3. Якщо поїздка оформлюється для участі у спортивних заходах.

Є види “фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності”, які також за законодавством України є ліцензійними, а саме:

“- організація та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту; - діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, визнаних в Україні”.

У випадку виїзду за кордон для участі у спортивних заходах – про це повинно бути зазначено у візі.

4. Якщо поїздка оформлюється, як “гостьова”.

У цьому випадку документи оформлюються українцем або самостійно, або через фірму, яка має право надавати юридичні (адвокатські) послуги. Ця діяльність може здійснюватись лише структурами, для яких цей вид діяльності відповідним видом оформлений. Якщо ви хочете впевнитись, що юридична (адвокатська) діяльність є для фірми основним видом діяльності (а не, наприклад, 15-тим, “на всяк випадок” зазначеному у статуті), то цей вид діяльності повинен бути зазначений у довідці з органів статистики України (там, як правило, буде зазначено до 5-ти основних видів діяльності).

Крім того, для реєстрації та здійснення фірмою юридичної або адвокатської діяльності керівники фірми повинні мати дипломи про юридичну освіту. В штатному розкладі такої фірми мають бути юрисконсульти або адвокати.

Зрозуміло, що для гостьової поїздки громадянин України повинен отримати гостьову візу.

5. В усіх зазначених варіантах:

Документами українця мають право займатися фахівці відповідних галузей права (міжнародного, трудового, цивільного та господарського тощо), тобто юристи.

Тому юридичні і адвокатські компанії є універсальними, вони можуть оформлювати будь-які документи будь-якої поїздки (робочої, туристичної, спортивної, гостьової, бізнесової тощо). Надання юридичних послуг клієнту у цьому випадку повинно оформлюватись відповідним договором про юридичні послуги (юридичне супроводження).

Важливим є та обставина, що юридична компанія може взяти на себе відповідальність за клієнта на весь період перебування українця за кордоном. Але це повинно бути зазначено у контракті.

Тепер про оформлення документів зазначеними фірмами.

Якщо фірма Вами дійсно “займається”, то вона повинна надати Вам відповідні гарантії виконання свої зобов’язань перед Вами. Логічно, якщо Ви підпишете з фірмою відповідний договір (контракт, угоду). Мова іде не про трудовий договір з іноземним роботодавцем, а про договір між українською фірмою (туристичною, спортивною, промоутерською, юридичною) та українцем, який виїжджає за кордон. Текст такого договору залежить від виду поїздки, варіанту візи та варіанту оформлення фірми. Договір повинен бути оформлений не менше, ніж у 2-х екземплярах, і один з них – бути у Вас на руках.

Зверніть увагу на те, що на договорі (контракті, угоді) повинні, принаймні, бути такі атрибути:

• Зазначено повну офіційну назву фірми (ця назва повинна співпадати з назвою на печатці)

• Зазначено коли і яким державним органом фірма зареєстрована (так, як в реєстраційних документах)

• Зазначено посаду посадової особи фірми, його прізвище ім’я та по-батькові, яка підписує договір від імені фірми (якщо це директор – він має право підписувати будь-які договори, всі інші – або згідно з посадовими обов’язками, або згідно з довіреністю)

• Стояти підпис посадової особи фірми

• Поставлена печатка фірми, яка завіряє підпис посадової особи фірми (на печатці повинен бути ідентифікаційний код фірми)

• Якщо фірма має будь-яку відповідну ліцензію (туристичну, посередництво в працевлаштуванні за кордоном тощо), то в договорі повинно бути про це зазначено. Якщо це юридична компанія, то у договорі повинно бути зазначено, що це є основним видом діяльності

• Зазначена юридична адреса фірми або адреса постійного офісу

• Зазначені телефони та електронні адреси фірми

• Стояти дата та місце укладання договору

• Якщо ж в договорі не зазначено дату реєстрації фірми і назву державного органу реєстрації, то до договору повинні додаватися копії реєстраційних документів.

Інші положення договору (загальні положення; права та обов’язки сторін, зокрема, і фінансові; умови розірвання договору тощо) визначаються в тексті договору і будуть змінюватись в залежності від виду віз, мети і виду договору, організаційно-правової форми підприємства, його основних видів діяльності тощо.

Можливість видачі візи в кожній конкретній країні, у кожному конкретному випадку розглядається індивідуально. У кожному посольстві - свої вимоги.

На сьогоднiшнiй день українським законодавством визначено як візовий, так i безвізовий порядок в'їзду iноземцiв (іноземних громадян та осіб без громадянства) в Україну.

