51. Реструктуризація підприємства: сутність, форми, завдання, технологія здійснення та основні заходи.

Реструктуризацію підприємства також можна визначити як комплекс організаційно-економічних і правових заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його системи управління, форми власності, організаційно-правової форми, що дозволяють забезпечити ефективне використання потенціалу підприємства і спрямовані на збільшення його ринкової вартості.

Відповідно до цілей реструктуризації виділяють дві взаємопов’язані форми реструктуризації: оперативну і стратегічну. У перебігу оперативної реструктуризації розв’язуються два головні завдання:

-забезпечення ліквідності

-суттєве покращання результатів діяльності підприємства.

Комплекс заходів оперативної реструктуризації передбачає передусім, дії зі зниження всіх видів витрат (без будь-яких суттєвих інвестицій) і швидке збільшення збуту та обігу. Оперативна реструктуризація здійснюється в короткостроковому періоді (3—4 місяці), коли підприємство не може розраховувати на зовнішні джерела фінансової допомоги і розв’язує питання підвищення своєї ліквідності, передовсім за рахунок внутрішніх резервів.

Реалізація програми стратегічної реструктуризації ставить за мету створення адекватних внутрішніх умов підприємства для досягнення ним своїх стратегічних цілей. На відміну від оперативної цей вид реструктуризації:

• здійснюється в значно триваліші строки, ніж оперативна;

• базується на попередньо розроблених корпоративній та функціональних стратегіях;

• потребує суттєвих капіталовкладень.

Стратегічна реструктуризація забезпечує довготермінову конкурентоспроможність, для досягнення якої необхідне визначення стратегічної мети підприємства, розроблення стратегічної концепції розвитку, а також напрямів і інструментів реалізації цієї мети.

Реструктуризація підприємства покликана розв’язати два основних завдання: забезпечити виживання підприємства та відновити його конкурентоспроможність на ринку.

Етапи здійснення реструктуризації:

1. Комплексна діагностика підприємства

2. Створення концепції реструктуризації

3. Розроблення програми реструктуризації

4. Реалізація програми реструктуризації

52. Економічна безпека підприємства: сутність, складові та особливості оцінювання.

Економічна безпека підприємства (фірми) — це такий стан цього господарського суб’єкта, за якого життєво важливі компоненти структури і діяльності підприємства характеризуються високим ступенем захищеності від небажаних змін.

Під економічною безпекою підприємства (суб’єкта господарювання) варто розуміти захищеність його науково- технічного, технологічного, виробничого і кадрового потенціалу від прямих (активних) чи непрямих (пасивних) економічних загроз, наприклад, пов’язаних з неефективною науково- промисловою політикою держави чи формуванням несприятливого зовнішнього середовища, і здатність його до відтворення.

Основні складові економічної безпеки п-ства:

1. Фінансова складова: досягнення найефективнішого використання корпоративних ресурсів

2. Інтелектуальна і кадрова складова:збереження та розвиток інтелектуального потенціалу підприємства; ефективне управління персоналом

3. Техніко-технологічна складова: ступінь відповідності застосовуваних на підприємстві технологій сучасним світовим аналогам щодо оптимальних витрат ресурсів

4. Політико-правова складова: всебічне правове забезпечення діяльності підприємства, дотримання чинного законодавства

5. Інформаційна складова: ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства (організації)

6. Екологічна складова: дотримання чинних екологічних норм мінімізація втрат від забруднення довкілля

7. Силова складова: забезпечення фізичної безпеки працівників фірми (передовсім керівників) і збереження її майна

Господарська практика випробувала загальну методологію оцінювання рівня економічної безпеки підприємства (організації). Його пропонується оцінювати на підставі визначення сукупного критерію через зважування й підсумовування окремих функціональних критеріїв, які обчислюються як відношення можливої величини шкоди підприємству до ефективності заходів щодо запобігання цій шкоді. Оцінювання рівня економічної безпеки здійснюється порівнянням розрахункового значення сукупного показника із реальною величиною цього показника по підприємству (організації), що аналізується, а також (коли це можливо) по аналогічних суб’єктах господарювання відповідних галузей економіки.

53. Управління економічною безпекою підприємства.

Механізм формування економічної безпеки підприємства — це сукупність управлінських, економічних, організаційних, правових і мотиваційних способів гармонізації інтересів підприємства з інтересами суб’єктів зовнішнього середовища, за допомогою чого з урахуванням особливостей діяльності підприємства забезпечується отримання прибутку, величина якого достатня для перебування підприємства в економічній безпеці.

Формування економічної безпеки підприємства — єдиний організаційно-технічний комплекс, у процесі формування якого розробляється концепція забезпечення безпеки об’єкта або політика безпеки. Її основу складає перелік обов’ язкових заходів, спрямованих на розроблення плану дій щодо захисту об’єкта: визначення складу служби безпеки, її місця в організаційній структурі підприємства, сфери її компетенції, прав і повноважень, узгодження діяльності з іншими підрозділами.

У процесі оцінювання поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки підлягають аналізу:

^ фінансова звітність і результати роботи підприємства (організації) — платоспроможність, фінансова незалежність, структура й використання капіталу та прибутку;

^ конкурентний стан підприємства (організації) на ринку - частка ринку, якою володіє суб’єкт господарювання, рівень застосовуваних технологій і менеджменту;

^ ринок цінних паперів підприємства (організації)—оператори та інвестори цінних паперів, курс акцій і лістинг

Основними напрямами організації економічної безпеки підприємства за окремими функціональними складовими є:

1. Фінансова складова, яка вважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є "двигуном" будь-якої економічної системи.

Спочатку оцінюються загрози економічній безпеці, що мають політико-правовий характер і включають:

— внутрішні негативні дії;

— зовнішні негативні дії;

— форс-мажорні обставини;

2. Інтелектуальна й кадрова складова — належний рівень економічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього інтелекту та професіоналізму. Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємопов'язані і водночас самостійні напрями діяльності того чи того суб'єкта господарювання.

3. Техніко-технологічна складова — процес охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення кількох, послідовних станів.

4. Політико-правова складова — загальний процес охорони політико-правової складової економічної безпеки здійснюється за типовою схемою, яка охоплює такі елементи (дії) організаційно-економічного спрямування:

а) аналіз загроз негативних впливів;

б) оцінка поточного рівня забезпечення;

в) планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;

г) здійснення ресурсного планування;

ґ) планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства;

д) оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівня безпеки.

5. Екологічна складова — проблему охорони екологічної безпеки суспільства від суб'єктів господарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється.

6. Силова складова. Принципову схему організації силової складової економічної безпеки з виокремлюванням послідовно виконуваних робіт.

У кінцевому підсумку сукупність негативних дій щодо силової складової економічної безпеки можна стисло сформулювати так:

а) фізичні та моральні впливи особистого спрямування (спрямовані проти конкретної особистості);

б) негативні дії, спрямовані на завдання шкоди майну, включаючи загрози зменшення активів підприємства (організації) і втрати ним (нею) фінансової незалежності;

в) негативний вплив на інформаційне середовище суб'єкта господарювання (промислове шпигунство).