також від характеру об’єктивної сторони і кваліфікуючих обставин.

Предметом цих злочинів є транспортні засоби, шляхи сполучення, споруди на них, транспортні комунікації, вокзали, засоби зв’язку, сигналізації, автоматизації, які забезпечують безпеку руху транспортних засобів.

З об’єктивної сторони ці злочини сконструйовано по-різному. Більшу частину цих посягань описано в законі як злочини з матеріальним складом, меншу частину – з формальним. Суб’єктивна сторона транспортних злочинів визначається залежно від складності її об’єктивної сторони.

Суб’єктом транспортних злочинів є особа, яка досягла 16-ти років.

Під транспортними злочинами слід розуміти передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що посягають на безпеку руху та експлуатації усіх видів механічного транспорту, а також магістрального трубопровідного транспорту.

88. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 кку)

Об'єкт злочину - право власника на транспортні засоби та безпека дорожнього руху.

Предметом злочину є всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, мотоцикли та інші транспортні засоби (грейдери, бульдозери, автонавантажувачі тощо).

Об'єктивна сторона злочину полягає в активних діях, спрямованих на незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою.

Суб'єкт злочину - загальний - фізична осудна особа, яка досягла 16 років (ч. 1 ст. 289 КК), а за частинами 2 і З ст. 289 КК- 14 років і яка не мала права володіння, розпорядження або відчуження щодо транспортного засобу, яким вона заволоділа.

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел.

Кваліфікуючі ознаки злочину: за ч. 2 ст. 289 КК - повторність (ст. 32 КК). Тобто під повторністю варто розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння трансортним засобом або злочин, передбачений стаття­ми 185-187, 189-191, 262, 410 КК; попередня змова групи осіб (ч. 2 ст. 28 КК); застосування насильства, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погроза застосування такого насильства; вчинення з проникнен­ням в приміщення чи інше сховище; завдання значної матеріальної шкоди потерпілому (заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); за ч. З цієї статті - застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, погроза застосування такого насильства; організована група (ч. З ст. 28 КК) або завдання великої матеріальної шкоди (понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Частина 4 ст. 289 КК передбачає спеціальний механізм обов'язкового звільнення судом від кримінальної відпо­відальності особи, яка вперше вчинила дії, передбачені ст. 289 КК за наявності сукупності таких умов: а) відсутність під час вчинення злочину факту застосування чи погрози застосування насильства щодо потерпілого; б) добровільна заява правоохоронним органам про вчинене; в) повернення транспортного засобу; г) повне відшкодування завданих збитків.