 В'їзд (виїзд) iноземцiв в Україну регулюється Законом України про правовий статус iноземцiв та осіб без громадянства від 4 лютого 1994 року, Правилами в'їзду iноземцiв в Україну, їх виїзду з України i транзитного проїзду через її територію (постанова Кабінету Мiнiстрiв від 29 грудня 1995 року N1074) та Правилами оформлення вiзових документів для в'їзду в Україну (постанова Кабінету Мiнiстрiв від 20 лютого 1999 року N227).

 Iноземцi в'їжджають (виїжджають) в Україну через пункти пропуску на державному кордоні за національним паспортом i у разі наявності візи, якщо інший порядок в'їзду не встановлено законодавством України.

 Всі категорії віз оформлюються дипломатичними представництвами та консульськими установами України за кордоном.

Залежно від періоду дії візи поділяються на короткотермiновi, якi видаються на період до шести мiсяцiв та довготермiновi, якi видаються на період від шести мiсяцiв до одного року; на разові, двох та багаторазові, колективні.

Громадяни держав, з якими Україною укладено мiжнароднi угоди про безвiзовi поїздки громадян (Додаток №2), в'їжджають в Україну та виїжджають з України без віз по документам, дійсним для виїзду за кордон, у разі наявності страхового полісу та належним чином оформленого запрошення (в оригiналi) від юридичних чи фізичних осіб в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Для громадян Росії, Бiлорусi та Молдови, згідно з укладеними Угодами, діє безвізовий режим в'їзду в Україну та виїзду з України по документам, що посвідчують особу та підтверджують громадянство. Для громадян Молдови діє безвізовий режим в'їзду в Україну та виїзду з України на підставі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство (з 02.07.02 безвізовий в'їзд та виїзд з України для громадян Молдови здійснюватиметься на підставі документів, дійсних для виїзду за кордон та підтверджуючих громадянство).

Iноземцi та особи без громадянства, якi тимчасово перебували в Україні, виїжджають в тому ж порядку, в якому в'їхали в Україну.

Існує ряд країн, які українські громадяни можуть відвідувати без в'їзних віз, наприклад:

Азербайджан, Вірменія, Білорусія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Малайзія, Молдова, Монголія, Російська Федерація, Таджикистан, Узбекистан, Еквадор. У ряді країн (наприклад, у Домініканській республіці, Єгипті, Кенії, Лівані, Мальті, Намібії, Непалі, ОАЭ, Сирії, Таїланді, Туреччині, Тунісі, Шрі -Ланку) в'їзні візи можна одержати в пунктах прибуття.

Також є певний перелік країн, з якими у України iснує безвiзовий режим поїздок (станом на липень 2004 року)

9. Розкрийте зміст санітарно-медичних формальностей в туристичній діяльності.

Санітарно-медичні формальності

Санітарні (медичні) формальності - це процедури, пов'язані з перевіркою дотримання особами, що перетинають державний кордон, і їхніми тваринами (якщо такі є) установлених вимог про вакцинації (щеплення). Контроль дотримання цих формальностей здійснюється санітарними службами в прикордонних пунктах, які використовуються для в'їзду й виїзду із країни, і складається звичайно в перевірці в туристів і мандрівників міжнародного сертифікату про вакцинацію.

Сертифікат про вакцинації - це посвідчення, що підтверджує вакцинацію його власника проти деяких епідемічних захворювань (чуми, холери, лихоманки, віспи, малярії й т.д.). Сертифікат видається офіційними медичними органами країни за формою, установленою Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Він необхідний туристам, що направляються в країну, відвідування якої дозволяється тільки при наявності в туриста даного документа. У міжнародному сертифікаті про щеплення дати обов’язково вказують у такому порядку: день, місяць, рік, причому назва місяця повинна бути зазначена тільки буквами, наприклад „Січень 5, 2006”. У сертифікаті англійською і французькою мовами вказують відомості про щепленого, прізвище лікаря, що зробив щеплення, дані про вакцину та її виробника.

У необхідних випадках санітарні (медичні) формальності передбачають вакцинацію туристів і мандрівників на місці або їхній тимчасовій ізоляції в карантині, якщо є ймовірність переносу інфекційних захворювань. Для перевезених туристами й мандрівниками тварин потрібні відповідні ветеринарні сертифікати.

