40. Граматичні функції вокатива.

(за статтею Кучеренка «Вокатив як виразник функціонуючого члена речення і так зване звертання»).

Виділяє 5 граматичних функцій вокатива:

1). Вокатив, будучи виразником суб'єкта, виступає в реченні в ф-ї підмета: Добре працюєш, друже, сьогодні. Повій, вітре, на Вкраїну

2) В реченні вокатив часто вжив-ся у зв'язку із займенником. Він виступає в ролі прикладки до займенника 2-ї особи, що виконує роль підмета. Стоїш ти, Дмитре, на порозі…

3) Окремо вживані іменники в Кл відмінку можуть бути виразниками одночленних вокативних речень. О земле рідная! Не жатиме неситий пшениці на твоїх ланах!

4) вживання іменника у вокативі в складі простого речення, причому він не зв'заний граматично ні з реченням в цілому, ні з окремими його членами – типовий випадок т. зв. звертання: Жити тобі, хлопче, вчитись.

5) коли одночленне вокативне речення вжив-ся як головне речення в складі складнопідрядного: Мамо, чия то дівчина приходила до нас вчора?

41.Умови відокремлення прикладки.

Підр. Ст. 98

Прикладка – окремий тип присубстантивного означення, якому властиві такі відношення ознаки до предмета, які мають відтінок ствердження цієї ознаки. (дівчина-красуня, у місті Києві). Тобто прикладка поєднує означальне і предикативне значення.

З інтернету

Поширені й непоширені прикладки бувають відокремленими і виділяються комами, якщо:

1) стоять після пояснюваного іменника: Секвойя, найвище дерево у світі, росте в Північній Америці і сягає заввишки до 120 метрів; Микола, Прокопів хлопчик, такий школярик гарненький був (А. Тесленко);

2) стоять перед пояснюваним іменником і мають обставинний відтінок: Природний співак, Петро любив пісні і в душі пишався своїм артистичним хистом (Газета);

3) стосуються особового займенника (незалежно від місця в реченні): Заслужений митець, він з радістю передає багатий досвід молоді (Газета);

4) приєднуються за допомоги сполучника як і мають обставинний відтінок причини: У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами (О. Гончар);

5) приєдується за допомоги слів родом, на ім 'я, на ймення, так званий: Полтавець родом, Симоненко закінчив свій короткий життєвий шляху Черкасах, у Шевченковім краю (О. Гончар); Козак Бобренко, на ім'я Григорій, єдиний син достойної вдови (Л. Костенко);

6) приєднуються до пояснювальних членів речення словами або, тобто, особливо, як-от: Вікова психологія, тобто галузь психології, включає дитячу психологію, психологію розвитку дорослої людини і геронтопсихологію (3 підр.).

Якщо прикладка має уточнювальне значення чи потрібно підкреслити самостійність або ж коли поширена прикладка має вже в своєму складі розділові знаки, вона відокремлюється за допомоги тире: За городом у нас стояв столітній кучерявий дуб - свідок мого захоплення Кобзарем (М. Познанська); Тільки стрічалися нам земляки наші - білі берези, явори й темні дуби... (Леся Українка).

42.Питання про речення з однорідними присудками.

(Загнітко – «Укр мова: словник-довідник)

ОДНОРІДНІ ПРИСУДКИ. Два і більше присудків у реченні є однорідними, якщо вони відносяться до одного й того ж члена речення — підмета, між собою поєднуються сурядним зв’язком однорідності. Однорідні присудки утворюють: 1) синтаксичні ряди дієслів, ситуативно об’єднані: “На базарі продавали, кричали, запрошували, пекли, варили…» (із журн.) (присудки залежать від ситуації); 2) синтаксичні ряди дієслів, що виражають послідовність подій, станів: ‘Він підійшов до столу, взяв книгу і почав читати» (газ.) (при¬судки залежать один від одного в часовому плані); 3) синтаксичні ряди дієслів зі значенням градації: “Він нічого про це не знав і не відав, не бачив, не чув і не здога¬дувався” (журн.ї (присудки пов’язані відношенням градації).

