- •1.Граматична природа складного речення. Ознаки складного речення. (ст..153)
- •2.Однорідні і неоднорідні означення.
- •3.Напівпредикативні відношення.
- •4.Засоби вираження семантико-синтаксичних відношень і синтаксичних зв’язків у складному реченні. (ст..169)
- •5. Складносурядні речення з приєднувальними і градаційними сполучниками(ст..185)
- •8. Складносурядні речення з єднальними,зіставно – протиставними, розділовими сполучниками.
- •9. Способи вираження відношень між частинами складного речення
- •10. Синтаксичні особливості цілого тексту
- •11. Складнопідрядні речення з кількома підрядними.
- •12. Складнопідрядні речення з супідрядністю
- •13. Складнопідрядні речення з послідовною підрядністю
- •14. Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами.
- •15. Безсполучникові складні речення з однотипними частинами.
- •16. Пряма мова, непряма і невласна пряма мова та розділові знаки при ній.
- •17. Типи складних речень:
- •18. Складнопідрядні речення з підряними допустовими (с. 214)
- •19. Сполучники і сполучні слова у складнопідрядному реченні. Критерії розмежування. (с.170-172)
- •20. Граматична природа складносурядного речення (с. 176)
- •21. Складносурядні речення з приєднувальними складносурядними відношеннями (с. 179)
- •22. Історія вивчення складного речення (с. 153)
- •25. Вставні і вставлені компоненти
- •Обурення або здивування
- •26. Складносурядні речення відкритої і закритої структури
- •27. Синтаксичні зв’язки у складному реченні
- •Недиференційований синтаксичний зв’язок
- •29.Підрядний синтаксичний зв'язок і його різновиди (ст163-166)
- •30.Відокремлення як спосіб ускладнення простого речення (ст. 109)
- •31.Вставні компоненти, їх значення і граматичне вираження(ст. 124)
- •32.Речення з однорідними членами (ст. 119)
- •33. Відокремлені обставини
- •34. Сурядний синтаксичний зв»язок та його різновиди
- •35.Умови відокремлення другорядних членів речення
- •36.Співвідношення типів сурядного синтаксичного зв»язку і семантико- синтаксичних відношень у складносурядному реченні.
- •37. Уточнювальні і пояснювальні компоненти у структурі простого ускладненого речення.
- •38. Підрядний прислівний синтаксичний зв’язок.
- •39.Типи формального ускладнення простого речення.
- •40. Граматичні функції вокатива.
- •41.Умови відокремлення прикладки.
- •42.Питання про речення з однорідними присудками.
- •49. Аспекти вивчення складного речення (ср) (ст. 154-159)
- •50. Основні типи підрядних речень, що виділяють в сучасному синтаксисі (лекція)
- •51. Поняття про складнопідрядне речення. Принципи класифікації складнопідрядних речень (ст.186-190)
- •52. Смислові відношення між частинами складносурядного речення та засоби зв’язку між ними. (лекція) Формальні типи складносурядних речень. (ст. 178)
- •54. Звертання. Значення і способи вираження звертання.
- •55. Поняття про складносурядне речення. Його місце в системі мови.
- •56. Граматична форма і граматичне значення безсполучникового складного речення. Засоби вираження зв’язків між частинами безсполучникових речень. (ст. 223)
- •57. Основні різновиди безсполучникових складних речень. Пунктуація у безспол. Складному реченні.
- •58. Принципи класифікації складнопідрядних речень, основні типи підрядних речень у сучасному синтаксисі. Ст. 186-190
- •59. Поняття про синтаксичне ускладнення простого речення, семантичне та формальне ускладнення, типи формального ускладнення. Ст. 105-107
- •63. Класифікації речень у синтаксисі. Типи речень за метою висловлювання. Типи речень за експресією. Типи речень за структурою. Прості речення двоскладні / односкладні, непоширені / поширені.
- •64. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
- •65. Повні і неповні речення. Різновиди неповних речень за складом. Роль неповних речень у діалогічному та монологічному мовленні.
27. Синтаксичні зв’язки у складному реченні
Сурядність (паратаксис) – це синтаксичний зв’язок між синтаксично рівнофункціональними предикативними частинами складного речення, який реалізується інтонацією, сурядними сполучниками, а також деякими іншими граматичними і лексичними засобами.
Сурядний зв’язок у складному реченні формує структурну схему речення.
+ сурядні речення можуть бути відкритої і закритої структури (В. Бєлошапковою)
Підрядність (гіпотаксис) – це синтаксичний зв’язок, який поєднує 2 синтаксично нерівноправні (різнофункціональні) предикативні частини, одна з яких (підрядна) синтаксично залежить від іншої (головної).
У складнопідрядному реченні цей зв’язок формує структурну схему речення, є односпрямованим і закритим.
Основні засоби вираження пірядн. сполуч.; + сполучні слова; + співвідносні (вказівні) слова
За характером поєднання предикативних частин виділяють:
Підрядний прислівний (власне прислівний) зв’язок (суть > підрядна частина не тільки приєднується до головної за допомогою сполучного засобу, але й розкриває значення опорного слова)
Прислівно-кореляційний (різновид прислівного) (той…хто; той…що; такий…який; там….де; туди…куди; звідти…звідки)
Детермінантний (речення з інформативно достатньою головною частиною)
Формальним показником детермінантно-кореляційного зв’язоку (різновид детермінантного) є анафоричний елемент (сполучне слово що в різних відмінкових формах)
Недиференційований синтаксичний зв’язок
Теоретичне осмислення недиференц. синт. зв. започаткував Пєшковський. На думку вченого, у складн. безспол. реч. роль сполучників і сполучних слів виконує інтонація. Пєшковський розмежував три типи інтонації, які співвідн. З 3-ма групами сполучників (причиновими, пояснювальними, єднальними)
продовж. у працях В. Бєлошапкової, І. Вихованця.
В. Бєлошапкова: «в безсполуч. реч. закрит. структури засвідчується особливий, властивий лише складному реченню й не характерний для словосполучення і простого речення зв’язок - недиференційований синтаксичний зв’язок.
І. Вихованець кваліфікує недиференційований синтаксичний зв’язок як периферійний і розглядає його в більшості різновидів безсполучникового складного речення, в яких протиставлення сурядності/підрядності нейтралізується.
28.Складносурядні речення із градаційними семантико-синтаксичними відношеннями (ст185)
Градаційні семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами формуються у складносурядних реченнях інтонацією, спец.спол.зас, лексичними наповненнями і порядком розташування предикативних частин (частина із вищим ступенем градації завжди стоїть у постпозиції; речення має негнучку структуру). Основним виразниками градації є складені розчленовані семантичні сполучними Не тільки..,а й; не лише….але й; не тільки…але й; не стільки…скільки; не те що…а ; не те щоб…але; ще тільки…а вже; не так..як. і под.. Особливістю градації є показ подій через їх зіставлення: те, про що розповідається у першій частині, увиразнюється тим, про що інформує друга частина. Постпозиційна пред.част довершує зміст конструкції. Градаційні сполучники творять закриті складносурядні конструкції і мають у реченні чітко визначене місце. Розміщення сполучних компонентів у різних предик.част складного речення скріплює ці частини в єдине ціле.
-єднальні(Кучеренко)
-протиставні (Булаховський)
-зіст-видільні(Кулик)