Дотримання встановлених санітарних (медичних) правил у туристичних поїздках насамперед пов’язані з безпекою життя й здоров'я туристів. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) випускає «Епідеміологічний щорічник», рекомендації, якого покликані зменшити поширення небезпечних інфекцій, також деяка інформація про санітарні (медичних) формальностях публікується в щорічному виданні ВТО «Закордонний туризм - прикордонні формальності». Міжнародні санітарні (медичні) правила Всесвітньої організації охорони здоров'я діють із 1951 р.

Турфірми, відповідно до вимог органів Держсанепідемнагляду, зобов’язані попереджати туристів про те, що у країнах маршруту є малярія і повідомляти про загальні правила поведінки й профілактики. У типовому договорі туриста на туристичне обслуговування повинне бути нагадування про те, що турист зобов'язаний ознайомиться з інформацією про країну перебування й особливості поведінки в ній до оплати подорожі, що підтверджується його підписом. Потім турист має право одержати відповідну пам’ятку, для тих хто від’їжджає за кордон. (Додаток №4 „Профілактика про малярію”).

Для того, щоб уникнути небезпечних інфекційних захворювань у турпоїздках існують певні медико-санітарні правила:

• Вживати питну воду і напої гарантованої якості;

• Використовувати в їжу тільки продукти промислового виготовлення; забороняється вживати в їжу нетрадиційні страви, включаючи гарячі бутерброди, купувати продукти з лотків у роздрібній вуличній торгівлі без сертифікаційних свідоцтв, а також із закінченням терміном придатності на упакуванні;

• Проживати в приміщеннях, забезпечених центральним водопостачанням і каналізацією;

• Ретельно мити овочі і фрукти, а також руки, водою з водопроводу, користуватися тільки індивідуальним посудом;

• Купатися у водоймах, не допускати потрапляння води в ротову порожнину.

Структура захворювань туристів у подорожах за кордоном узимку 2005 р.

1. Гострі респіраторні захворювання – (54%) тонзиліт, отит, фарингіт, синусит, гайморит;

2. Травматизм (23%) переломи, різані рани, черепно-мозкові травми, розтяг зв’язок тощо;

3. 12% у зв’язку зі змінами в звичайному харчовому раціоні, розвивалися захворювання системи травлення, зокрема алергії, харчові отруєння, гастрити, та гастроентероколіти;

4. Гострий зубний біль (5%);

5. Захворювання серцево-судинної системи діагностували в 4%. Вони представлені приступами стенокардії, проявами серцевої недостатності;

6. Інші захворювання 2%.

Структура захворювань туристів у подорожах за кордоном улітку 2005 р.

1. Простудні захворювання 45%;

2. Травми 20%;

3. Шлунко-кишкові захворювання 11%;

4. Інфекційні захворювання 9%;

5. Серцево-судинні захворювання 4%;

6. Алергія 5%;

7. Інші 6%.

10. Розкрийте сутність безпеки туристичних подорожей.

Безпека в туризмі

Турист постійно перебуває під впливом обставин підвищеної небезпеки в незнайомому довкіллі, яке відмінне від звичайного довкілля його проживання. Він не знає досконально звичаїв, мови, традицій, типових побутових небезпек, не має імунітету до хвороб, поширених у цій місцевості тощо.

Під безпекою подорожі розуміються особиста безпека туристів, схоронність їхнього майна і не нанесення збитку навколишньому природному середовищу при здійсненні подорожей. Страхування туриста є частиною заходів для забезпечення його безпеки.

Під час своєї подорожі турист зобов'язаний дотримувати не тільки законодавство країни перебування, поважати її звичаї, традиції, релігійні вірування і соціальний пристрій, але і правила особистої безпеки.

У проектуванні туру і туристичних послуг потрібно уважно вивчити усі можливі чинники ризику на їхні джерела, дослідити можливість і ймовірність вияву джерела на небезпечному для людини рівні, схильність людини до впливу джерел небезпеки і передбачити комплекс заходів для здоров’я і життя туриста та його майна.

Шкідливі чинники (чинники ризику) у туризмі можна класифікувати так:

• Небезпека травмування: може виникнути в результаті переміщення механізмів і предметів, тіл, складного рельєфу місцевості, переміщення гірських порід (каменепадів, селів, лавин), несприятливих ергономічних характеристик туристичного спорядження й інвентарі, що спричиняють травми, небезпечних атмосферних та інших природних явищ.

