5. Складносурядні речення з приєднувальними і градаційними сполучниками(ст..185)

Приєднувальні відношення оформляються за допомогою таких сполучників(ст..122) та(й),та(й) ще,а також,а ще й,а потім (і),а інколи й,а іноді й,а часом та окремих часток – також,навіть тощо. Садок був не юним, навіть старим,одразу розбудив у памяті згадки про рідну станцію.

Градаційні семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами формуються у складносурядних реченнях інтонацією, спеціальними сполучними засобами, лексичним наповненням і порядком розташування предикативних частин ( частина із вищим ступенем градації завжди стоїть у постпозиції; речення має негнучку структуру). Основними виразниками градації є складні розчленовані семантичні сполучники не тільки…, а й …; не лише …, а й…; не тільки…, але й…; не лише…, але й…; не стільки…, скільки (а, як)…; не просто…, а й (а)…; не те що…, а (а й)…; не те що…, але (але й)…; не те щоб…, а (а й)…; не те щоб…, але (але й)…; ще тільки…, а вже; не так…, як… і под. Особливістю градації є показ подій через їх зіставлення: те, про що розповідається в першій частині, увиразнюються тим, про що інформує друга частина. Пост позиційна предикативна частина довершує зміст конструкції. Градаційні сполучники творять закриті складносурядні конструкції і мають у реченні чітко визначене місце. Розміщення сполучних компонентів у різних предикативних частинах складного речення скріплює ці частини в єдине ціле, наприклад: Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі. Бо часом любимо не стільки слово, Як у словах себе понад усе.

8. Складносурядні речення з єднальними,зіставно – протиставними, розділовими сполучниками.

Єднальні сполучники: і, й, та,( граматично спеціалізовані слова все-таки, тоді, тому, згодом), і…і, та..та, ні..ні, ані..ані, ні…ані.

За будовою та особливостями вираження ГЗ розмежовують речення із власне єднальними та невласне єднальними синт. Відношеннями.

Власне єднальні – корелюють з темпоральною семантикою, можуть реалізуватися в значеннях одночасності і часової послідовності.

Речення з єднальними сполучниками мають відкриту структуру, тобто можуть складати з двох і більше предикативних частин, присудки яких мають однакові видо –часові і способові форми.

Речення з семантикою часовї послідовності розповідають про події,які змінюють одна одну. Такі конструкції мають фіксований порядок частин.

Невласне – єднальні відношення у реченнях з закритою структурою. Невласне –єднальну семантику оформлюють інтонація, лекс. наповнення предикативних частин.

У реченнях з єднальною семантикою можуть бути також причиново-наслідкові відношення, умовно – результативні.

Єднально – протиставне і єднально – допустове значення конкретизують такі слова і сполуки як : однак, все-таки, все ж, незважаючи на це.

Єднально – обмежувальну , єднально - видільну семантику увиразнюють слова: тільки, лише, навіть.

У реченнях з єднально – поширювальною семантикою друга предикативна частина розкриває, поширює зміст першої. У таких реченнях зазвичай вжив. Спол і, та.

речення з зіставно – протиставною семантикою.

Речення закритої структури. Сполучники: але, а, та, так, зате, проте, однак.

Виразником власне зіставних відношень є спол. А, який має відтінок «тоді як». Окрему групу утв. Речення із зіставно – наслідковим відношенням, у яких зміст наступної частини випливає зі змісту попередньої: буває випустиш голубів, а вони на радощах підуть угору такими гвинтами.

Протиставні відношення.

Власне протиставні відношення виникають тоді, коли одиниці є максимально протилежними. Виразником контрасту у таких випадках є спол. А, а також загальномовні та контекстуальні антоніми.

Протиставно – обмежувальна семантика увиразнюється сполучниками проттставності, поряд з якими можуть вжив видільні частки тільки, лише.

Протиставно - компенсувальні відн виражають спол зате, але.

Протиставно допустова семантика формується сполучниками а, але, та, однак, а також лексичним наповненням предикативних частин.

Розділова семантика

Сполучники: або, чи, або..або, хоч..хоч, чи..чи, а чи.. а чи, то..то. розділові відношення можуть означати несумісність предметів, або вказувати на їхню по черговість. Відношення поділяють на: відношення взаємовиключення (розділово - альтернативні) та чергування (розділово - перелічувальні).

Взаємовиключення – найчастіше виражають одиничні сполучники або, чи а чи, які утворюють речення закритої структури. Повторювані сполучники формують складносурядні конструкції, в яких перераховуються несумісні явища та події.

У реченнях зі значенням чергування події є неодночасними , вони послідовно змінюються, на що вказує сполучник то-то.