8. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.

Кримінально-правова норма являє собою відбиту (відо­бражену) у забороняючій чи зобов'язуючій формі вимогу держави про повинну поведінку і установлену нею міру покарання за порушення цієї вимоги.

За змістом кримінально-правові норми - заборонювальні (тобто норми заборонення) - вони забороняють чинити су­спільне небезпечні діяння або забороняють бездіяти,- ви­магаючи чинити ті дії, які особа була зобов'язана і могла вчинити (зобов'язувальні норми).

Кожна стаття кримінального закону складається з однієї чи декількох кримінально-правових норм.

Одну кримінально-правову норму містять статті 111, 113, 116,117, 118,123, 138, 167 КК.

Із кількох кримінально-правових норм складаються статті 120, 133, 136, 143, 152, 185, 191, 212, 224 і багато ін­ших.

Структурно кримінально-правова норма складається чи поділяється на диспозицію і санкцію. Гіпотеза кримінально-правової норми, як правило, в статтях кримінального зако­ну відсутня. Вона або об'єднується з диспозицією, або має­ться на увазі, вбачається, або випливає з диспозиції.

Гіпотеза - якщо особа порушить заборону і вчинить дії, які названі в диспозиції цієї норми, то до неї буде застосо­вана санкція цієї норми.

Диспозиція - таємне викрадення чужого майна.

Санкція — карається позбавленням волі на строк до трьох років, а викладена вона в Законі таким чином: «таєм­не викрадення чужого майна (крадіжка) - карається позба­вленням волі на строк до трьох років...».

Гіпотеза норми - це умови, за якими діє, набуває чин­ності диспозиція.

Диспозиція норми - це правило поведінки, законодавче визначення (опис) ознак конкретного злочину, головним чином, ознак його об'єктивної сторони. За змістом диспо­зиції поділяються на:

1. Описові 2. Прості 3. Відсильні 4. Бланкетні

Санкція - це структурна частина кримінально-правової норми, у якій встановлені вид і міра покарання за злочин, передбачений цією нормою. У санкції викривається зако­нодавча оцінка ступеня суспільної небезпечності злочину і розмір кари.

У чинному Кримінальному кодексі України використо­вуються лише два види санкцій:

1. Відносно визначені:

2. Альтернативні санкції

9. Чинність кримінального закону у просторі.

Затверджений Вищим органом державної влади кримі­нальний закон набирає чинності і починає діяти. Чинність кримінального закону, його юридична сила і дія означає, що він застосовується на певній території, в певний час і до певних осіб.

Отже, чинність кримінального закону діє за такими принципами:

1) дія кримінального закону в просторі;

2) дія кримінального закону в часі;

3) дія кримінального закону відносно кола осіб.

Це є найважливіші положення дії і практичного застосу­вання кримінального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію, тобто закон діє на всій території України; ніяких винятків із цього правила ані Конституція України, ані кримінальний закон не перед­бачають.

Важливе практичне значення має визначення часу чин­ності, дії кримінального закону, тобто встановлення часо­вих меж дії закону - коли він набирає чинності і починає діяти, а коли припиняє свою дію.

Це дуже важливо знати тоді, коли відбувається зміна кримінального закону, бо може статися, що злочин було вчинено тоді, коли діяв один закон, а винний був притягну­тий до відповідальності вже тоді, коли почав діяти інший закон.

Для цього наукою і практикою виділяються етапи, стадії затвердження, чинності і дії кримінального закону:

1. Затвердження кримінального закону.

2. Надрукування.

3. Настання чинності, дії кримінального закону.

4. Зміна кримінального закону.

5. Скасування кримінального закону.

Діючим визнається кримінальний закон, який був при­йнятий, затверджений Вищим органом державної влади України і набрав чинної сили. Проект закону не має чинної сили і не діє.

Згідно із законодавством України закон вважається прий­нятим і затвердженим, якщо за нього проголосувало біль­шість депутатів Верховної Ради України.

Прийнятий Верховною Радою і підписаний Президен­том України закон має бути надрукований в офіційних ви­даннях - Відомостях Верховної Ради України або в газеті «Голос України» - не пізніше ніж через сім діб після його затвердження, прийняття. Надрукування кримінального закону і обнародування його (доведення до відома всіх громадян) - є обов'язковою вимогою нормотворчості - ви­дання законів. Ця вимога обґрунтовує презумпцію знання закону всіма громадянами держави. Ненадрукований закон немає юридичної сили і не може (не повинен) застосовува­тись (ч. З ст. 57 Конституції України).

Кримінальний закон набирає чинності і починає діяти:

1. З моменту (часу) його надрукування в офіційному ви­данні; про це, як правило, позначається в самому законі.

2. З того моменту (часу), який установлений у самому законі.

3. Якщо в законі не визначено моменту настання чинно­сті, початку дії закону, то він набирає чинності через 10 днів після його оприлюднення

Дія кримінального закону припиняється:

1. Скасуванням (анулюванням) кримінального закону повноважним державним органом. Наприклад, законом України від 17 червня 1992 року були скасовані ст. 2, 61, 62^і, 64, 65, 80, 92 КК 1960 року.¹

2. Заміною одного кримінального закону іншим. Напри­клад, Кримінальний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року заміняє Кримінальний кодекс України 1960 року.

3. Закінченням строку, на який було видано певний закон, або у зв'язку із зникненням умов, на які він розра­ховувався (так звані закони тимчасової дії), насамперед, це закон» війни, тобто закони, які видаються і діють поки