- •1.Граматична природа складного речення. Ознаки складного речення. (ст..153)
- •2.Однорідні і неоднорідні означення.
- •3.Напівпредикативні відношення.
- •4.Засоби вираження семантико-синтаксичних відношень і синтаксичних зв’язків у складному реченні. (ст..169)
- •5. Складносурядні речення з приєднувальними і градаційними сполучниками(ст..185)
- •8. Складносурядні речення з єднальними,зіставно – протиставними, розділовими сполучниками.
- •9. Способи вираження відношень між частинами складного речення
- •12. Складнопідрядні речення з супідрядністю
- •13. Складнопідрядні речення з послідовною підрядністю
- •10. Синтаксичні особливості цілого тексту
- •11. Складнопідрядні речення з кількома підрядними.
- •14. Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами.
- •15. Безсполучникові складні речення з однотипними частинами.
- •16. Пряма мова, непряма і невласна пряма мова та розділові знаки при ній.
- •17. Типи складних речень:
- •18. Складнопідрядні речення з підряними допустовими (с. 214)
- •19. Сполучники і сполучні слова у складнопідрядному реченні. Критерії розмежування. (с.170-172)
- •20. Граматична природа складносурядного речення (с. 176)
- •21. Складносурядні речення з приєднувальними складносурядними відношеннями (с. 179)
- •22. Історія вивчення складного речення (с. 153)
- •25. Вставні і вставлені компоненти
- •Обурення або здивування
- •26. Складносурядні речення відкритої і закритої структури
- •27. Синтаксичні зв’язки у складному реченні
- •Недиференційований синтаксичний зв’язок
- •29.Підрядний синтаксичний зв'язок і його різновиди (ст163-166)
- •30.Відокремлення як спосіб ускладнення простого речення (ст. 109)
- •31.Вставні компоненти, їх значення і граматичне вираження(ст. 124)
- •32.Речення з однорідними членами (ст. 119)
- •33. Відокремлені обставини
- •34. Сурядний синтаксичний зв»язок та його різновиди
- •35.Умови відокремлення другорядних членів речення
- •36.Співвідношення типів сурядного синтаксичного зв»язку і семантико- синтаксичних відношень у складносурядному реченні.
- •37. Уточнювальні і пояснювальні компоненти у структурі простого ускладненого речення.
- •38. Підрядний прислівний синтаксичний зв’язок.
- •39.Типи формального ускладнення простого речення.
- •40. Граматичні функції вокатива.
- •41.Умови відокремлення прикладки.
- •42.Питання про речення з однорідними присудками.
- •49. Аспекти вивчення складного речення (ср) (ст. 154-159)
- •50. Основні типи підрядних речень, що виділяють в сучасному синтаксисі (лекція)
- •51. Поняття про складнопідрядне речення. Принципи класифікації складнопідрядних речень (ст.186-190)
- •52. Смислові відношення між частинами складносурядного речення та засоби зв’язку між ними. (лекція) Формальні типи складносурядних речень. (ст. 178)
- •54. Звертання. Значення і способи вираження звертання.
- •55. Поняття про складносурядне речення. Його місце в системі мови.
- •56. Граматична форма і граматичне значення безсполучникового складного речення. Засоби вираження зв’язків між частинами безсполучникових речень. (ст. 223)
- •57. Основні різновиди безсполучникових складних речень. Пунктуація у безспол. Складному реченні.
- •58. Принципи класифікації складнопідрядних речень, основні типи підрядних речень у сучасному синтаксисі. Ст. 186-190
- •59. Поняття про синтаксичне ускладнення простого речення, семантичне та формальне ускладнення, типи формального ускладнення. Ст. 105-107
- •63. Класифікації речень у синтаксисі. Типи речень за метою висловлювання. Типи речень за експресією. Типи речень за структурою. Прості речення двоскладні / односкладні, непоширені / поширені.
- •64. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
- •65. Повні і неповні речення. Різновиди неповних речень за складом. Роль неповних речень у діалогічному та монологічному мовленні.
9. Способи вираження відношень між частинами складного речення
Засоби вираження: інтонація, сполучники, сполучні слова, співвідносні слова, лекс-грам.компоненти, порядок розташування предикативних частин.
Інтонація виражає комунікативне призначення речення, забезпечує його композиційну цілісність.
У складних безсполучникових реченнях інтонація повязує предикативні частини і відображає певний тип відношень. Види інтонації: перелічувальна, зіставно – протиставна, зумовленості, пояснювальна. У сполучникових реченнях інтонація є допоміжним засобом розмежування семантико – синтаксичних відношень і синтаксичних зв’язків. Отже, у складному реченні інтонація виконує 2 ф-ції: поєднує предикативні частини в єдине ціле і вирадає семантико –синтаксичні відношення між предикативними частинами.
Сполучники. Семантичні (однозначні) і синтаксичні (багатозначні, асемантичні).
Семантичні (двофункціональні) – служать засобом зв’язку і виразником семантичних відношень. У складнопідрядних реченнях семантичні сполучники поєднують частини структурно і за змістом, указуючи на час (коли,доки), причину, умову, допустовість, наслідок, і вони закріплені за певними типами підрядних.
Синтаксичні (однофункціональні) спол не мають чіткої значеннєвої спеціалізації і використовуються у різнотипних предикативних частинах.
Сполучні слова: функціон. Лише в складнопідр реченнях,вживають на початку прислівної частини. І вони виконують роль члена реченя. Це займенники хто, що, який, чий, котрий та ін..
Співвідносні слова (кореляти): до них належать вказівні займенникові прикметники той, та, те, такий, таке, цей, ця, це,завжди стоять у головній частині, потребують змістової конкретизації, указують на обов»язковість підрядної частини. Вони співвідносяться зі сполучними словами або сполучниками підрядної частини й утворюють з ними пари на зразок: той-хто, той- що. такі конструкції називають займенниково – співвідносними.
Співвідношення часових і способових форм. існують певні закономірності: у складносурядних реченнях із семантикою одночасності вжив однакові граматичні форми присудків, переважно недоконаного виду. Семантика послідовності – доконаний вид.
Порядок розташування предикативних частин: вільний і фіксований. Вільний, якщо події в реченні відбуваються одночасно і не залежно одна від одної, або чергуються. У таких реченнях зміна місце розташування частин не впливає на семантико- синт відношення.
Порядок є фіксованим, якщо події відбуваються послідовно, співвідносяться як причина – наслідок, умова – наслідок.
У речення означальних і зясувальних, підрядні,як правило, стоять після означуваного слова. Для конструкцій з причиновою семанткиою типовою є постпозиції підрядної частини.
У реченнях з недиф зв’язком, порядок частин є фіксованим.
Лексичні засоби: підсилювальні частки, займенникові слова (тільки, тоді); особові та вказівні займенники у пост позиційній частині; антоніми,які підсилюють семантичну цілісність речень, лексичне наповнення предикативних частин; структурна неповнота або несамостійність однієї з підрядних; інформативно недостатні слова у складі однієї з частин.
