3.Напівпредикативні відношення.

Розрізняють два види напівпредикативності: пряму і непряму.

1. Пряма напівпредикативність. Реалізується як власне напівпредикативністьідодаткова дієслівна предикативність:

а) власне напівпредикативність. Це синтаксичні відношення між відокремленим

членом речення, вираженим іменною частиною мови, та пояснюваним ним субстантивним членом речення, наприклад: Її очі, широкі й розкриті, прикулися до чорної небесної глибини (Ю. Смолич); Так ми й сиділи у тихій кімнаті, в мирній розмові — людина і птиця (А. Малишко);

б) додаткова дієслівна предикативність. Утворюється відокремленими членами речення, вираженими дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами. Відрізняється від власне напівпредикативності тим, що передбачається дієслівною належністю, вказуючи на активну ознаку суб’єкта, наприклад: Село Бидлівці, як і кожне подільське село, розташувалося на пагорбі, спадаючи слободами в долини, до ставів (Ю. Смолич); Там-сям крізь крони проривалися сонячні промені, влягаючись на опале листя рухливими жовтими латками (К. Пісоцький).

2. Непряма напівпредикативність. Має два різновиди: згорнута і прихована:

а) згорнута напівпредикативність. Властива субстантивним зворотам (відокремленим додаткам), що можуть бути розгорнуті в суб’єктно-предикатну конструкцію, наприклад: А я не знаю нічого ніжного, окрім берези (Леся Українка); Опріч Гафійки, було ще два наймити (М. Коцюбинський);

б) прихована (відображена) напівпредикативність. Властива конструкціям, у яких наявні спільні присудки, тобто одна частина повторює (відображає) зміст іншої, наприклад: Степан згадував, хоча й не часто, рідне село (В. Під могильний); Через душі, мов через вокзали, гуркотять состави почуттів (В. Симоненко).

Внутрішньорядні відношення. Як правило, виявляються в реченнях з однорідними членами. З формально-синтаксичного погляду до ускладнених конструкцій відносять речення з однорідними членами, з відокремленими другорядними членами, із вставними і вставленими компонентами, звертаннями. Наявність хоча б однієї з цих синтаксичних структур і робить речення ускладненим.

На відміну від формально-синтаксичного елементарного речення, просте ускладнене речення ніколи не відповідає предикативному мінімуму речення й тій частині поширених простих речень, до складу яких входять лише іменникові компоненти, зумовлені валентністю присудка.

4.Засоби вираження семантико-синтаксичних відношень і синтаксичних зв’язків у складному реченні. (ст..169)

Структурно-композиційна цілісність складного речення досягається за допомогою різних мовних засобів вираження семантико-синтаксичних відношень і синтаксичних звязків між предикативними частинами.

1.Інтонація як універсальний засіб поєднання предикативних частин виражає комунікативне призначення складного речення,забезпеч.його композиційно-змістову цілісність.

Види інтонації: перелічувальна (З-за гір віє вітер,в степах повмирали морози,Шумлять осокори,весняно зітхають гаї);зіставно-противна (Людей пильнує правда у житті,Брехня жене у нетрі непролазні); зумовленості (Землі кланяйся низько – до хліба будеш близько); пояснювальна (Ліс – це не просто сосни і дуби: не одна там народилась думка,повна щастя,ніжності,журби).

2.Сполучники сурядності і сполучники підрядності.

Семантичні (двофункціональні) сполучники одночасно служать засобом зв’язку і виразником семантичних відношень між предикативними частинами складного речення. Важливими компонентами структури складносурядних речень з розділовими відношеннями є сполучники або…, або; чи…,чи; то…,то та ін..;з протиставними відношеннями – сполучниками але,проте,однак,зате та ін..,наприклад: Ще було тепло,але листя побивалося першою іржею…

У складнопідрядних реченнях семантичні сполучники поєднують частини структурно і за змістом,указуючи на час (коли,доки,поки,відколи,із того часу як,перед тим як),причину (тому що,оскільки,бо,завдяки тому що),умову (якщо,коли…),допустовість (хоч(хоча),дарма що,незважаючи на те що та ін..),мету (для того щоб…),наслідок(так що).