(з підручника) Традиційно в системі простого ускладненого речення як однорідні розглядають головні члени - підмети і присудки: (Гармати стрибали, мов люті собаки, і рявкали, й вили, й металися в скаженому осатанінні)

З погляду Востокова речення з однорідними присудковими і підметовими компонентами означував як складне, що містить у собі кілька підметів чи присудків. Кучеренко вважає, що сурядно сполучені присудки у реченні функціонують незалежно один від одного в тому розумінні, що кожний з них виражає окремо якусь ознаку предмета у її предикативному відношенні до підмета, кожний з них разом з підметом утворює предикативну одиницю, тобто речення; речення з кількома присудками учений кваліфікує як складне речення, складносурядне.

43. Граматична природа простого ускладненого речення.

Просте ускладнене речення поєднує в собі ознаки і простого, і складного речень: будучи простим за структурою, за функціональним характером воно наближається до складного. Ускладнення в простому Р має багатоаспектну природу (у структурі ускладненого Р наявні порівняно самостійні синтаксичні позиції, представлені і словами, і цілими виразами - тут порівнюється з формально елементарним Р, яке крім предикативного ядра може мати лише прислівні поширювачі).

Семантичне ускладнення Р пов’язане з поняттям пропозиції, що у суч.дослідж. розглядається, як семантичне ядро реченнєвої структури, яке відображає дійсні чи можливі події і факти екстралінгвального світу. Семантично ускладнене Р завжди поліпропозитивне, має декілька семантичних предикатів. Воно може бути і структурно простим, структурно не ускладненим. Отже, просте ускладнене Р є одиницею монопредикативною (формальн-грамат аспект) і поліпропозитивною, поліпредикатною (семант-синтакс аспект). Серце болить дивитися на нього.

Типи ускладнень за характером синтаксичних відношень: 1) ускладнення, що характеризуються додатковою предикативністю (це явище знаходить вираження у відокремлених членах речення; додатк.предикативність завжди передбачає наявність "основної" предикативності, тому не є реченнєтвірною категорією. Наявність додатк.предикативності свідчить про наявність внутрішньореченнєвої структури, співвідносної з предикативною, але такої, що не являє собою самостійного речення. види додаткової предикативності: напівпредикативність (грунт. на суб’єктно-предикатному відношенні, де предикатний компонент поєднує в собі функцію атрибута. Напівпредикатний член є своєрідним другорядним присудком; у системі простоготР представлена прикметниковими та дієприкметниковими зворотами, одиничними прикметниками та дієприкметниками - Хризантеми, розхристані вітром, щедро хрещені снігом, ще цвітуть, ще панують..), додаткова дієслівна предикативність (передається за допомогою форм дієприслівника та інфінітива - То рота йшла в далечінь шукати надійних позицій)). 2) ускладнення, що характер. внутрішньорядними відношеннями (ними охоплені конструкції з однорідними членами, неоднорідними членами, які однак перебувають у сурядному зв’язку, конструкції з пояснювальними, уточнювальними компонентами, компонентами-включеннями тощо. Тут йдеться й про поняття ряду - характеризується певним паралелізмом членів, що перебувають у відносно незалежних позиціях стосовно один одного і взаємопов’язані на основі співвідношень з тим самим словом або на основі будь-яких інших взаємовідношень з тим самим словом або на основі будь-яких інших взаємовідношень у синтакс.системі Р. Бувають відкриті (потенційна необмеженість структ.елементів, поднан. між собою повторюваними сполучниками або інтонацією - І радість, і прозріння, і спокута - усе переливається у пісні) і закриті (кількість членів обмежена - наявність перед останнім компонентом одиничного сполучника або частки - Прочитав він, як завжди, глухо, аж суворо наче)). 3) ускладнення синкретичного характеру (виникає, коли однорідна семантика ряду збагачена додатковою предикативнісю; передбачає 1) функціонування компонентів з додатковою предикативністю в межах однорядності, 2) однорядність усередині того чи іншого напівпредикативного звороту). - Стомлена, спечена, пилом прибита, журиться нива, дощем не полита; Люблю чернігівську дорогу - весною, влітку, восени.

