25. Амортизація основних засобів: поняття, значення, особливості здійснення та методи нарахування.

Амортизація – систематичний процес відшкодування витрачених раніше коштів на придбання та створення ОЗ (крім землі), довгострокових біологічних активів, нематеріальних активів за рахунок собівартості виготовленої продукції. Функції амортизації: - відшкодування витрат на формування основного капіталу; - акумуляція коштів для відновлення і розв. технічної бази;

- зменшення величини прибутку, що підлягає оподаткуванню. Амортизація здійснюється протягом строку експлуатації об’єкта, який визначається самим підприємством і призупиняється на період реконструкції, консервації, модернізації, добудови об’єкта. Амортизація ОЗ здійснюється до досягнення залишкової вартості об’єкта його ліквідаційної вартості. Амортизаційні відрахування не можуть бути об’єктом нарахування зборів, податків та інших обов’язкових платежів. Податковий кодекс ділить усі об’єкти ОЗ на 16 груп для кожного з яких встановлюється мінімально допустимі строки експлуатації. В Україні ПК визначає 5 методів нарахування амортизації: 1.прямолінійний (рівномірний) метод А^Р_Рі = Ва/t, де Ва - вартість, що амортизується; t- строк експлуатації об’єкта ОЗ.

2. метод зменшення залишкової вартості A_Pi^ЗЗВ=Вз*N_ЗЗВ, де Вз - залишкова вартість об’єкта на поч звітного року; N_ЗЗВ – річна норма амортизації

N_ЗЗВ=1-

3. метод прискореного зменшення залишкової вартості A_Pi^ПЗ=Вз*Nпз , де Nпз – річна норма амортизації

Nпз=(1/t)*2

4.кумулятивний метод А_Рi^K=Ва*((t+1-i)/ ∑i) , де і – порядковий номер року експлуатації об’єкта .

5. виробничий метод А_Мi^В = Ва*(Qмі/Qзаг) , де Qмі – обсяг виготовлення продукції за допомогою об’єкта за і-тий місяць; Qзаг – загальний обсяг виготовлення продукції за допомогою об’єкта протягом усього строку його експлуатації.

26. Економічна діагностика основних засобів та напрямки підвищення ефективності використання основного капіталу підприємства.

Аспекти аналізу ОЗ I Стан ОЗ II Рух ОЗ III Забезпеченість підприємства ОЗ IV Виробнича експлуатація ОЗ V Ефективність використання ОЗ I 1. Коефіцієнт зносу ОЗ: Кзн=ЗН/Вп , де ЗН – обсяг накопиченого зносу ОЗ; Вп – первісна вартість ОЗ

2. коефіцієнт придатності ОЗ: Кпр = Вз/Вп=1-Кзн , де Вз – залишкова вартість ОЗ.

II 1. Коефіцієнт вибуття Квиб = ОЗвивед/ОЗср , де ОЗвивед – обсяг виведених з експлуатації за період ОЗ; ОЗср – середньо річна вартість ОЗ.

2. коефіцієнт екстенсивного оновлення Кео = ОЗввед/ОЗср , ОЗввед – обсяг введення в експлуатацію за період ОЗ.

3. коефіцієнт інтенсивного оновлення Кіо = ОЗвивед/ОЗввед = Квиб/Кео

III 1. Фондоозброєність ФОЗ=ОЗср/Чп , де Чп - середньорічна чисельність персоналу 2. Робоча площа на одного робітника

IV 1. Коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машино змін за період до середньої кількості одиниць встановленого обладнання Кзм=Т/Т₁ , де Т –заг сума відпрацьованих за добу машин; Т1 – змінний фонд часу роботи всього встан. Устаткування.

2. коефіцієнт інтенсивного навантаження – відношення фактичного обсягу виготовлення за період продукції до паспортної продуктивності устаткування.

V 1. Фондовіддача ФВ = Qрп /ОЗср , де Qрп – обсяг реалізації продукції.

2. Фондомісткість ФМ = ОЗср/ Qрп = 1/ФВ

3. Рентабельність ОЗ Роз = П/ОЗср*100%

Напрямки підвищення ефективності використання основного капіталу п-ва:

• збільшення екстенсивного завантаження

• підвищення інтенсивного навантаження

• максимально можливе скорочення його простоїв

• своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування.

• запровадження нових (нано) технологій, інтенсифікація виробничих процесів.

• застосування прогресивних форм і методів організації виробництва

• освоєння у стислі строки проектних потужностей, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування.

