- •Основні міста державної політика у сфері захисту населення і території від нс.
- •Центральні органи виконавчої влади, які здійснюють державну політику та управління у сфері цивільного захисту
- •Організація, структура цз огд
- •Створення державної системи захисту населення і території.
- •Законодавча база діяльності єсцз
- •Організація управління єс цз
- •Державна система моніторингу довкілля
- •Екологічний моніторинг та об’єкти екологічного моніторингу
- •Мережа контролю уражальних чинників техногенних нс.
- •Паспорт ризику пно
- •Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.
- •Функціонування системи екологічного моніторингу
- •Стійкість роботи підприємства і її складові
- •Вимоги норм ітз цз щодо забудови населених пунктів
- •Захист від радіації у сховищах
- •Послідовність проведення дослідження стійкості роботи огд.
- •Заходи, що повинні здійснюватись при плануванні, проектуванні і будівництві підприємств і населених пунктів.
- •Фактори, що впливають на стійкість роботи підприємства
- •Заходи по підвищенню стійкості роботи системи управління виробництвом.
- •Дослідження стійкості роботи ог
- •Дослідження стійкості огд до впливу ударної хвилі
- •25. Основні кроки проведення дослідження стійкості роботи огд по різних вражаючих факторах
- •26 Заходи по підвищенню стійкості інженерно-технічного комплексу
- •28. Джерела техногенної небезпеки
- •29. Паспортизація і реєстрація пно, виключення з реєстру
- •30. Ідентифікація об”єктів підвищенної небезпеки
- •31. Декларація небезпеки та ліцензування
- •32. Методики визначення ризиків
- •33. Категорії небезпечних речовин
- •34.Хно і небезпеки від них, поділ нХр на групи
- •36. Токсодози та їх класифікація
- •37. Зона можливого зараження та прогнозованого зараження
- •38. Вертикальна стійкість атмосфери
- •39. Локалізація та знезаражування джерела хімічного впливу
- •40. Аварійний та довгостроковий прогноз хо
- •41. Превентивні заходи щодо зниження масштабів хімічного впливу на об’єкти і території
- •42 Радіаційний та хімічний контроль на огд
- •43. Режими радіаційного захисту
- •44. Дезактивація об’єктів і територій.
- •45. Евакуація населення та евакуаційні органи.
- •46. Особливості проведення евакуації при різних нс
- •47. Зіз, їх класифікація.
- •48. Сховища, їх об’ємно-планувальне рішення та обладнання, системи життезабезпечення.
- •49. Медична служба цз держави та території.
- •50. Особливості карантину та обсервації
- •51. Вплив надлишкового тиску на людину.
- •52. Критерії стійкості ог до впливу ударної хвилі.
- •53. Класифікація пожеж та пожежна небезпека виробництва.
- •54. Вогнестійкість будинку та вогнестійкість конструкції.
- •55. Основні вражаючі фактори вибуху.
- •56. Класифікація виробництва за вибуховою, вибухопожежною та пожежною небезпекою.
- •57. Розрахунковий час підключення трубопроводів з горючими рідинами при аварії
- •58. Зонування території при вибусі газо–повітряної суміші
- •59. Зсуви та чиннииики, які приводять до зсуву, протизсувні заходи.
- •60. Селі та карсти, умови виникнення та засоби по попередженню.
- •61. Оцінка збитків від наслідків нс природного і техногенного походження.
- •62. Ступені руйнування населених пунктів і об’єктів господарювання.
- •63. Основні характеристики катастрофічного затоплення
45. Евакуація населення та евакуаційні органи.
Евакуація - це комплекс заходів щодо організованого вивезення(виведення) населення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей.
В умовах неповного забезпечення захисними спорудами у містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час, основним способом захисту населення є евакуація і розташування його у позаміській зоні.
Евакуаційні заходи при загрозі та виникненні НС здійснюються за рішенням місцевих органів виконавчої влади,уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захистунаселення відповідного рівня.
Для проведення евакуації населення на допомогу штабам цивільного захисту створюються евакуаційні органи.До них належать:
обласні, міські, районні та об'єктові евакокомісії;
евакуаційні комісії міністерств, відомств, організацій та установ;
збірні евакуаційні пункти (ЗЕП);
приймальні евакокомісії (ПЕК) та приймальні евакуаційні пункти(ПЕП);
пункти посадки і висадки, а також проміжні пункти евакуації (ППЕ);
Склад комісії призначається органами державної влади всіх рівнів, а на об'єктах — наказами і розпорядженнями їх керівників. Евакуаційні та евакоприймальні комісії очолюють заступники держадміністрацій, а на об'єктах — заступники керівників. ЗЕП призначені для збору, реєстрації населення, що евакуюється і для відправлення його на пункти посадки. Вони розгортаються поблизу залізничних станцій, платформ, портів, пристаней у місцях, які забезпечують умови зібрання підготовки і посадження людей на транспорт. Кожному збірному евакопункту привласнюється порядковий номер, до нього приписують найближчі об'єкти, установи та організації, а також населення житлово-експлуатаційних контор.
Для організації приймання і розміщення міського населення, що евакуюється, а також постачання його усім необхідним, створюються приймальні евакуаційні комісії (ПЕК) та приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) сільських районів.
На ПЕП покладається: зустріч населення, що прибуває на пункти висадки та організоване відправлення людей до місць розквартирування. Евакуаційні заходи у різних НС мають свої особливості. Так, наприклад, при хімічних аваріях збірні евакопункти не розгортаються. Евакуація здійснюється згідно інформації, отриманої із системи оповіщення в напрямку, перпендикулярному до напряму вітру. При аварії на АЕС ППЕ розгортаються на межі 30-км зони, де проходить дезактивація та санітарна обробка. Коли рівень забруднення стає допустимим, то продовжується евакуація на чисті території у чистих автомобілях і автобусах. Також при радіаційних аваріях евакуація проходить тільки транспортом. Збірні евакопункти не розгортаються, а автобуси під»їжджають під житлові будинки і виробничі будівлі.
Таким чином, правильна оцінка становища, що склалося у надзвичайній ситуації, суворе дотримування режимів радіаційного захисту, своєчасне забезпечення населення засобами індивідуального захисту чи вчасно проведена евакуація можуть суттєво знизити втрати людей в осередках ураження, що виникають у різних надзвичайних ситуаціях.