ОНД2

Тема лекції: Психологія і технологія наукової творчості

Мета: Студенти повинен знати специфіку наукової творчості в цілому і конкретної галузі зокрема. У творчому процесі важливою є копітка й добре організована праця. Ефективність наукової творчості, оптимальне використання потенційних можливостей науковця залежать від раціональної організації праці. Чим вищий рівень організації праці науковця, тим більших результатів він може досягти за короткий термін.

План лекції

Вступ

1. Організація творчої діяльності в наукових колективах

2.Психологія наукової творчості. Робочий день науковцяДругий пункт плану 

3. Робоче місце науковця. Оргтехніка, технічні засоби наукової діяльності

4. Етичні відносини в науці

Висновки

Література

Питання

Вступ

У процесі наукової діяльності отримуються нові знання, формулюються нові теорії, технологічні процеси, впроваджуються нові форми організації праці, нові методики тощо.

Наукова діяльність – це інтелектуально-творча праця людей, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. її основними формами є: науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

1. Організація творчої діяльності в наукових колективах

Наукова діяльність здійснюється в різних галузях науки і може бути різних видів: від дослідницької, інформаційної до педагогічної. Якщо для XIX століття характерна праця науковців -геніїв-одинаків, таких як М.Амосов, О.Богомолець, В.Вер-надський, М.Грушевський, М.Драгоманов, Є.Патон і інші, то XXI століття - це вік суперорганізацій. Розвиток науки, її ефективність залежать від моральних і якісних характеристик, інтелектуального рівня працівників наукових колективів.

Людський потенціал відіграє вирішальну роль у розвитку науки, тому важливою умовою результативності наукової праці є формування творчого колективу працівників, об'єднання в одному колективі талановитих, висококваліфікованих фахівців.

Організація, як змістовне поняття, передбачає упорядкованість, взаємодію окремих виконавців, що пов'язані загальним науковим дослідженням. Очевидним є те, що умовами ефективної роботи наукового колективу є:

·        згуртованість, сумісність працівників-однодумців;

·        сприятливий психологічний клімат;

·        колективізм у роботі;

·        дотримання традицій та творчого настрою.

Диференційований підхід у роботі з людьми має проходити за схемою управлінського рішення відбору і розміщення кадрів: "хочу - можу - потрібно". "Можу" - характеризує особисті можливості людини - професійні, ділові, моральні якості.

Забезпеченню формування наукового колективу однодумців, повному використанню потенційних можливостей кожного науковця допоможе раціональна організація праці, авторитет і рівень наукового керівника, його вміння працювати з членами колективу. Зазвичай колектив поєднує в собі працівників різних вікових груп, з різним досвідом роботи: початківців і ветеранів праці, генераторів ідей і виконавців. Потрібно створити такі умови, щоб кожен працівник зміг реалізувати себе повною мірою, отримати моральне задоволення і матеріальну винагороду.

Раціональна організація праці науковця передбачає зниження трудових витрат на науку. Найважливішими принципами організації праці в науковій діяльності є:

o       наступність у роботі;

o       колективність;

o       динамічність;

o       мобільність;

o       самоорганізація;

o       творчий підхід.

Науково-дослідний процес взагалі має бути раціонально організований, зумовлений цільовою функцією, тобто всі елементи системи упорядковані, приведені у системний взаємозв'язок. Така упорядкованість наукового колективу досягається науковою організацією праці. У великих наукових колективах це передбачає поєднання зусиль різних підрозділів і логічне спрямування зусиль всіх працівників на всебічне дослідження проблеми на основі комплексного підходу.