27. Оборотні кошти підприємства: поняття, характерні ознаки, сутнісно-видова характеристика та особливості експлуатації. На ОБК припадає від 20% (у промисловість) до 90% (у торгівлі) в-ті майна п-ва. Оборотні кошти – це грошові ресурси, спрямовані на формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Оборотні кошти: 1. Виробничі ОФ: - виробничі запаси; - кошти у виг. витрат; 2. Фонди обігу: - готова продукція; - розрах. і грошові кошти. Пов’язаний з обслуговуванням процесу товарообігу. Він не бере участі у створенні вартості, а є її носієм. Виробничі запаси - запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й комплектних виробів, запасних частин і МШП. Незавершене виробництво — це сукупність предметів праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Характерні риси ОБК: - вона або повністю споживається за один оперативний (виробничий) цикл чи за 1 р. м.б. перетвор. на гроші; - проходять усі стадії циклічного перетворення: Г-Т-В-во-Т-Г, протягом яких змінює свою матеріальну і споживчу форму; - їх вартість відшкодовується за 1 опер. чи фін. цикл; - мають більший ступінь лікв. між необор. акт. ( ОЗ)

Оборотний капітал у процесі повного циклу кругообігу проходить чотири основні стадії

• Перша стадія. Оборотний капітал у грошовій формі авансується в предмети праці і набирає форми продуктивного оборотного капіталу

• Друга стадія. Оборотний капітал у продуктивній формі повністю переносить свою вартість на вартість виготовленої продукції (послуг) і трансформується у переважну частину капіталу в товарній формі

• Третя стадія. У процесі реалізації продукції частина вартості оборотного капіталу (що входить до її складу) у товарній формі до моменту надходження коштів від покупців перетворюється в оборотний капітал у фінансовій формі (дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги).

• Четверта стадія. Оборотний капітал у фінансовій формі шляхом інкасації дебіторської заборгованості трансформується в оборотний капітал у грошовій формі, який знов може бути авансований у виробничі запаси підприємства для наступного виробничого циклу.

28. Методи визначення потреби в оборотних коштах підприємства. Нормування – процес фінансового планування щодо визначення суми оборотних коштів, необхідних для забезпечення норм. перебігу госп. процесів на п-ві. Фактори, що враховуються при нормуванні: 1. Умови мат. – техн. забезпечення п-ва; 2. Параметри процесу в-ва; 3. Умови реалізації продукції. Методи нормування 1.Метод прямого рахунку – обчислюється нормат. по кожному елементу ОБК з наст. їх підсумуванням. 2. Коефіцієнтний метод – приблизна оцінка майб. Потреб у ОБК з врахуванням зміни майб(?) д-сті. Норматив ОБК у вир. запасах Нвз = ∑С_МДІ*Nзмі , де ∑С_{МДІ –} добова вартість витрат і-того матеріалу; N_ЗМі – норма запасу і-того матеріалу мат. у дн. Елементи Nзмі - транспортний запас; - підготовчий запас – прийняття, розвантаження, сортування, складування, аналізування, дозрівання тощо; - поточний; - гарантійний (страховий). Норматив ОБК у незавершеному в-ві Ннв = Qвд*Твц*Кнм , де Qвд – середньодобовий обсяг в-ва прод за виробничою собівартістю; Твц- тривалість виробничого циклу; Кнв – коеф. наростання витрат

Кнв = qвпд+0,5*q_ІД , де qвпд – коеф. частки витрат першого дня виробничого циклу; qід – коеф. частки інд днів вир. циклу Норматив ОБК у витратах майбутніх періодів

Нвмп = ВМПв+ВМПп-ВМПс , де ВМПв – вихідна сума наявних ВМП на поч. план. пер.; ВМПп- сума ВМП, за яких передбач. кошторис у плановому періоді; ВМПс – сума ВМП, що будуть віднесені на собівартість виготовленої у план. пер. продукції. Норматив ОБК у готовій продукції на складі

Нгпс = Qпд*Nгпс , де Qпд – вартість добового в-ва продукції за повною собівартістю; Nгпс – норма запасу гот. прод на складі у днях.

Інвест. у дебіторську заборгованість

І_ДЗ = Q^кред_РПД*Ксв*tз , де Q^кред_РПД-добовий обсяг реалізації продукції у кредит; Ксв – коеф витрат в-ва; t_з – сер тривалість затримки платежу покупцями.

Загальна потреба у ОБК (сукупний норматив)

Нобк = Нвз+Ннв+Нвмп+Нгпс+Ідз+Пгк , де Пгк-потреба у грош коштах у касі і в банку.

