50. Особливості карантину та обсервації

Карантин —- система протиепідемічних та режимно-обмежувальних заходів, які спрямовані на повну ізоляцію усього осередку ураження і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань. Він передбачає:

• повну ізоляцію осередку ураження;

• встановлення на зовнішніх кордонах охорони;

• заборону виходу людей, тварин та вивезення майна;

• дозвіл в'їзду лише спеціальним формуванням;

• заборону транзитного проїзду;

• розподіл населення на маленькі групи і доставку харчування, води у квартири, окремі будинки;

• припинення роботи всіх підприємств та установ, крім тих, які мають особливе значення для господарства;

• проведення профілактичного лікування населення, а також санітарна обробка, дезінфекція, дезінсекція і дератизація;

• використання засобів індивідуального захисту.

Об'єкти, які продовжують роботу у зонах карантину переходять на особливий режим праці:

• робітники та службовці переводяться на казарменний стан з виконанням

протиепідемічних заходів;

• зміни розподіляються на окремі групи (можливо, меншої чисельності), контакті між ними та вихід з приміщень забороняється;

• харчування та відпочинок організується по групах у спеціально відведених приміщеннях.

Коли вид збудника не належить до групи особливо небезпечних, замість карантину вводиться режим обсервації.

Обсервація — це спеціальні заходи, які попереджають розповсюдженням інфекції в інші райони. При обсервації проводяться менш суворі ізоляційно обмежувальні заходи, а саме :

• максимально обмежується в'їзд та виїзд;

• вивезення з осередку майна дозволяється після знезараження;

• посилюється медичний контроль;

• обмежуються масові культурно-просвітницькі заходи та інше.

Терміни карантину та обсервації встановлюються, виходячи з максимального

інкубаційного періоду захворювання. Його обчислюють з моменту госпіталізації останнього хворого та закінчення дезінфекції.

51. Вплив надлишкового тиску на людину.

Ураження, що виникають під дією ударної хвилі від ядерного вибуху, діляться на легкі, середні, важкі і над­то важкі (смертельні).

Легкі ураження виникають при надлишковому тис­ку у фронті ударної хвилі 20—40 кПа і характеризують­ся легкою контузією, тимчасовою втратою слуху, легки­ми ушкодженнями та вивихами.

Середні ураження виникають при надлишковому ти­ску 40—60 кПа і характеризуються травмами мозку з не­притомністю, пошкодженням органів слуху, кровотечами з носа та вух, переломами і вивихами кінцівок.

Важкі і надто важкі ураження виникають при надлиш­кових тисках відповідно 60—100 кПа та понад 100 кПа і супроводжуються травмами мозку з довготривалою не­притомністю, пошкодженням внутрішніх органів, тяж­кими переломами кінцівок. Побічний вплив ударної хви­лі виявляється в ураженні людей уламками будівель, ка­мінням, деревами, битим склом та іншими предметами.

52. Критерії стійкості ог до впливу ударної хвилі.

Як показник стійкості інженерно-технічного комплексу до дії ударної хвилі приймається таке значення надлишкового тиску, при якому будівлі, споруди і обладнання зберігається або отримають такі руйнування, які можливо відновити в короткі терміни. Це значення надлишкового тиску прийнято вважати межею стійкості об’єкту до впливу ударної хвилі – ΔP_Фlim, кПа.

Послідовність оцінки:

- визначається ΔP_Фmax, кПа – максимальне очікуване значення надлишкового тиску;

- знаючи характеристику основних елементів об'єкту /цеху, дільниць/, від яких залежить випуск запланованої продукції, почи­нають дослідження стійкості кожного елемента;

• всі основні елементи кожного цеху, дільниці або окремої спо­руди заносять в спеціальну таблицю;

• на основі вивчення проектно-будівельної та технологічної документації складають і заносять в ту ж таблицю коротку характеристику кожного досліджуваного елемента;

- визначаються при яких значеннях надлишкового тиску (ΔP_Ф) досліджувані елементи отримають слабкі, середні, сильні та повні руйнування;

- аналізуючи заповнену таблицю, визначимо межу стійкості найбільш уразливого елемента цеху;

- порівнюємо загальну межу стійкості цеху ΔP lim з максимальним значенням очікуваного надлишкового тиску ΔP_Фmax;

Якщо ΔP_Фlim ≥ ΔP_Фmax, то цех (об’єкт) стійкий до ударної хвилі.

Якщо ΔP_Фlim ‹ ΔP_Фmax, то цех (об’єкт) не стійкий .

На основі аналізу результатів оцінки стійкості по кожному цеху, дільниці, системі і об’єкту в цілому робляться висновки і заходи, в яких вказуються:

• межу стійкості об’єкту;

• найбільш уразливі елементи цеху (об’єкту);

• характер і ступінь руйнувань, очікуваних на об’єкті від ударної хвилі при ΔP_Фmax і можливі збитки;

• межу доцільного підвищення стійкості найбільш уразливих елементів цеху (об’єкту);

• заходи із підвищення межі стійкості об’єкту до дії ударної хвилі.