21. Оплата праці: сутність, функції, державна політика і основи організації на підприємстві.

Оплата праці — це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги. Оплата праці складається з основної заробітної плати й додаткової оплати праці.

Функції оплати праці:

1) відтворювальна - передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та дає змогу застосовувати обґрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності.

2) стимулювальна- оплата праці спонукатє кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місці.

3) регулювальна - реалізує принцип диференціації рівня заробітку за професією і кваліфікацією відповідної категорії персоналу, важливістю та складністю трудових завдань.

4) соціальна - забезпечення однакової оплати за таку саму роботу, реалізоіує принцип соц. справедливості за одержання власного доходу.

Державна політика оплати праці практично реалізується через механізм її регулювання. Механізм державного регулювання:

1. ОПЛАТИ ПРАЦІ передбачає встановлення:

• мінімальної заробітної плати

• інших державних норм і гарантій щодо оплати праці

• умов визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці

• міжгалузевих співвідношень в оплаті праці

• умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях та установах

• максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємств

• рівня оподаткування підприємств і доходів працівників

2. СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ з допомогою:

• бюджетного фінансування народної освіти, культури, закладів охорони здоров'я і фізичної культури (на базовому рівні надання послуг)

• участі у формуванні фондів соціального страхування

• обмеженого дотування цін на товари (послуги), що перебувають під державним контролем

• запровадження допомоги сім'ям з низькими доходами

• застосування різних форм компенсації підвищення цін (для найбільш вразливих верств населення) та обмеженої індексації

• забезпечення функціонування дійової системи працевлаштування та допомоги безробітним

Обов*язковим є укладення системи тарифних угод за трьома рівнями: міжгалузевому; галузевому або комунальному; виробничому. Тарифна угода — це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій.

Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифно-посадова система, основні елементи якої такі:

1) Тарифно-кваліфікаційні довідники у вигляді Єдиного тарифно- кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників (ЄТКД) — це збірник нормативних актів, що містить кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані за видами виробництва та робіт.

2) Кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців є нормативними документами, в яких подаються загальногалузеві кваліфікаційні характеристики цих категорій працівників.

3) Тарифна сітка встановлює відповідні співвідношення в оплаті праці працівників різної кваліфікації. Власне, вона є переліком тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів.

4) тарифна ставка - її абсолютна величина визначається згідно із встановленим державою мінімальним розміром заробітної плати, тобто таким, нижче за який уже не можна платити працівникові за виконану норму робочого часу. До цього необхідно додати, що у мінімальну заробітну плату не включають доплати, надбавки та компенсаційні виплати.

5) схеми посадових окладів або єдина тарифна сітка. Так, оплата праці керівників, спеціалістів і службовців конкретних суб’єктів господарювання здійснюється за встановленими державою посадовими окладами з урахуванням застосовуваної системи стимулювання високоефективної роботи чи за контрактною (договірною) системою підприємств (організацій) та інших підприємницько-комерційних структур.