
- •Сучасний період
- •Основні етапи розвитку єврейської філософії[ред. • ред. Код]
- •Найдавніший період[ред. • ред. Код]
- •Філософія арабського сходу
- •Саббатинианская Каббала[править | править исходный текст]
- •Хасидская Каббала[править | править исходный текст]
- •Предназначение Каббалы[править | править исходный текст]
Філософія арабського сходу
Сучасний Арабський Схід - співтовариство різних країн Близького і Середнього Сходу, що користуються арабською мовою як знаряддям культури і засобом наукового спілкування. Державні політичні лідери країн активно включилися у вирішення численних проблем, породжених відсталістю, їх зусилля скеровані на те, щоб вивести мусульманські країни в ряди розвинених. Активізуються питання про місце і роль наукового світогляду, філософії у сучасному духовному житті арабського суспільства. Орієнтована на науковість і національні традиції арабська філософія намагається заново відтворити історію культури народів мусульманського Сходу. Сучасний арабський філософ Хасан Ханафік підкреслює: арабське суспільство ще на тій стадії розвитку, коли культивування раціоналізму і духу науковості - невідкладна потреба. Актуальність постановки завдання стає зрозумілою, якщо врахувати: проблематика арабської філософії (до речі, не тільки філософії, але й інших форм сцієнтизму) віками розвивалася у теологічному руслі і, природно, дала своєрідне пояснення граничним основам, що пов'язували людину зі світом. Особливість філософії Арабського Сходу, як складової частини релігійного світогляду, не може вплинути на оцінку культурного надбання: своєрідні й оригінальні філософські системи, що виникли на Сході, - великий внесок у скарбницю світової філософської думки. У розвитку арабської філософії виділяють етапи: середньовічний (VII-X стст.), класичний (ХІ-ХІХ стст.) і сучасний (XX ст.).
40. Каббала́ (ивр. קַבָּלָה, «получение, принятие, предание») — эзотерическое течение в иудаизме, появившееся в XII веке[1] и получившее распространение в XVI веке[2]. Эзотерическая Каббала представляет собой традицию и претендует на тайное знание содержащегося в Торебожественного откровения[1].
Каббала связана с осмыслением Творца и Творения, роли и целей Творца, природы человека, смысла существования.
Законченное учение было сформировано в Средние века. Основу каббалы составляют сочинения Йецира, Багир, Зогар и писания Ари (раввинаИцхака Лурия Ашкенази, известного под именем Аризаль).
Согласно Талмуду, в Торе есть четыре уровня понимания, называемые: «ПаРДеС» (букв. «Сад», «Рай»). Это понятие является аббревиатурой (акронимом):
«Пшат» — простое, непосредственное понимание текста;
«Ремез» — букв. «намёк»;
«Драш» — толкование;
«Сод» — тайна.
Считается, что начинать изучение Каббалы может лишь тот, кто постиг все предыдущие уровни: знающий как Письменную Тору, так иУстную (Талмуд). Тем не менее, для тех, кто ещё не достиг этого уровня, возможно постепенное знакомство с основами Каббалы, при условии, что оно сопровождается продвижением в других областях еврейского Закона. Изучение Каббалы, как правило, происходит в религиозных центрах: иешивах и бейт мидрашах.
Саббатинианская Каббала[править | править исходный текст]
Основная статья: Саббатианство
Из Цфата Каббала стремительно распространилась по азиатским, африканским и европейским центрам еврейской диаспоры. Вскоре она стала по-настоящему массовым учением и как таковая подготовила почву для мессианского движения, во главе которого встал Шабтай Цви (1626—1676). Саббатианство опиралось на учение Ари, однако имело ряд специфических отличий. Во-первых, сторонники этого направления утверждали, что Мессия уже пришел, посему настало время свободы и ритуального нарушения заповедей. Нисхождение в глубины зла — это составная часть Божественного нисхождения (эманаций).
Моше Хаим Луцатто (1707—1747), известный под именем Рамхаль, внёс значительный вклад в систематизацию каббалы. Известны его три основные работы: Дерех Гашем («Путь Творца»), Месилат Йешарим («Путь праведных») и Калах Пит’хей Хохма («138 Врат Мудрости»). Последняя работа специально посвящена каббале. При жизни Рамхаль подвергался гонениям со стороны противников распространения Каббалы, однако после смерти стал считаться одним из великих каббалистов и классиков еврейской мысли.