6.Зовнішнє середовище функціонування підприємства: поняття, рівні, основні складові та їх параметри

Середовище господарювання підприємства — це сукупність умов і факторів, що впливають на його розвиток, зумовлюють необхідність своєчасного прийняття рішень, спрямованих на пристосування до них.

Є три рівні середовища функціонування підприємства:

• зовнішнє (макро-) середовище — це сукупність факторів, що формують довгострокову результативність діяльності підприємства і на які воно не може впливати взагалі або має незначний вплив;

• проміжне (мезо-) середовище — це сукупність факторів, що формують довгострокову результативність діяльності підприємства, і на які воно може впливати через встановлення ефективних комунікацій;

• внутрішнє (мікро-) середовище — це сукупність факторів, що формують довгострокову результативність підприємства і перебувають під безпосереднім контролем його власників, керівників і працівників.

Фактори середовища поділяють на такі групи:

• економічні (пов’язані з обігом грошей, товарів, інформації та енергії);

• політичні (впливають на політичні погляди, в результаті чого формуються окремі політичні групи людей);

• соціально-демографічні (визначають рівень і тривалість життя людей, формують їх цінності);

• технологічні (пов’язані з розвитком техніки, інноваціями, удосконаленням, інструментів, процесів обробки та виготовлення виробів);

• конкурентні (пов’язані з майбутніми та нинішніми діями конкурентів, змінами в сегментах ринків тощо);

• географічні

7/ Управління підприємством: сутність, специфіка,основні моделі та методи здійснення.

управління (менеджмент) підприємством полягає в координації зусиль персоналу, визначенні порядку використання матеріальних і нематеріальних ресурсів,забезпеченні зв’язку із зовнішнім середовищем функціонування заради досягнення місії та цілей підприємства. управління підприємством як системна діяльністьздійснюється за наявності цілей, цінностей, бізнес-процесів, правил виконання робіт, наділеного обов’язками івідповідальністю кваліфікованого персоналу, встановлених міжособистих стосунків . Моделі визначаються за методологією Г. Хофштеде із використанням таких критеріїв моделювання: індивідуалізм/колегіальність(IDV), зона влади (PDI), ухилення від невизначеності (UAI), мужність/жіночість (MAS).виділяють вісім моделей управління для 40 країн, що характеризуються різними співвідношеннями кількісних значень наведених критеріїв. Ці моделі проявляються в таких групах країн:розвинені латинські ,менш розвинені латинські, Японія, менш розвинені азіатські, близькосхідні, германські, англо-саксонські, нордичні . Під методами управління розуміються управління способи впливу керівників на підлеглих з метою досягнення цілей підприємств. Методи: Організаційні методи управління базуються на мотивах примусового характеру. Економічні методи управління базуються на матеріальних інтересах участі людей у діяльності підприємства; вони реалізуються через систему оплати праці і участь у прибутках. Соціально-психологічні методи управління ґрунтуються на концепції поведінки людей в організаційних системах.

8.Організаційна структура управління: поняття, основні компоненти, зв’язки та типи.

Типізацію структур управління.1) класичні:Лінійна структура управліннявизначається чітким поділом влади на вищі та нижчі рівні, при цьому керівник (керуючий орган) вищого рівня виконує весь комплекс управлінських функцій за всіма операціями підприємства. У функціональній структурі органи управління формуються за операціями підприємства. Відтак, кожний виробничий підрозділ одержує розпорядження від кількох керівників управлінських ланок. Лінійно-штабна структура управління (лінійно-функціональна). За зростання підприємства виникає необхідність у досконаліших структурах. Дивізіонна структура управління використовується диверсифікованими підприємствами і базується на виокремленні товарів (продуктова структура), груп споживачів.2) органічні: проектна-створюється на час втілення проекту, гнучка; Венчурна структура подібна до проектної, відмінність полягає у наділенні кожного проекту рисами підприємницької фірми — керівник вільний у способах реалізації проекту, самостійно розпоряджається виділеним бюджетом, несе всі ризики і відповідальність перед керівництвом підприємства; Матрична структура поєднує в собі риси проектної та лінійно-штабної структур; конгломератної структури організація управління набирає форми, що найкраще підходить до певного виду діяльності

9.Продукція (робота, послуга) підприємства: поняття, різновиди характерні ознакита кількісна оцінка обсягів.

Продукція за ступенем обробки:сировина готова продукція, незавершене вирво та напівфабрикати. Розрізняють також кінцеву і проміжну продукцію або комплектуючі вироби. Послугою вважають будь-яку діяльність або дію, яку продуцент може запропонувати споживачам і результатом якої є задоволення потреби через одержання певної вигоди останніми за відсутності володіння будь-чим матеріальним. Послуги суттєво відрізняються від матеріалізованої продукції внаслідок наявності таких специфічних рис, якневідчутність, невіддільність від джерела і об’єкта послуги, мінливість якості і нездатність до зберігання. Вимірювання продукції здійснюється натуральними, умовно- натуральними і вартісними показниками. Натуральні показники — це одиниці ваги, об’єму, площі, кількості — тонни, кубічні метри, погонні метри, квадратні метри, квадратні дециметри, штуки тощо. Натуральні вимірники використовуються майже у всіх виробництвах