Самостійна

1 Понятя суспільства та його соц структура

Згідно зі Н. Смелзером суспільство — це об’єднання людей, яке має певні географічні кордони, спільну законодавчу систему і певну національну (соціокультурну) ідентичність.

Е. Дюркгейм трактує суспільство як надіндивідуальну духовну реальність, засновану на колективному уявленні.

М. Вебер розглядає суспільство як взаємодію людей, як продукт соціальних (тобто орієнтованих на інших) людських дій.

Т. Парсонс визначає суспільство як систему відносин між людьми, засновану на нормах і цінностях.

К. Маркс сприймає суспільство як сукупність відносин між людьми, що складаються в історичному розвитку в процесі їхньої спільної економічної діяльності. За Марксом, суспільство є продуктом взаємодії людей.

В. Парето тлумачить суспільство як систему, що перебуває у стані рівноваги, але рівноваги відносної, бо вона постійно порушується і відновлюється. Усі частини соціальної системи тісно взаємопов’язані та механічно впливають одна на одну.

Ф. Тьонніс — як тип організації соціального життя з механічним зв’язком частин, що утворюють соціальну цілісність, яка характеризується противоборчими намаганнями її учасників, раціональним обміном, розрахунком, освідомленням корисності та цінності.

Узагальнюючи соціологічні уявлення про суспільство, відомий вітчизняний соціолог Наталія Черниш стверджує, що суспільство є найзагальнішою системою взаємозв’язків і взаємовідносин між людьми, соціальними групами, спільнотами та соціальними інститутами. Це сукупність усіх способів взаємодії та форм об’єднання людей, в якій знаходить прояв їхня взаємозалежність один від одного і яка склалася історично.

Із наведених визначень випливає, що суспільство складається з великої множини індивідів, зв’язаних соціальними зв’язками, взаємодіями та відносинами. Але його не можна розглядати як просту суму цих складових. На рівні суспільства індивідуальні дії, зв’язки, відносини утворюють нову системну якість. Системна якість — це особливий якісний стан, коли суспільні взаємодії і відносини набирають надіндивідуального, надособистісного характеру. Інакше кажучи, суспільство — самостійна субстанція, яка стосовно індивіда є первинною.

Суспільство — це відносно стійка система соціальних зв’язків і відносин, що склалися між людьми в процесі історичного розвитку їх спільної життєдіяльності, спрямованої на відтворення умов для існування та задоволення життєвих потреб. Цілісність суспільства тримається завдяки дії звичаїв, традицій, законів тощо. Культурна антропологія трактує суспільство, як сукупність груп індивідів, що вирізняються особливою культурою (системою цінностей, традицій, звичаїв тощо) і існує незалежно від інших груп, тобто не є підгрупою. 

Соціальна структура суспільства — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою соціальних груп, спільностей та інститутів, пов'язаних між собою відносно сталими відносинами.

основними підструктурами (елементами) суспільства є:

• соціально-етнічна структура;

• соціально-демографічна структура;

• соціально-професійна структура;

• соціально-класова структура;

• соціально-територіальна структура.

Концепції відкритого і закритого суспільства

У своїй праці Карл Поппер не дає детального визначення понять відкритого та закритого суспільств. Закритим суспільством він називає “племінне чи колективістське суспільство”, а відкритим – “суспільство, де індивіди змушені ухвалювати особисті рішення” [1]. Очевидно, ці характеристики надто загальні. Більш детально розкриває зміст поняття відкритого суспільства робоче визначення фундації Джорджа Сороса (яке можна знайти на її internet-сайтах): “Відкрите суспільство – це суспільство, яке базується на визнанні того факту, що ніхто не має монополії на істину, що різні люди мають різні погляди та інтереси, і що існує потреба в установах, які б захищали права усіх людей і давали б їм змогу жити разом в мирі і злагоді... Основними рисами, що характеризують відкрите суспільство, є верховенство права, демократично обрана влада, інститути громадянського суспільства, захист прав меншин” [2]. Це визначення цілком відповідає образу відкритого суспільства, яке дає в своїй праці Карл Поппер. Проте, очевидно, ніяке визначення не може розкрити цей образ з задовільною повнотою. Визначення може бути лише початковою, відправною точкою, проте більш-менш змістовно розкрити поняття відкритого суспільства можна лише шляхом мисленної реконструкції концепції відкритого суспільства Карла Поппера.

Оскільки ця концепція є, насамперед, етичною, то почати потрібно з її головних ціннісних принципів. Поппер визначає три таких "стовпи": індивідуалізм, егалітаризм, раціоналізм.

За сучасних умов, коли "марксист, штурм", як зазначає К. Поппер у післямові до рос. видання 1992 р. книги "Відкрите суспільство і його вороги", зазнав краху, виникли передумови для глобального істор. руху в напрямі відкритого суспільства.

До основних положень попередньої універсалістської програми цього руху він зараховує такі: зміцнення свободи і усвідомлення відповідальності, що випливає з неї; мир у всьому світі; боротьба з бідністю, демогр. вибухом; навчання не насильству. Концепція С. в. і з., виражена, зокрема, і в наведених положеннях програми переходу до відкритого суспільства в планетарному масштабі, загалом відіграє конструктивну роль у тих позитивних культурно-істор. та соціально-політ. зрушеннях, що окреслюються в сучасному суспільстві. Однак потенціал цієї концепції залишається значною мірою не тільки нереалізованим, а й навіть незапитаним унаслідок як труднощів операціоналізації її вузлових, вельми абстрактних і есеїстично викладених понять, так і певної заідеологізованості позицій автора.