3.Сполучні слова функціонують лише в складнопідрядному реченні і вживаються на початку підрядної прислівної частини,наприклад: Звела очі до неба й побачила,як красиво й граційно літають у надвечірї журавлі над Припяттю. Такими є займенники-іменники хто,що; займенники-прикметники який,чий,котрий; займенник-числівник скільки у разних відмінкових формах; незмінні займенники-прислівники як,де,куди,звідки,чому,навіщо. Вони є засобом зв’язку головної і підрядної предикативних частин та у структурі підрядної частини виконують роль речення. Наприклад: Осінь схожа на теплі долоні жінки,що лежать,притомившись,на колінах – у ролі підмета.

4.Співвідносні слова(кореляти),до яких належать вказівні займенникові прикметники ой(отой),та(ота),те(оте),такий,така,таке,цей,ця,це,займенникові прислівникитам,туди,звідти,тоді,стількизавжди стоять у головній частині складнопідрядного речення,потребують змістової конкретизації,указують на обов’язковість підрядної частини. Вони співвідносяться зі сполучними словами або сполучниками підрядної частини й утворюють з ними пари на зразок той – хто; той – що; той – який; там – де; тоді – коли.

5.Граматичним засобом зв’язку предикативних частин складного речення є співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків чи головних членів односкладних предикативних частин. Наприклад,у складносурядних реченнях з семантикою одночасності вжив.однакові граматичні форми присудків переважно недоконаного виду: А ще в тому сні хитали пишними головами кульбаби,мили у воді ноги верби,співали людськими голосами риби… - дійсний спосіб,минулий час,недоконаний вид. У реченнях іх семантико-синтаксичними відношеннями часової послідовності динаміку розгортання дій виконують дієслова-присудки у формі доконаного виду,наприклад: Підеш ліворуч – на узлісся вийдеш. Підеш праворуч – до озера виберешся. Підеш прямо – На Вепрячу галявину потрапиш – дійсний спосіб,майбутній час,доконаний вид.

6.Порядок розташування предикативних частин може бути вільним і фіксованим.

Порядок предикативних частин є вільним,якщо події,про які розповідається в реченні,відбуваються одночасно і незалежно одна від одної або чергуються,порівняймо: Горбату голову землі Вінчає лисиною осінь,В сухій полуденній імлі Дзвенять потомленії оси.

У складних реченнях з недиференційованим синтаксичним зв’язком порядок частин фіксований: Блаженний спочинок буває по добрих трудах, - На цьому тримається небо,земля і воа.

7.До лексичних засобів належить:

А)підсилювальні частки,займенникові слова,прислівники,які увиразнюють семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами: Як тільки ударить перший промінь сонця в мури,вони спалахнуть золотим пожаром;

Б)особові та вказівні займенникові слова у пост позиційній частині: Великий квадратний шмат розцвілої конюшини,що в ній довго живе нічна роса,нагадує килим тонкої тканини,розстелений тут для якоїсь урочистості, а від нього похило,довгою стрічкою ля молодого дубняку,тікає нивка гречки,обсипана міріадами бадьорих бджілок.

В)антоніми,наприклад: Ластівка день починає,а соловей кінчає.

Г)спеціальні слова,які фіксують порядок розміщення предикативних частин,увиразнюють поступове розгорт.подій(спочатку,потім,згодом),указують на швидку зміну подій(враз,раптом).

Г) сполуки на зразок справа в тому,що…; річ у тому,що…;щодо цього,то…

Д)спільні члени речення: Там по них ходило сонце і пливли над ними білі хмари…

е) інформативно недостатні(анафоричні) слова на зразок такий,різний,однаковий,ось,ось що, ось як,тоді,думка,річ,головне…

є)структурна неповнота або змістова несамостійність однієї з предикативних частин: По один його бік їхав немолодий сивий осавул,а по другий – писар.

Ж) лексичне наповнення предикативних частин відіграє важливу роль у вираженні,наприклад,причинново-наслідкових відношень: Війнув вітер – і каштани,відірвавшись від гілля,впали на тротуар. Відскочивши від тротуару,вони вже в повітрі звільняються від кожушків,роздягаються – і врізнобіч розкочуються блискучі коричневі ядра.