У процесі організації наукових досліджень у трудовому колективі потрібно дотримуватись таких принципів:

·        пропорційність - полягає в "дотриманні правильного співвідношення інформаційного забезпечення дослідників, що дає всебічне і якісне дослідження об'єктів у терміни, передбачені графіком і програмою робіт;

·        паралельність — забезпечення одночасного виконання дослідних процедур, не пов'язаних між собою причинно-наслідковими зв'язками, що скорочує час на виконання всього дослідження;

·        прямоточність, тобто не допускання дублювання дослідних процедур різними виконавцями;

·        безперервність зумовлює потребу організації дослідного процесу в часі і просторі;

·        ритмічність науково-дослідного процесу забезпечується рівномірним виконанням дослідних процедур, що передбачає правильну організацію роботи всіх виконавців;

Організація управління науковим колективом передбачає взаємне погодження в часі всіх операцій наукового дослідження та завантаженість всіх виконавців. На цьому етапі складають організаційні моделі, які дають змогу графічно представити взаємозв'язок об'єктів дослідження, джерел інформації, методів дослідження та узагальнення його результатів; виявити і сформувати конкретні зв'язки, пропорції, структурні взаємини між учасниками науково-дослідного процесу. Для цього використовуються діаграми, піктограми, сітьові графіки тощо.

Отже, наукова організація праці (НОП) в науково-дослідному процесі - це система заходів, спрямованих на вдосконалення методів і умов інтелектуальної праці, збереження здоров'я працівників та їх творчого потенціалу на основі новітніх досягнень науки і техніки, що забезпечують найбільшу ефективність наукової роботи при незначних витратах розумової праці.

Для забезпечення згуртованості колективу керівник має керуватись такими правилами:

·        адекватного відображення людини людиною, щоб не потрапити в залежність від раніше сформованих оцінок;

·        не робити висновків про людину зі слів інших осіб, неправдивої згоди: "так кажуть усі";

·        не завищувати оцінку окремих осіб, подій, явищ, тобто уникати ефекту поблажливості; інколи неправильна оцінка формується через певні, поверхові оцінки якості поведінки особи: "мовчання не завжди золото" та ознака розуму;

·        уникати оцінки особи на основі контрасту порівняння, національних, професійних стереотипів.

На здоровий психологічний клімат у колективі впливають об'єктивність оцінки праці і система морального заохочення, виховання рис патріотизму, гордості за свій колектив, знання, майстерність, повага в колективі, усвідомлення корисності своєї праці, важливість її результатів.

Позитивно впливає на формування колективу спільний відпочинок, екскурсії, заняття спортом у години дозвілля. Колектив відіграє велику роль у житті людини, тут перш за все задовольняється потреба людей у спілкуванні та діловому взаємозв'язку між окремими людьми, отримання підтримки і захисту, визнання її досягнень. У колективі людина може змінюватись, оцінювати свою роль у суспільстві, розвивати свою індивідуальність.

Звичайно, будь-який колектив формується не відразу, потрібен певний час, щоб підібрати професійних людей-однодумців. І тут перш за все має бути ясність цілей і завдань наукової роботи, їх відповідність внутрішньому характеру, ментальності виконавців, їх бажанню працювати в колективі. Успіх роботи колективу залежить від:

o       інформованості всіх працівників про завдання і проблеми дослідження;

o       ініціативи знизу - всі працівники повинні стати органічною частиною виконання завдання;

o       тотальності, інформованості, гласності про можливі проблеми і їх подолання;

o       безперервної діяльності - закінчення однієї роботи має збігатися з визначенням нової проблеми;

o       індивідуальної компенсації внеску в наукову роботу кожного працівника.

Особливими ознаками функціонування наукового колективу порівняно з виробничим є:

§        імовірний характер результатів, що вимагає від науковця організованості, терпимості, волі, систематичності в роботі;

§        відмінна від виробництва унікальність роботи у використанні специфічних методик та інструментарію;

§        комплексність, складність і взаємообумовленість результатів вимагає кооперації праці багатьох різнопрофільних науковців, які працюють на один результат;

§        масштабність і значущість роботи;

§        зв'язок з практикою, ефективність впровадження результатів наукових досліджень.

Звичайно, як і в будь-якому колективі важливу роль і тут відіграє керівник наукового колективу, його здатність не лише сформувати його, але й успішно управляти ним.

