21. Види та форми міжнародно-правової відповідальності.

МПВ реалізується в конкретних видах і формах.

Види МПВ:

- політична (нематеріальна);

- матеріальна.

Але чіткої межі між двома видами МПВ не існує.

Форми нематеріальної МПВ:

- сатисфакція,

- ресторація,

- обмеження суверенітету,

- обмеження юрисдикції держави і т.п.

Сатисфакція - задоволення нематеріальних вимог для відшкодування збитку нанесеного

честі і гідності держави. Сатисфакція може бути:

а) простою (висловлення офіційного співчуття; принесення вибачення; визнання

неправомірності вчинених дій; дезавуювання дій представника держави і т.п.);

б) надзвичайною (тимчасове обмеження суверенітету і правоздатності держави;

здійснення влади органами іншої держави; контроль за використанням наукового потенціалу і

т.п.).

Ресторація – відновлення державою-порушником попереднього стану певного

матеріального об’єкту (відновлення якості питної води, яка потерпіла від діяльності держави

порушника тощо).

Як форма політичної відповідальності застосовується виключення з міжнародної

організації або призупиненням прав і привілеїв, що випливають з членства в міжнародних

організаціях.

Матеріальна МПВ наступає, коли порушення пов’язано з нанесенням матеріальної шкоди.

Форми матеріальної МПВ:

- репарація;

- реституції;

- субституції.

Репарація - відшкодування суб’єктом-порушником матеріальної шкоди грошима,

товарами, послугами тощо.

За рішенням Кримської конференції 1945 р. Німеччина зобов’язувалась відшкодувати

СРСР збитки в 20 млрд. дол. В 1996 р. Міжнародний Суд ООН прийняв рішення про виплату

США Ірану компенсації в 131 млн. дол. за збитий в 1988 р. пасажирський літак.

При надзвичайній репарації держава-порушник обмежується в правах розпоряджатися

власними матеріальними ресурсами.

Реституція - повернення державі-жертві правопорушення в натурі майна, незаконно

вивезеного з її території державою-порушником або її співучасником.

Таке повернення може здійснюватися у формі реституції in integrum, коли не тільки

відновлюється попередній стан, а й несуться витрати пов’язані з цим (звільняється захоплена

територія, виводяться війська, техніка, демонтуються установки і т.п. за рахунок держави-

порушниці).

Різновидом реституції є субституція, яка полягає в заміні неправомірно знищеного або

пошкодженого майна, будинків, художніх цінностей, транспортних засобів тощо на рівноцінні.

22. Міжнародно-правові санкції.

Міжнародно-правові санкції (МПС) – це правомірні примусові заходи, які

застосовують суб’єкти міжнародного права для припинення міжнародного правопорушення,

відновлення прав потерпілих суб’єктів і виконання правопорушником зобов’язань внаслідок

відповідальності, яка виникла у відповідь на правопорушення.

МПС не є лише формою міжнародно-правової відповідальності, адже міжнародно-правова

відповідальність – це обов’язок відновлення порушених прав та відшкодування, а міжнародно-

правові санкції - це засіб, з допомогою якого відновлюють порушені права та домагаються

відшкодування.

МПС є формою дозволеного примусу в міждержавних стосунках. Примусові заходи

можуть бути санкціоновані і несанкціоновані.

Несанкціоновані примусові заходи застосовуються до виникнення міжнародно-правової

відповідальності як реакція на недружні акти, ситуації, неподолану силу, конфліктні ситуації.

Більшість таких правомірних заходів із виникненням міжнародно-правової відповідальності

набувають характеру МПС

Право на примусові заходи належить кожному суб’єкту міжнародного права. Держави

реалізовують це право індивідуально, колективно і за допомогою міжнародних організацій.

Застосування санкцій - односторонній процес. Суб’єкт, який застосовує санкцію не може

бути стороною-правопорушницею.

МПС можуть бути застосовані лише у відповідь на правопорушення. В цьому їх різниця

від неправомірного застосування сили в міжнародних відносинах і від правомірних превентивних

примусових заходів.

Підставою для застосування санкцій є не стільки факт міжнародного правопорушення,

скільки відмова.

В сучасному МП сформувався особливий інститут застосування міжнародно-правові

санкції. Норми цього інституту забезпечують порядок примусового відновлення первинних

(тобто таких, що функціонували до правопорушення) правових відносин, а якщо це неможливо,

то заміни їх на адекватні. Вони забезпечують відшкодування збитків, які наступила в результаті

правопорушення і відмови добровільно виконати зобов’язання щодо відшкодування. Кінцева

мета міжнародно-правових санкцій відновлення безперебійно функціонуючого механізму

міжнародно-правового регулювання.