6. Об’єкт і система міжнародного права. Об'єктом міжнародного права є міжнародні (міждержавні) відносини.

Об'єкт права - це те, на що спрямована його дія, що вони покликані регулювати. Таким об'єктом завжди є суспільні відносини. Природа відносин визначає і характерні риси регулює їхні права. Право має бути здатним регулювати цей вид суспільних відносин.

Міждержавні відносини суттєво відрізняються від інших видів суспільних відносин, включаючи міжнародні відносини, що не носять міждержавного характеру. Їх суб'єкти незалежні від якої б то не було влади і володіють вищою, суверенною владою. Принципова відмінність міждержавних відносин від внутрішньодержавних визначило істотну відмінність міжнародного права від внутрішнього не тільки за змістом, але і за механізмом дії.

Міжнародні відносини пов'язують держави в єдину систему, в міжнародне співтовариство, найбільшу соціальну систему. Поглиблюється єдність системи вимагає, щоб вона регулювалася не тільки по частинах, а й як єдине ціле. У цьому причина зростання числа і значення універсальних норм міжнародного права і міжнародних організацій.

Відповідно до теорії систем, керуюча система повинна відповідати керованою. Міжнародне право являє собою частину системи управління міжнародними відносинами, які виступають як керована система.

Досить поширена думка, згідно з яким суспільство створюється правом. Вважають також, що міжнародне співтовариство утворюється нормами міжнародного права. Насправді право породжується суспільством для обслуговування його інтересів.

Відома точка зору, відповідно до якої об'єктом міжнародного права є все те, з приводу чого суб'єкти вступають у правовідносини, а саме дії, матеріальні та нематеріальні блага. В результаті міжнародне право в цілому виявляється безоб'ектним, оскільки об'єкт є лише у конкретного правовідносини. Дії суб'єктів, матеріальні та нематеріальні блага відображають різні аспекти одного і того самого явища - міжнародних відносин, які являють собою взаємодію суб'єктів з приводу певних благ.

Право не здатне впливати на предмети матеріального світу. Договір про передачу території однією державою іншій не робить на неї ніякого впливу. Він визначає відносини держав з приводу даної території. Будучи різновидом соціального управління, міжнародно-правове регулювання являє собою управління суспільними відносинами, а не речами.

Тому слід розрізняти об'єкт права і предмет правовідносини.

Предметом міжнародно-правового відношення є все те, з приводу чого сторони вступають у правовідносини.

Предметом, наприклад, можуть бути дії (договір про співпрацю), утримання від дій (договір про ненапад), матеріальні та нематеріальні блага. Такого роду предмети входять у поняття "міжнародне ставлення". Ставлення не може бути безпредметним. Воно завжди здійснюється з приводу чого-небудь.

Відносини між державами стають все більш інтенсивними, охоплюють нові області. Характерно, що вони все частіше торкаються області, які ще вчора були суто внутрішньою справою держав. У результаті відбувається ускладнення регульованої системи, що зумовлює відповідне ускладнення і міжнародно-правового регулювання.

Серйозне значення має питання про розмежування об'єктів міжнародного та внутрішнього права. Фахівці констатують розширення об'єкта міжнародного регулювання за рахунок скорочення сфери виключно внутрішнього регулювання. Однак нерідко до цього питання підходять спрощено. Вважають, що достатньо згадування того чи іншого питання в міжнародному акті, щоб він перестав ставитися до внутрішньої юрисдикції держави. Стверджують, що не об'єктом регулювання, джерело а права служить критерієм відмінності внутрішньої та міжнародної галузі. Треба відзначити, що часом практика дає підстави для подібної думки

Ніхто не стане заперечувати, що міжнародне співробітництво відіграє значну роль в вирішенні широкого кола національних проблем. Але це не робить відповідні проблеми міжнародними. Суверенне право держави вирішувати їх самостійно або в співробітництві з іншими країнами зберігається. Об'єктом міжнародного права залишаються міждержавні відносини з приводу рішення проблеми внутрішньої. Наприклад, угода про надання допомоги в будівництві заводу регулює міждержавні відносини, а рішення про самому будівництві є суто внутрішньою справою.

Зростання значущості та ускладнення міжнародних відносин визначає тенденцію ускладнення до міжнародно-правового регулювання. Життя пред'являє міжнародного права все більш високі вимоги. Система міжнародних відносин набула глобального характеру, як і підлягають вирішенню проблеми: у сфері безпеки, економіки, навколишнього середовища, науки, техніки, культури і т.д. У таких умовах було б оптимальним управління системою як єдиним цілим. Це дало б колосальний ефект. При цьому мова повинна йти не про копiювання моделі держави, про а принципово іншому управлінні, що, зрозуміло, не виключає, а передбачає використання досвіду державного управління, як позитивного, так і негативного. Незважаючи на усю складність проблеми глобального управління, тенденція до його забезпечення відчувається. Головна роль належить ООН і її спеціалізованих установ системі. Особливо велика в таких умовах роль спільного для всіх держав міжнародного права.

Система міжнародного права являє собою комплекс юридичних норм, що характеризується принциповою єдністю й одночасно упорядкованим підрозділом на відносно самостійні частини (галузі, підгалузі, інститути).

Системі міжнародного права властива характерна для неї структура. Під структурою розуміються внутрішня організація системи, розташування і з'єднання її елементів, характер їхнього взаємозв'язку.

Сформований комплекс основних принципів міжнародного права об'єднав, організував і співпорядкував раніше розрізнені групи норм. З'явилася ще одна ознака системи — ієрархія норм, встановлення їхньої співпідпорядкованості. Поступово формується міжнародне процесуальне право, яке є ознакою зрілості правової системи.

система сучасного міжнародного права, включивши в себе основні ознаки сучасного міжнародного права:

1. Стала носити більш імперативний характер, що значно підвищило роль міжнародного права в регулюванні міжнародних відносин.

2. Обумовила установлення певної ієрархії норм міжнародного права, що більш конкретно визначило їхню роль і місце в загальній схемі системи і дозволило спростити процес подолання колізій при їх реалізації.

3. Створює більш сприятливі умови у правотворчому процесі створення нових норм.

4. Сприяє більш ефективній трансформації його норм у національні правові системи.