13. Збудник трихоцефальозу, шляхи, механізм зараження.

Трихоцефальоз - гельмінтоз, що викликається волосоголовцем. Довжина самця 30-45 мм, самки 35 - 55 мм. Паразитує найчастіше в сліпій кишці, іноді в нижній частині клубової кишки і на всьому протязі товстих кишок. Волосоголовець фіксується на стінці кишечника тонким головним кінцем тіла.Зараження на трихоцефальоз відбувається оральним шляхом, при проковтуванні зрілих яєць із забрудненимим продуктами харчування і водою. Головними чинниками передачі є забруднені овочі й ягоди, які споживають у сирому вигляді.Поширення трихоцефальозу відбувається за умов використання неочищених або недостатньо очищених побутових стічних вод. Поширеність трихоцефальозу зумовлена застосуванням знезаражених фекалій як органічного добрива та сприятливими кліматичними умовами для розвитку яєць волосоголовця – теплий і помірно вологий клімат.Найбільш постійні симптоми: нудота, зниження апетиту, слинотеча, тупий біль у животі, переважно у правій здухвинній ділянці, часто запори змінюються проносами (трихоцефальозний коліт), випорожнення з домішками слизу і крові, загальна слабкість, зниження працездатності. Мають місце головний біль, запаморочення, дратливість, розлади сну. Проникнення волосоголовця в червоподібний відросток викликає напад апендикулярної коліки, а приєднання вторинної інфекції – апендицит Тривала й інтенсивна інвазія в поєднанні з кишковими інфекціями призводить до випадіння прямої кишки, особливо в дітей. Може розвинутися гіпохромна або нормохромна анемія, викликана білково-вітамінною нестачею. Еозинофілія виявляється не завжди, переважає лише в ранню фазу хвороби.Ректороманоскопія дозволяє оцінити патологічний процес у слизовій оболонці кишки. За інтенсивної інвазії завжди виявляють паразитів, які звисають у просвіт сигмоподібної і прямої кишок.Профілактичні заходи направляють на дотримання особистої гігієни і знищення яєць волосоголовця в навколишньому середовищі.Необхідно проводити регулярне знезаражування і видалення нечистот. Здійснювати санітарний нагляд за територією господарських дворів, джерел водопостачання, слідкувати за якістю продуктів і приготуванням їжі. Овочі і фрукти слід ретельно мити, після чого ошпарювати окропом.

14.Лямбліоз, шляхи, прояви.

Лямбліоз— паразитування у тонкій кишці, перш за все у дванадцятипалій, джгутикових найпростіших—лямблій. Лямблії існують у двох формах: рухомого (вегетативної) і нерухомою (форма цисти). Рухлива форма лямблій має 4 пари джгутиків і присмоктуючиий диск, за допомогою якого вона прикріпляється до слизової оболонки тонкої кишки. Зараження відбувається при вживанні забруднених цистами продуктів харчування (особливо фруктів, овочів, ягід, що не піддалися термічній обробці) і води, а також через забруднені цистами руки і предмети побуту. Потрапивши в шлунково-кишковий тракт здорової людини, лямблії розмножуються в тонкій кишці, іноді у великих кількостях, і викликають подразнення слизової оболонки. З'являються болі в верхній частині живота або в області пупка, відзначається здуття живота, бурчання, нудота. Можуть бути запори, що змінюються проносами. Симптоми можуть бути слабо вираженими або їх може не бути зовсім. Проникаючи з тонкої кишки в товсту (де умови для них несприятливі), лямблії втрачають свою рухливість і перетворюються на цисти. Цисти виділяються з організму хворого на лямбліоз з випорожненнями. Цисти добре зберігаються в навколишньому середовищі: у ґрунті здатні виживати до 3 тижнів, а у воді— до 5 тижнів. Перш за все— дотримання правил особистої гігієни. Банальне правило « мийте руки перед їжею»— відмінний засіб профілактики зараження не тільки лямбліями , але і всіма паразитами і гельмінтами взагалі. Не пити сиру воду , не їсти полуничку і огірочок « прямо з грядочки » , після туалету , контакту з тваринами мити руки , не пускати кішку на подушку і т.д.