29. Оцінювання ефективності використання оборотних коштів та шляхи її підвищення. Показники ефективності використання ОБК: 1. Коефіцієнт оборотності ОБК (чим вище, тим краще) Ко= Qрп/ОБКср , де ОБКср – середньорічний обсяг обк; Qрп – обсяг реаліз продук. 2. Коефіцієнт завантаженості ОБК (позит. Тенденція, це зниження) Кз=1/Ко .

3.тривалість 1 обороту ОБК (чим нижче, тим краще) ТО=tпер/Ко , де tпер – тривалість аналізованого періоду.

4. обсяг вивільнення залучених у госп оборот ОБК а) абсолютне ΔОБК_А=ОБК₁-ОБК₀ , де індекс 1 – наст рік; 0 – поперед рік. б) відносне (краще коли від’ємне значення) ΔОБКв = (Qрп₁/Ко₁) - (Qрп₁/Ко₀)

З-поміж заходів з підвищення ефективності використання оборотного капіталу чільне місце належить оптимізації виробничих запасів. Саме з оптимізацією пов’язані найбільші резерви скорочення запасів на підприємствах особливо з матеріаломістким виробництвом. Скорочення тривалості виробничого циклу на таких підприємствах дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва. Якщо ж прискорити реалізацію продукції, то можливе вивільнення оборотного капіталу за рахунок зменшення обсягу залишків готової продукції на складах підприємств.

30. Інтелектуальний капітал підприємства: поняття, характерні риси, значення та основні форми. Сутність інтелектуального капіталу як економічної категорії трактується як його здатність створювати нову вартість інтелектуальних ресурсів підприємства (які представлені людським і машинним інтелектами, а також іншими інтелектуальними продуктами, створеними або залученими зі сторони). Таке визначення інтелектуального капіталу містить ряд принципових посилань, які дають змогу розглядати його як узагальнюючу економічну категорію:

1. інтелектуальний капітал є сукупністю людського і машинного інтелектів, а також інтелектуальних продуктів;

2.до інтелектуального капіталу як економічної категорії належать тільки ті інтелектуальні ресурси підприємства, які здатні створювати нову вартість або приносити додатковий прибуток. 3. інтелектуальний капітал — це засіб створення нової вартості, що принципово відрізняє його від інтелектуального потенціалу.

Можна виокремити такі особливості інтелектуального капіталу:

^ за нинішніх умов інтелектуальний капітал (насамперед, бренд, кваліфікований персонал, клієнтська база, доступ до ресурсів) починає визначати головні тенденції економічного зростання, успішності, довгострокового успіху, стійкості компанії і створення довгострокових конкурентних переваг;

^ є ключовим елементом процесу створення стійкої бізнес- моделі;

^ формування інтелектуального капіталу потребує від самої людини і всього суспільства значних затрат, які постійно збільшуються;

^ інтелектуальний капітал у вигляді знань, навичок, досвіду може накопичуватися;

^ з накопиченням інтелектуального капіталу його дохідність підвищується до певного рівня, обмеженого верхньою точкою активної трудової діяльності (активного працездатного віку), а потім суттєво знижується;

^ характер і види інвестицій в інтелектуальний капітал зумовлені історичними, національними, культурними особливостями і традиціями;

^ інвестиції в інтелектуальний капітал повинні забезпечувати його власнику одержання вищого доходу; дають досить значний за обсягом, тривалий за часом й інтегрований за характером економічний і соціальний ефект;

^ інтелектуальний капітал відрізняється від фізичного за ступенем ліквідності. ^ використання інтелектуального капіталу завжди контролюється самим індивідом незалежно від джерела інвестицій на його розвиток;

^ функціонування інтелектуального капіталу, ступінь віддачі від його застосування зумовлені вільним волевиявленням суб’єкта, його індивідуальними інтересами і перевагами, його матеріальною і моральною заінтересованістю, відповідальністю, світоглядом і загальним рівнем культури, в тому числі й економічної. Основні форми інтелектуального капіталу: 1. Наукові дослідження: - монографії, статті, доповіді, дисертації; - технічні засоби зберігання інформації. 2. Розробки технологічні: - проекти, патенти, ліцензії, ноу-хау, моделі, програми; - нематеріальні ресурси виробництва. 3. Розробки організаційно-екологічні: - методики, інструкції, програми, накази, розпорядження, закони. 4. Спосіб мислення — креативний, професіоналізм — комплекс умінь, знань, навичок у різних галузях, ос­нова вдосконален­ня робочої сили, орієнтація на на­громадження та підтримку компетенцій і знань.