9. Способи вираження відношень між частинами складного речення

Засоби вираження: інтонація, сполучники, сполучні слова, співвідносні слова, лекс-грам.компоненти, порядок розташування предикативних частин.

Інтонація виражає комунікативне призначення речення, забезпечує його композиційну цілісність.

У складних безсполучникових реченнях інтонація повязує предикативні частини і відображає певний тип відношень. Види інтонації: перелічувальна, зіставно – протиставна, зумовленості, пояснювальна. У сполучникових реченнях інтонація є допоміжним засобом розмежування семантико – синтаксичних відношень і синтаксичних зв’язків. Отже, у складному реченні інтонація виконує 2 ф-ції: поєднує предикативні частини в єдине ціле і вирадає семантико –синтаксичні відношення між предикативними частинами.

Сполучники. Семантичні (однозначні) і синтаксичні (багатозначні, асемантичні).

Семантичні (двофункціональні) – служать засобом зв’язку і виразником семантичних відношень. У складнопідрядних реченнях семантичні сполучники поєднують частини структурно і за змістом, указуючи на час (коли,доки), причину, умову, допустовість, наслідок, і вони закріплені за певними типами підрядних.

Синтаксичні (однофункціональні) спол не мають чіткої значеннєвої спеціалізації і використовуються у різнотипних предикативних частинах.

Сполучні слова: функціон. Лише в складнопідр реченнях,вживають на початку прислівної частини. І вони виконують роль члена реченя. Це займенники хто, що, який, чий, котрий та ін..

Співвідносні слова (кореляти): до них належать вказівні займенникові прикметники той, та, те, такий, таке, цей, ця, це,завжди стоять у головній частині, потребують змістової конкретизації, указують на обов»язковість підрядної частини. Вони співвідносяться зі сполучними словами або сполучниками підрядної частини й утворюють з ними пари на зразок: той-хто, той- що. такі конструкції називають займенниково – співвідносними.

Співвідношення часових і способових форм. існують певні закономірності: у складносурядних реченнях із семантикою одночасності вжив однакові граматичні форми присудків, переважно недоконаного виду. Семантика послідовності – доконаний вид.

Порядок розташування предикативних частин: вільний і фіксований. Вільний, якщо події в реченні відбуваються одночасно і не залежно одна від одної, або чергуються. У таких реченнях зміна місце розташування частин не впливає на семантико- синт відношення.

Порядок є фіксованим, якщо події відбуваються послідовно, співвідносяться як причина – наслідок, умова – наслідок.

У речення означальних і зясувальних, підрядні,як правило, стоять після означуваного слова. Для конструкцій з причиновою семанткиою типовою є постпозиції підрядної частини.

У реченнях з недиф зв’язком, порядок частин є фіксованим.

Лексичні засоби: підсилювальні частки, займенникові слова (тільки, тоді); особові та вказівні займенники у пост позиційній частині; антоніми,які підсилюють семантичну цілісність речень, лексичне наповнення предикативних частин; структурна неповнота або несамостійність однієї з підрядних; інформативно недостатні слова у складі однієї з частин.