2.Психологія наукової творчості. Робочий день науковцяДругий пункт плану 

Креативний підхід щодо виконання наукової роботи означає, що на всіх етапах дослідження науковець прагне пояснити факти, явища, предмети, знайти щось нове в науці, вивчити і узагальнити наявні знання, критично їх осмислити і сформулювати нові наукові концепції, теорії, принципи.

Головною формою виховання творчих здібностей є самостійне проведення наукової роботи. В процесі роботи з'ясовується, чи є наукове покликання. Це не вроджена якість, а результат кропіткої праці, що може бути предметом цілеспрямованого виховання. Прагнення людини до нових знань, або істини пізнання, за словами академіка С.П.Соболева, є основною відмінністю людини від тварин. Тут особливого значення набуває усвідомлення великої місії науковця. Тому дуже важливою умовою є уміння науковця самоорганізуватись до виконання певної роботи, зокрема:

·        обладнати своє робоче місце з забезпеченням оптимальних умов праці;

·        дотримуватись дисципліни праці, режиму; послідовно, протягом життя накопичувати знання з певного напряму науки, не розпорошувати увагу на різні галузі і напрями;

·        дотримуватись єдиної методики і технологій при виконанні завдань.

Важливою умовою цілеспрямованої діяльності науковця є плановість у роботі. Індивідуальний план складається кожним працівником на ту частину роботи, яка визначена йому робочим планом. Тут передбачається також взаємозв'язок робіт, які виконуються іншими працівниками, визначаються очікувані результати їх реалізації, терміни виконання роботи.

На основі робочого плану розробляється графік виконання роботи з урахуванням конкретних виконавців. Тут вказуються терміни завершення робіт по кожному етапу, терміни впровадження та відповідальні працівники.

Розумова праця є найскладнішою, оскільки вона вимагає активізації уваги, процесів мислення, емоційної напруги, та підвищення чутливості і залежить не тільки від інтелекту працівника, а й від організації робочого місця і робочого дня. Зручне, обладнане необхідними організаційними засобами та інструментами, робоче місце створює умови затишку і творчої наснаги.

3. Робоче місце науковця. Оргтехніка, технічні засоби наукової діяльності

Продуктивність розумової праці значною мірою залежить від умов праці, фізіологічно-психологічного комфорту, відповідності робочого місця ергономічним, санітарно-гігієнічним вимогам. Сучасного науковця неможливо уявити без персонального комп'ютера. Щоб було легко і зручно працювати, комп'ютер слід розмістити так, щоб монітор знаходився на рівні очей, відстань між ним і обличчям науковця має бути не меншою 40 см. Клавіатуру краще розмістити на відстані 10 см від краю стола, щоб можна було спиратися на стіл зап'ястями. Стілець має бути зі спинкою і, бажано, з підлокітниками.

При організації робочого місця необхідно врахувати вплив таких чинників, як шум, розмови, освітлення і кольорове оформлення стін, меблів. На робочому столі не повинно бути нічого зайвого. Ідеально, коли на столі лежать тільки ті документи, які потрібні в даний момент. Ліворуч розміщують документи, над якими ще працюють, а праворуч -уже підготовлені матеріали.

Гарне освітлення дозволяє виконувати всю роботу, не докладаючи зусиль, створює добрий настрій, посилює сприйняття матеріалу. Звичайно, перевагу має природне освітлення, але частіше використовується штучне (лампи денного світла, електролампи). Оптимальна температура приміщення має бути в межах +18°, +20°С.

Впродовж дня працездатність змінюється. Найбільш плідним є так званий ранковий пояс (8-15 годин), причому максимальна працездатність припадає на 10-13 годин, потім післяобідній (16-19 годин) і вечірній (20-22 години). Ступінь уваги і запам'ятовування змінюється в бік зменшення та уповільнення наприкінці кожного поясу. Тому найбільш складну роботу необхідно виконувати на початку кожного поясу.

Велике значення має умовний "рефлекс на час". Тому, приступаючи до роботи, слід якомога точніше визначити її мету, обсяг і термін виконання. Щоб виробити "рефлекс на час" потрібно систематично працювати, не зважаючи на бажання чи появу натхнення, і тоді організм звикає.

