- •Основні міста державної політика у сфері захисту населення і території від нс.
- •Центральні органи виконавчої влади, які здійснюють державну політику та управління у сфері цивільного захисту
- •Організація, структура цз огд
- •Створення державної системи захисту населення і території.
- •Законодавча база діяльності єсцз
- •Організація управління єс цз
- •Державна система моніторингу довкілля
- •Екологічний моніторинг та об’єкти екологічного моніторингу
- •Мережа контролю уражальних чинників техногенних нс.
- •Паспорт ризику пно
- •Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.
- •Функціонування системи екологічного моніторингу
- •Стійкість роботи підприємства і її складові
- •Вимоги норм ітз цз щодо забудови населених пунктів
- •Захист від радіації у сховищах
- •Послідовність проведення дослідження стійкості роботи огд.
- •Заходи, що повинні здійснюватись при плануванні, проектуванні і будівництві підприємств і населених пунктів.
- •Фактори, що впливають на стійкість роботи підприємства
- •Заходи по підвищенню стійкості роботи системи управління виробництвом.
- •Дослідження стійкості роботи ог
- •Дослідження стійкості огд до впливу ударної хвилі
- •25. Основні кроки проведення дослідження стійкості роботи огд по різних вражаючих факторах
- •26 Заходи по підвищенню стійкості інженерно-технічного комплексу
- •28. Джерела техногенної небезпеки
- •29. Паспортизація і реєстрація пно, виключення з реєстру
- •30. Ідентифікація об”єктів підвищенної небезпеки
- •31. Декларація небезпеки та ліцензування
- •32. Методики визначення ризиків
- •33. Категорії небезпечних речовин
- •34.Хно і небезпеки від них, поділ нХр на групи
- •36. Токсодози та їх класифікація
- •37. Зона можливого зараження та прогнозованого зараження
- •38. Вертикальна стійкість атмосфери
- •39. Локалізація та знезаражування джерела хімічного впливу
- •40. Аварійний та довгостроковий прогноз хо
- •41. Превентивні заходи щодо зниження масштабів хімічного впливу на об’єкти і території
- •42 Радіаційний та хімічний контроль на огд
- •43. Режими радіаційного захисту
- •44. Дезактивація об’єктів і територій.
- •45. Евакуація населення та евакуаційні органи.
- •46. Особливості проведення евакуації при різних нс
- •47. Зіз, їх класифікація.
- •48. Сховища, їх об’ємно-планувальне рішення та обладнання, системи життезабезпечення.
- •49. Медична служба цз держави та території.
- •50. Особливості карантину та обсервації
- •51. Вплив надлишкового тиску на людину.
- •52. Критерії стійкості ог до впливу ударної хвилі.
- •53. Класифікація пожеж та пожежна небезпека виробництва.
- •54. Вогнестійкість будинку та вогнестійкість конструкції.
- •55. Основні вражаючі фактори вибуху.
- •56. Класифікація виробництва за вибуховою, вибухопожежною та пожежною небезпекою.
- •57. Розрахунковий час підключення трубопроводів з горючими рідинами при аварії
- •58. Зонування території при вибусі газо–повітряної суміші
- •59. Зсуви та чиннииики, які приводять до зсуву, протизсувні заходи.
- •60. Селі та карсти, умови виникнення та засоби по попередженню.
- •61. Оцінка збитків від наслідків нс природного і техногенного походження.
- •62. Ступені руйнування населених пунктів і об’єктів господарювання.
- •63. Основні характеристики катастрофічного затоплення
Функціонування системи екологічного моніторингу
Організація і функціонування системи екологічного моніторингу
Організаційна інтеграція суб'єктів системи моніторингу на всіх рівнях здійснюється органами Мінекоресурсів на основі:
загальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу довкілля, що складаються з програм відповідних рівнів, поданих суб'єктами системи моніторингу;
укладених між усіма суб'єктами системи моніторингу угод про спільну діяльність під час здійснення моніторингу довкілля на відповідному рівні.
До складу виконавців зазначених програм суб'єкти системи моніторингу можуть залучати підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Суб'єкти системи моніторингу - центральні органи виконавчої влади погоджують з Мінекоресурсів розроблені ними проекти нормативно-правових актів та нормативних документів з питань проведення моніторингу довкілля.
Методологічне забезпечення об'єднання складових і компонентів системи моніторингу покладається на Мінекоресурсів із залученням суб'єктів цієї системи, а також Національної Академії наук, Української аграрної академії наук, Національного космічного агентства України, Мінтрансзв'язку тощо. Воно здійснюється на основі:
- єдиної науково-методичної бази щодо вимірювання параметрів і визначення показників стану довкілля, біоти і джерел антропогенного впливу на них;
- впровадження уніфікованих методів аналізу і прогнозування властивостей довкілля, комп'ютеризації процесів діяльності й інформаційної комунікації;
- загальних правил створення і ведення розподілених баз, банків даних і знань, картування і картографування екологічної інформації, стандартних технологій з використанням географічних інформаційних систем.
Метрологічне забезпечення об'єднання складових і компонентів системи моніторингу покладається на Мінекоресурсів із залученням суб'єктів цієї системи та органів Держстандарту. Воно здійснюється на основі:
єдиної науково-технічної політики щодо стандартизації, метрології та сертифікації вимірювального, комп’ютерного і комунікаційного обладнання;
єдиної нормативно-методичної бази, що забезпечує достовірність і порівнянність вимірювань і результатів оброблення екологічної інформації в усіх складових частинах цієї системи.
Суб'єкти системи моніторингу, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, повинні здійснювати:
розробку й узгодження з органами Мінекоресурсів та МНС планів здійснення заходів з метою спостереження за станом екологічно небезпечних об'єктів, запобігання екологічно небезпечній виробничій, господарській та іншій діяльності;
захист зареєстрованих у системі моніторингу постів (пунктів, станцій) спостережень за об'єктами довкілля від пошкодження та несанкціонованого перенесення;
виділення в установленому порядку земельних ділянок під улаштування нових постів спостережень на підставі затверджених програм удосконалення і розвитку складових частин системи моніторингу.
Інфраструктура системи моніторингу, її складові, системоутворюючі та уніфіковані компоненти створюються на підставі відповідних технічних завдань і проектів, затверджених у встановленому порядку. Такі технічні завдання і проекти підлягають реєстрації в Мінекоресурсів.