19. Цілі та функції міжнародно-правової відповідальності.

Функції міжнародно-правової відповідальності – це та чи інша спрямованість заходів, що їх здійснюють у межах правовідносин міжнародної відповідальності. Тобто функції міжнародної відповідальності узгоджуються з тим, що мають на меті держави й інші суб'єкти міжнародного права, вживаючи конкретних допустимих заходів у процесі здійснення міжнародно-правової відповідальності. При цьому як у внутрішньодержавному, так і в міжнародному праві функція юридичної відповідальності має двояке значення: право відновлювальне (репараційне) і репресивне (каральне), а розрізняють їх за тяжкістю правопорушень.

Цілі відповідальності полягають у такому: утримати потенційного правопорушника від вчинення правопорушення; спонукати правопорушника належним чином виконати свої зобов’язання; забезпечити потерпілому компенсацію за завдану йому матеріальну чи моральну шкоду; вплинути на майбутню поведінку сторін з метою добросовісного виконання ними своїх зобов’язань.

20. Підстави міжнародно-правової відповідальності.

Підстави міжнародно-правової відповідальності можна визначити, як передбачені нормами міжнародного права об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Відповідальність в міжнародному праві настає за наявності певних підстав, що розуміються в двох значеннях: на підставі чого і за що виникає відповідальність.

Підстави виникнення МПВ поділяються на:

а) нормативно-правові;

б) фактичні.

Нормативно-правові підстави МПВ - це сукупність юридично обов’язкових

міжнародно-правових актів, на основі яких певна поведінка або утримання від дій кваліфікується

як міжнародне правопорушення і, в силу яких суб’єкт міжнародного права повинен нести

міжнародно-правову відповідальність.

В проекті статей про відповідальність Комісії Міжнародного Права зазначено "Діяння

держави може бути кваліфіковане як міжнародно-протиправне лише на підставі міжнародного

права. На таку кваліфікацію не може вплинути кваліфікація цього ж діяння як правомірного

згідно внутрішньодержавного права".

Якщо немає заборони певної дії чи утримання від дій, юридична відповідальність, за

невеликими винятками (про що говориться нижче), недопустима.

Нормативно-правові підстави визначають межу потенційно можливої відповідальності.

Норми МПВ починають функціонувати при наявності певних юридичних фактів, якими є

лише міжнародні правопорушення. Міжнародні правопорушення є фактичною підставою

виникнення МПВ.

МП визначає конкретні ознаки МПВ, а також обставини, які звільняють правопорушників

від МПВ.

До міжнародного правопорушення веде свідома, неспровокована поведінка. Якщо суб’єкт

володів свободою волевиявлення в процесі відповідних дій (чи утримання від дій) спровокована

поведінка також може бути фактичною підставою міжнародно-правової відповідальності.

Дії або утримання від дій не можуть бути міжнародним правопорушенням, якщо вони не

мають всіх ознак правопорушення. Не вважаються міжнародними правопорушеннями:

а) недружні акти;

б) злочинні вчинки фізичних осіб проти міжнародного права (злочини міжнародного

характеру);

в) спірні ситуації.

Недружній акт - це така поведінка держави, яка наносить шкоду та суперечить інтересам

іншої держави, але не порушує норм міжнародного права. МП не забороняє недружніх актів.

Заборона існує на морально-політичному рівні. Недружній акт надає можливість іншим державам

застосовувати до держави, яка вдалася до недружнього акту, заходи у відповідь в порядку

реторсії.

Недружніми актами є: надмірне обмеження прав іноземних фізичних і юридичних осіб,

націоналізація іноземної власності, підвищення митних податків відносно товарів певної держави

чи групи держав, інші дії.

Злочинні вчинки фізичних осіб проти міжнародного права - це такі дії фізичних осіб,

які порушують норми міжнародного права, і тому заборонені нормами внутрішньодержавного

права Таку заборону держави включають в свої кримінальні кодекси (закони). Боротьба з такими

правопорушеннями передбачена нормами міжнародного права, але фізична особа підлягає

кримінальному покаранню в національних судових установах.

Злочинними вчинками фізичних осіб проти міжнародного права є: виготовлення і продаж

іноземної валюти і цінних паперів; виготовлення, придбання, зберігання з метою збуту і збут

наркотичних засобів без спеціального на те дозволу, глум над символікою іноземної держави

тощо.

При спірних ситуаціях держави ще не порушують норми міжнародного права, але

інтереси однієї держави страждають від поведінки вищих посадових осіб іншої держави. На

цьому етапі сторони не несуть міжнародно-правової відповідальності, але вони зобов’язані

вдатися до мирних засобів виходу із ситуації. Відмова виконати це зобов’язання є міжнародним

правопорушенням.

Приклади: територіальні спірні ситуації, питання спадкоємства при поділі держави на

кілька незалежних держав тощо.