2. Питання

Традиційно земля використовується для задоволення найрізноманітніших потреб суспільства шляхом вилучення її корисних властивостей. Всі ці властивості зведені у три основні групи, це - поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва, що знайшло своє закріплення у статті 5 Земельного кодексу України, у вигляді основного принципу земельного законодавства.

Право землекористування - це сукупність юридичних норм та інших правових засобів щодо вилучення корисних властивостей землі з метою задоволення багатогранних матеріальних, економічних, соціальних, естетичних та інших потреб.

Основними принципами права землекористування є:

- походження його від інституту права власності на землю;

- використання земельних ділянок за основним цільовим призначенням;

- раціонального використання та ефективної охорони земельних ресурсів;

- забезпечення вимог екологічної безпеки при здійсненні використання земель.

2. Види права землекористування, їх характеристика

землекористування оренда догорів сервітут

За юридичними підставами виникнення в теорії земельного права розрізняють право загального та спеціального землекористування.

Право загального землекористування є комплексним міжгалузевим інститутом, що регламентує права та обов'язки, межі і порядок вільного, без закріплення за конкретними суб'єктами і отримання дозволів, безоплатного, рівноправного використання земель як необхідної умови, джерела, засобу і місця забезпечення життєдіяльності людини для задоволення пізнавальних, естетичних, освітніх, наукових, рекреаційних, оздоровчих, туристичних, комунікативних (шляхи сполучення) та інших потреб, гарантує можливість вимагати від держави, всіх юридичних та фізичних осіб виконання обов'язків у сфері цільового використання, відтворення та охорони земель, щодо яких реалізується відповідне право.

Право загального землекористування, крім того, невід'ємно пов'язане з екологічним правом громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище, що гарантується громадянам Конституцією України.

2. Питання

цінюючи правову природу надрокористування не можна не відмітити обґрунтованість думки про його виключно спеціалізований характер. Це підтверджується тим, що за формально юридичного підходу до оцінки порядку набуття права на користування надрами, ми маємо констатувати наявність тут лише спеціальних суб'єктів та спеціальних процедур вирішення питання про надання надр у користування певним особам. Зокрема, лише спеціалізовані підприємства, установи і організації, а також громадяни, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами, можуть отримати спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок (ст. 16 КУпН). А без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати для господарських і побутових потреб можуть тільки землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок (ст. 23 КУпН). Щоправда, висловлювалася думка, що зазначене право землевласників і землекористувачів слід відносити до права загального використання надр2. Вона, однак, обґрунтовано критикується, з огляду на те, що реалізація цього права обмежена суб'єктним складом (тільки землевласники чи землекористувачі) і за територіальною ознакою (в межах наданих їм земельних ділянок)3. Тобто на відміну від права загального природокористування це право не є доступним для кожного, хто бажав би їм скористатися (не є загальнодоступним).

Особливістю набуття права на експлуатацію надр є численні дозвільні процедури, котрі має пройти фізична чи юридична особа, яка бажає отримати у користування певну ділянку надр. Наявність спеціальних процедур дозволяє поставити усіх суб'єктів (тих, що уповноважені вирішувати долю природного ресурсу й тих, що бажають отримати надра у користування) у певні законодавчі рамки, якими визначаються вимоги, щодо визначення суб'єктів, які можуть претендувати на отримання права на надрокористування, умови надання надр у користування, вимоги щодо матеріалів, на підставі яких має вирішуватися відповідне питання, склад органів, з якими ці матеріали мають погоджуватися, черговість та терміни розгляду питання у різних органів та інші вимоги.

Для набуття права на надрокористування фізичним та юридичним особам, наприклад, слід пройти процедури отримання: спеціального дозволу на користування надрами; земельної ділянки для потреб, пов'язаних із користуванням надрами; гірничого відводу, який визначає межі (частину) надр, котра надається користувачам для промислової розробки корисних копалин та цілей не пов'язаних із видобуванням корисних копалин (Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №59г).