Досліднику, особливо початківцю, необхідно встановити самоконтроль не лише за обсягом виконуваної роботи, а й за новизною її. Наприкінці робочого дня необхідно проаналізувати, що зроблено за день, які нові наукові знання винайдено, з якими теоріями, концепціями, аксіомами, гіпотезами ознайомлено тощо. Необхідно пам'ятати, що наукова праця не піддається часовій регламентації. Часто буває, що необхідне розв'язання проблеми відбувається поза робочим часом.

Для забезпечення стійкості розумової праці необхідно чергувати її з виробничими паузами. Перерви слід робити через 1,5-2 години роботи, а через 3-4 години - відпочинок на 0,5-1 годину. Відпочинок може бути активним і пасивним. Головне, щоб відпочивала центральна нервова система і органи чуттів. Найкращим відпочинком є тільки сон, напружену розумову працю слід завершити за 1,5-2 години до сну. Високопродуктивній розумовій праці сприяє фізична культура і спорт, ранкова гімнастика, фізпаузи впродовж робочого дня, прогулянки перед сном тощо.

До важливих заходів на робочому місці належать також виробнича естетика, культура праці.

Отже, можна зазначити, що ефективність розумової праці залежить від таких чинників:

o       внутрішніх (інтелектуальних здібностей і особистих якостей, волі, стану здоров'я, осмислення досягнень, працелюбності, багатознання);

o       зовнішніх (організації робочого місця, режиму праці та відпочинку, стану зовнішнього середовища);

o       особистої організації праці, ініціативи, внутрішнього творчого горіння;

o       критичного осмислення досягнень науки в досліджуваній проблемі.

Кожний працівник характеризується своєю індивідуальністю психофізичних функцій, рівнем розумового розвитку і трудових навичок у пізнавальній діяльності. Загалом основні якості науковця згруповані й подані вченим О.В.Крушельницькою в таблиці 2.3. Тому завданням керівника є, з метою досягнення найкращих результатів наукової роботи, враховувати ці якості при формуванні наукового колективу та створенні відповідних робочих місць для співробітників.

Таблиця 2.3 Основні якості, що відповідають статусу науковця

№з/п	Творчі та ділові якості	Основні характеристики
1	2	3
1.	Професійні знання	Наявність знань, що відповідають вимогам обраної діяльності. Обов'язкові елементи: високий рівень базової освіти, вміння користуватися комп'ютером, знання рідної та іноземної мов.
2.	Допитливість	Високий рівень внутрішнього прагнення до пізнання істини, увага до непізнаного і незрозумілого, високий інтерес до нових знань, зокрема, наукової літератури як джерела знання.
3.	Спостережливість	Здатність до цілеспрямованого сприйняття об'єктивних властивостей досліджуваних явищ, процесів, предметів.
4.	Ініціативність	Здатність до самостійних рішень, внутрішнє спонукання до нових форм діяльності.
5.	Почуття нового		Винахідництво, активна підтримка нового, творчий характер діяльності, нетерпимість до догматизму.
6.	Зацікавленість у справі		Наявність мотивів, ідей, що спонукають до дослідження; ставлення до праці як до важливого, привабливого заняття.
7.	Пунктуальність, ретельність		Своєчасне  і  якісне  виконання  плану роботи, доручень ТОЩО.
8.	Відповідальність і надійність		Здатність брати на себе відповідальність за певну ділянку роботи, справу, за свої або чиїсь вчинки, дії, слова.
9.	Комунікабельність		Уміння налагоджувати зв'язки з різними за віком, характером та посадою людьми.
10.	Доброзичливість		Людяність, повага до інших людей, здатність розділити успіхи свого колективу.
11.	Честолюбство		Прагнення стати відомим, мати популярність, можливість просування на службі.
12.	Зовнішній вигляд		Гармонійне поєднання привабливості й елегантного стилю в одязі.