44. Підрядний детермінантний зв’язок (ст. 166)

Детермінантний підрядний зв’язок наявний у складнопідрядному реченні з інформативно достатньою головною частиною (І зерно мусить вмерти, щоб дати в життєдавчому житті - Життя). Цей зв’язок є непередбачуваним і необов’язковим. У Р із власне детермінантним зв’язком залежність підрядної частини від головної оформляють однозначні підрядні сполучники.

Формальним показником детерм-кореляційного зв’язку є анафоричний елемент (сполучн.слово що в різних відмінкових формах), який міститься в підрядній частині й семантично співвідноситься зі змістом усієї головної частини (Скроні вже срібні, а сам ще стрункий, свіжий, від чого сивина на скронях віддає ще більше). У таких реченнях гол.частина є структурно й семантично завершеною, тому не потребує підрядної. Речення, у яких реаліз. детермінантно-кореляційний зв’язок, наз. складнопідрядними з підрядними супровідними (пояснювальними, приєднувальними, відносно-поширювальними) частинами.

45. Умови відокремлення другорядних членів речення. Відокремлені додатки (ст. 116-118)

Відокремлення в структурі простого речення ототожнюється зі смисловим та інтонаційним виділенням переважно другорядних членів, які таким чином набувають особливого, актуалізованого значення порівняно з іншими другорядними членами.

Типи відокремлення: 1) напівпредикативні відокремлені члени речення - за формально-граматичним напрямком природу речень з відокремленими членами пов’язували зі змінами, яких зазнавала реченнєва структура на основі скорочення цілого речення (шляхом заміни його підрядної частини окремим членом). Основна особливість відокремлених другорядних членів речення полягає в додатковій предикативності (напівпредикативності) - (Збожеволівши від нектару, бджоли падали в улики з лип. Лиси стояли прозорі, чисті, під голубим небом).

Відокремлено-уточнювальні члени речення, на відміну від власне відокремлених конструкцій, позбавлені напевпредикативності . Вихованець наз. їх опосередкованими другорядними членами речення, співвіднесеність яких з ядерними компонентами відбувається через поєднання їх з іншими синтаксично однотипними другорядними членами, які переважно передують їм, пояснювальні, уточнювані ними.

Відокремлено-уточнювльні додатки характеризуються формальною тотожністю з уточнювальними додатками з узагальненою семантикою. Відокремлюються уточнювальні однорідні додатки (Йшли разом до комори, розглядали та упорядковували свої подарунки: хустки, спідниці, полотно). Відокремлюються додатки, супроводжувані словами: точніше, зокрема, передусім, а саме, наприклад, у тому числі (Змістом своїм драм. поема Лесі Укр. зв’язана з 17 віком, точніше - з добою Руїни й Петра Дорошенка). Виразно виділяються пояснювальні члени, що мають семантичну тотожність з уточнюваним компонентом. Пояснення означ., що той самий об’єкт/явище представлені в доступній формі для читача (У 18 ст. на Дністрі можна було побачити шкуту - найбільше парусне судно для перевезення солі, зерна)

46. Відокремлення як спосіб ускладнення простого речення (ст. 109-118)

Відокремлення в структурі простого речення ототожнюється зі смисловим та інтонаційним виділенням переважно другорядних членів, які таким чином набувають особливого, актуалізованого значення порівняно з іншими другорядними членами.

Типи відокремлення: 1) напівпредикативні відокремлені члени речення - за формально-граматичним напрямком природу речень з відокремленими членами пов’язували зі змінами, яких зазнавала реченнєва структура на основі скорочення цілого речення (шляхом заміни його підрядної частини окремим членом). Отож, основна особливість відокремлених другорядних членів речення полягає в додатковій предикативності (напівпредикативності), що ставить їх на ранг вище за невідокремлені члени. Відокремлені обставини (Збожеволівши від нектару, бджоли падали в улики з лип. Лиси стояли прозорі, чисті, під голубим небом). Відокремл.означення (Василь Діденко був поетом - од Бога. Обсипана рожевим світлом, свіжа та гарна, Настя здавалась запашною трояндою). Відокремл. прикладка (Він, Максим, добре знав, як згубно опускати руки в скрутну хвилину... Він, учитель мови і літератури, колись любив пограти на перерві з дітьми...)

