1.Автохтонне населення Пн. Америки.
Загальна кількість населення Північної Америки перевищує 460 млн. осіб, що становить 7% населення світу. Середня густота 19 осіб на 1 кв. км. Найгустіше заселені деякі острови на півдні Північної Америки, схід США, південь Канади. Гренландія, північ Канади, Аляска майже не заселені. Населення континенту складається з кількох груп, різних за походженням, расовою належністю і чисельністю: корінне населення - індіанці й ескімоси, нащадки європейських завойовників, вихідці з європейських країн, вихідці з Азії і афроамериканці. Іспанські завойовники почали називати корінних мешканців індіанцями, помилково вважаючи, що відкриті X. Колумбом землі і є Індією. Питання про походження індіанців довго лишалося не розв'язаним. Гіпотезу про одвічність корінного населення цього континенту тепер зовсім відкинуто, оскільки в Америці не знайдено залишків ні людиноподібних мавп, ні давньої людини. Гадали, що людина прийшла в Америку з Європи через Атлантичний океан чи з Південно-Східної Азії через острови Тихого океану. Тепер більшість учених підтримує теорію, яка доводить, що предки сучасних індіанців переселилися в Америку із Східної Азії через Берингову протоку. Вірогідно, що це відбувалося вже в післяльодовиковий період, близько 15-30 тисяч років тому. Усі індіанці мають спільні антропологічні риси, які зближують їх з монголоїдним населенням Азії. У них жовтуватий або червонувато-коричневий відтінок шкіри, жорстке пряме волосся на голові, слабко розвинуте волосяне покриття на тілі, широке обличчя і випнуті вилиці. Але на відміну від монголоїдів в індіанців відсутня монгольська складка віка, порівняно великий рівний ніс. Індіанці утворюють особливу гілку монголоїдної раси — американську, або америндську. Європейці застали індіанців на різних ступенях матеріальної і духовної культури. Населення північно-західного узбережжя Північної Америки займалось рибальством і полюванням на морського звіра, мешканці тайги і прерій були мисливцями. Племена південно-східної частини материка займались землеробством. Високу культуру мали народи Мексики і Центральної Америки - майя й ацтеки. Вони не тільки були вмілими землеробами, а й добрими архітекторами, мали писемність, знали обробку металів. Мови корінного населення Північної Америки надзвичайно різноманітні: налічується до 1000 мов і діалектів, що об'єднуються майже в 100 лінгвістичних груп. Так, головними мовними групами індіанців є: атапаська, селиш, сну, хока, пенути, шошонська, кеддо, мускаги, нахуа, майя. За структурою мови індіанців досить складні і здебільшого належать до так званих полісинтетичних мов. Після відкриття Америки Колумбом в кінці XV ст. материк почали заселяти представники європейської раси. Першими переселенцями були іспанці. В Мексиці і в Центральній Америці вони підкорили індіанців, змішались з ними й утворили метисний антропогеновий склад. Проте в Мексиці і в деяких країнах Центральної Америки до цього часу ще проживають індіанські племена, що зберегли свою мову і культуру. Менш численна друга група місцевого населення Північної Америки — ескімоси. Вони проникли в Північну Америку також з Азії, але значно пізніше, про що свідчать археологічні знахідки, які відносяться приблизно до початку нашої ери.
Ескімоси розселилися по всьому північному узбережжі Америки - від Аляски до Гренландії. За фізичною типізацією і за мовою вони відрізняються від індіанців (ескімоси мають жовтий колір шкіри, вузький розріз очей, пряме жорстке чорне волосся, невеликий зріст) - це найтиповіші монголоїди. При розкиданості ескімоських племен у них спостерігаються варіації типів.
Жоден народ земної кулі не зв'язаний з морем так тісно, як ескімоси. Тюлені, моржі, риба - основні продукти їх харчування. У пошуках звіра і риби мисливці виходять у море на своїх легких шкіряних човнах - каяках. Влітку ескімоси полюють на водоплавну птицю і канадських оленів карібу. Жінки в цей час збирають щавель, дудник, різні мохи, роблячи запаси на зиму. Близькі до ескімосів за характером життя і рівнем розвитку - алеути, їх збереглося дуже мало, якихось кілька тисяч у південно-східній частині Аляски. Основну масу сучасного населення Північної Америки становлять представники європеоїдної раси. Територію Канади і США колонізували переважно вихідці з Британських островів, а також з Франції. В цих країнах панує англійська мова, а в Канаді, крім того, поширена французька. Пізніше в Північну Америку переселилися вихідці і з інших країн Європи, в тому числі і з України. Значний відсоток населення Північної Америки становлять афроамериканці. Це нащадки рабів, привезених з Африки європейськими колонізаторами для роботи на плантаціях. Більша частина афроамериканців проживає в США. Багато афроамериканців проживає на островах Карибського моря. Державною мовою Мексики та країн Центральної Америки є іспанська, на Гаїті, Мартініці, Гваделупі - французька, на Ямайці - англійська.