21. Дослідження стійкості огд до впливу ударної хвилі

Як показник стійкості інженерно-технічного комплексу до дії ударної хвилі приймається таке значення надлишкового тиску, при якому будівлі, споруди і обладнання зберігається або отримають такі руйнування, які можливо відновити в короткі терміни. Це значення надлишкового тиску прийнято вважати межею стійкості об’єкту до впливу ударної хвилі – ΔP_Фlim, кПа.

Послідовність оцінки:

- визначається ΔP_Фmax, кПа – максимальне очікуване значення надлишкового тиску;

- знаючи характеристику основних елементів об'єкту /цеху, дільниць/, від яких залежить випуск запланованої продукції, почи­нають дослідження стійкості кожного елемента;

• всі основні елементи кожного цеху, дільниці або окремої спо­руди заносять в спеціальну таблицю;

• на основі вивчення проектно-будівельної та технологічної документації складають і заносять в ту ж таблицю коротку характеристику кожного досліджуваного елемента;

- визначаються при яких значеннях надлишкового тиску (ΔP_Ф) досліджувані елементи отримають слабкі, середні, сильні та повні руйнування;

- аналізуючи заповнену таблицю, визначимо межу стійкості найбільш уразливого елемента цеху;

- порівнюємо загальну межу стійкості цеху ΔP lim з максимальним значенням очікуваного надлишкового тиску ΔP_Фmax;

Якщо ΔP_Фlim ≥ ΔP_Фmax, то цех (об’єкт) стійкий до ударної хвилі.

Якщо ΔP_Фlim ‹ ΔP_Фmax, то цех (об’єкт) не стійкий .

На основі аналізу результатів оцінки стійкості по кожному цеху, дільниці, системі і об’єкту в цілому робляться висновки і заходи, в яких вказуються:

• межу стійкості об’єкту;

• найбільш уразливі елементи цеху (об’єкту);

• характер і ступінь руйнувань, очікуваних на об’єкті від ударної хвилі при ΔP_Фmax і можливі збитки;

• межу доцільного підвищення стійкості найбільш уразливих елементів цеху (об’єкту);

• заходи із підвищення межі стійкості об’єкту до дії ударної хвилі.

22. Шляхи і способи встановлення стійкості роботи галузей господарської діяльності

З перерахованих чинників випливають наступні шляхи і способи підвищення стійкості роботи галузей господарської діяльності та територій:

1) Обмеження подальшого росту великих промислових міст і розосередження виробничих сил на території країни;

2) нагромадження фонду захисних споруд та засобів індивідуального захисту (ЗІЗ);

3) будівництво найважливіших ОГ за межами зон можливих руйнувань

4) будівництво підприємств-дублерів;

5) розширення шляхів сполучення і розвиток всіх видів транспорту;

6) підсилення та дублювання енергетичних потужностей;

7) розширення міжгалузевих і міжоб’єктових зв'язків;

8) створення матеріально-технічних резервів;

9) підтримування сил забезпечення життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях у постійній готовності;

10) навчання населення правилам дій по сигналах оповіщення, використанню засобів захисту, наданню самозахисту і взаємодопомоги.

Таким чином, підвищення стійкості роботи об’єкту народного господарської діяльності у надзвичайних ситуаціях досягається завчасним проведенням комплексу організаційних заходів, інженерно-технічних та технологічних, скерованих на максимальне зниження впливу сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час вражаючих факторів зброї масового ураження.

23. Дослідницькі групи при дослідженні стійкості роботи ОГД

В залежності від складу основних виробничо-технічних служб, на об’єкті можуть створюватись наступні дослідницькі групи:

- відділу капітального будівництва;

- головного енергетика;

- головного технолога;

- головного механіка;

- відділу матеріально-технічного постачання;

Крім цього, створюється група штабу ЦЗ об’єкту, в яку входять начальники служб: оповіщення та зв’язку, протирадіаційного та протихімічного захисту, укриттів та схованок, медична, охорони громадського порядку. До дослідження можуть бути залучені спеціалісти вищої кваліфікації з міністерств, інститутів та науково-дослідних установ. Для узагальнення отриманих результатів та вироблення загальних пропозицій створюється група керівника дослідження на чолі з головним інженером.

24 Вимоги, які ставляться до проектування та забудови промислового об’єкта

. Вимоги, які ставляться до проектування та забудови промислового об’єкта, зонування території об’єкта:

• вся територія повинна бути чітко розділена на: адміністративну, виробничу і складську;

• найбільш доцільною забудовою промислового об'єкту є блочна забудова одноповерховими цехами з наявністю розривів між ними не менше:

L = H₁+H₂+(І5-20) м, ( 2)

де H₁і H₂ - висота сусідніх будівель. Це забезпечує зменшення руйнувань, обмежує поширення пожеж, покращує умови для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РНР);

• для будівництва будівель і споруд використовувати залізобетонні конструкції, особливо несучі, а також максимально легкі, та такі, що не згорають; загороджувальні конструкції;

• уникати будівництва будівель складної конфігурації і з замкнутими подвір’ями;

• особливо важливі та унікальні агрегати і ділянки виробництва розташовуються у підземних захищених цехах;

• побутові приміщення (їдальні, медпункти, душові) розташовуються в окремих будівлях, які віддалені від цехів;

• електростанції, насосні, котельні, склади пального повинні розташовуватись не ближче 300 м від цехових будівель;

• всі комунікаційні споруди на території об'єкту (енерго-, газо-, водопостачання і т.д.) повинні бути заглиблені в землю;

• територія об'єкту новина мати не менше двох виїздів; дороги повинні мати тверде покриття з метою полегшення проведення заходів по їх знезараженню (дегазації, дезактивації);

• системи побутової та виробничої каналізації повинні мати не менше двох випусків у міські каналізаційні мережі та пристрої для аварійних скидів у підготовлені місця (траншеї, яри);

Отже норми проектування інженерно технічних заходів забезпечення життєдіяльності у НС є основою для планування і проведення заходів, які спрямовані на підвищення стійкості роботи ОГ та галузей економіки у НС.