2) відокремлено-уточнювальні члени речення. позбавлені напевпредикативності (на відміну від власне відокремлених конструкцій). Вихованець наз. їх опосередкованими другорядними членами речення, співвіднесеність яких з ядерними компонентами відбувається через поєднання їх з іншими синтаксично однотипними другорядними членами, які переважно передують їм, пояснювальні, уточнювані ними. Крім опосередкованої належності до ядерної структури, вони характеризуються пояснювальними, уточнювальними відношеннями з тим сурядним компонентом, з яким перебувають у позиції співвіднесеності щодо предикативного центру. Такі відношення перебувають між собою у певній смисловій залежності, передбачають можливість більшої інформативної наповненості одного компонента ряду через другий, повнішого тлумачення, конкретизації, уточнення семантики попереднього компонента. Відокремлені уточнювальні обставини (Навпроти хижки, трохи віддалік від бору, спалахом блискавиці освітлюється Столітній Бук). Відокремлено-уточнювальні означення (В божого чоловіка довга, до самого пояса, борода)

47. Сполучники (семантичні і синтаксичні) як засоби вираження семантико-синтаксичних відношень і синтаксичних зв’язків у складному реченні (ст. 170).

Розмежовують семантичні (однозначні) та синтаксичні (багатозначні, асемантичні) сполучники. Семантичні (двофункціональні) сполучники одночасно служать засобом зв’язку і виразником семантичних відношень між предикативними частинами складного речення. У складнопідрядних Р семант. сполучники поєднують частини структурно і за змістом, вказуючи на час (коли, доки, поки, відколи, із того часу як, перед тим як та ін.), причину (тому що, оскільки, бо, завдяки тому, що та ін.), умову (якщо, коли та ін.), допустовість (хоч, дарма що, незважаючи на те що та ін.), мету (для того щоб та ін.), наслідок (так що). Степан слухав, хоч у батькових словах було багато незрозумілого.

Синтаксичні (однофункціональні) сполучники не мають чіткої значеннєвої спеціалізації і використовуються в різнотипних предикативних частинах. Напр., сурядні сполучники а, і, підрядні сполучники що, як, щоб. - Тільки за поріг переступіть - і цілий світ одкриється для вас! - значення умови-наслідку створюється не сполучником, а змістом речення. Синтаксичну роль відіграє сполучник щоб у складнопідрядних реченнях зі значенням з’ясувально-об’єктним (Я хочу, щоб...) і обставинним мети (Кайдани бряжчали, щоб заглушити пісню); сполучник що в складнопідрядних реченнях із семантикою означальною (У тій книжці, що ім’я їй "Кобзар"...), з’ясувальною (Я не знав, що споглядання танцю...), обставинною причини (Але дуби зробилися веселі, що минає холодна зима); сполучник як у конструкціях зі значенням означальним (Хліб пахне солодко, як пахнуть меду соти), з’ясувальним (З дороги видно було, як вився у низині Прут), обставинним (часу, умови - Як я умру, на світі запалає вогонь моїх пісень).

48. Семантичне ускладнення простого речення (пояснював на консультації + ст. 106)

На консультації Різник говорив про Вихованця і про речення «Стоїть бабуся у переході з квітами». Маємо речення, в якому наявні елементи, не зумовлені валентністю предиката. Семантично ускладнене речення протиставляється семантично простому. Тобто семантично маємо 2 речення: Бабуся стоїть у переході і Бабуся стоїть з квітами.

Ускладненість речення з семантичного погляду полягає в тому, що в його змісті відображена більш ніж одна ситуація. Семантично ускладнене речення завжди поліпропозитивне, має кілька семантичних предикатів. Воно може бути і структурно простим, структурно не ускладненим.

Ще один приклад із консультації: Зробив ковток чистої джерельної води – Зробив ковток води. Вода була чиста джерельна.