• Вплив довкілля: зумовлений підвищенням або зниженням температури, вологістю і рухом повітряних мас, опадами в зоні обслуговування туристів, різкими перепадами барометричного тиску. Показники мікроклімату в приміщеннях обслуговування туристів, а також у транспортних засобах повинен відповідати встановленим санітарно-гігієнічним вимогам. Особливо небезпечні чинники виявляються при переміщені в інший часовий та кліматичні умови, що різко відрізняються від звичайних. Оскільки туристична подорож короткочасна, то організм туриста не завжди може швидко пристосуватися до зміни цих умов. Потрапляючи у спекотний клімат, організм піддається підвищеному тепловому впливу і, якщо, наприклад, в Ізраїлі влітку не споживати достатню кількість води (до 5 літрів на день), то може настати зневоднення організму, яке матиме серйозні наслідки для здоров’я туриста.

• Пожежонебезпека: туристові слід точно дотримуватися вимог нормативних документів пожежної безпеки (Правил пожежної безпеки).

• Біологічні чинники: (патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності, мікроорганізми, а також отруйні рослини, плазуни, комахи і тварини, що є переносниками інфекційних захворювань, викликають опіки, алергійні та інші токсичні реакції). У країнах тропічного поясу туристи, які прибули з інших кліматичних зон, ще не мають належного імунітету до місцевих небезпечних інфекційних захворювань. До особливо небезпечних карантинних захворювань у міжнародному масштабі належать: чума, віспа, холера, жовта лихоманка і малярія.

• Психофізіологічні навантаження: фізичні та нервово-психічні перенавантаження. Турист намагається відпочити дуже інтенсивно. Тобто на відпочинку організм піддається перенавантаженням. У проектуванні маршруту варто враховувати реальну спроможність людей сприймати інформаційні потоки, надавати їм вільний час для відпочинку і самостійного ознайомлення з туристичними ресурсами. Необхідно до хвилини планувати програму, графік переміщення. Визначаючи складність екскурсійної програми, слід враховувати і підготовку туристів, їхній інтелектуальний рівень, психофізичні особливості групи туристів, а також їхні традиції, звичаї релігію.

• Небезпека випромінювань: підвищений рівень ультрафіолетового та радіологічного випромінювання. Слід враховувати дію цього чинника, інформувати туристів про вплив ультрафіолетового випромінювання(сонячний опік, тепловий удар), а також використовувати засоби індивідуального захисту (захисні маски, креми, одяг, сонцезахисні окуляри).

• Хімічні впливи: токсичні, подразнювальні. Необхідно запобігати дії цих чинників ризику в обслуговуванні туристів.

• Етап перевезення: транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки, в усіх варіантах перевезення, значна частина несприятливих подій відбувається саме на етапі перевезення. Причини катастроф здебільшого мають технічний або природний характер.

• Підвищення запиленість і загазованість;

• Специфічні чинники ризику; при виникненні надзвичайних ситуацій (стихійні лиха, виверження вулканів, шторми, урагани, зливи і повені, землетруси, спалахи небезпечних інфекційних захворювань) спеціальні національні та міжнародні органи і служби вживають негайних заходів з порятунку людей, зокрема туристів і вивезення їх із небезпечних районів. В Україні ці питання вирішує Міністерство з питань надзвичайних ситуацій (МНС).

• Інші чинники.

Відповідно до Закону України „Про туризм” (розділ VII) безпека туристів на території України гарантується державою. Зокрема, в статті 26 сказано: „Місцеві органи державної виконавчої влади в галузі туризму розробляють і організовують виконання регіональних програм забезпечення захисту та безпеки туристів, особливо в місцях туристичної активності”.

Існує державний стандарт Туристсько-екскурсійне обслуговування. Вимоги по забезпеченню безпеки туристів і екскурсантів ДСТ 28681.3-95, у якому зазначені основні вимоги до туристів та екскурсійним послугам, які забезпечують безпеку життя і здоров’я туристів і екскурсантів, методи їх контролю призначений для цілей обов’язкової сертифікації туристичних послуг.

11. Дайте визначення, що таке «тур» та основні етапи формування турів

Тур — первинна одиниця туристичного продукту — продукт роботи туристичного підприємства на певному маршруті в конкретні строки, який продається клієнту як єдине ціле. Турпакет — це лише обов'язкова частина туру, а отже, й турпродукту.

Обов'язкову програму — турпакет і комплекс послуг на маршруті, тобто тур — туроператор оформлює у вигляді путівки або ваучеру — документу, в якому гарантовані всі обов'язкові для фірми і клієнта послуги.

Технологія формування турів 4.1. Обґрунтувати концепцію формування нового туру Тур - це програма, в рамках якої реалізується мета перебування людини поза свого постійного місця проживання, створене з урахуванням індивідуальних побажань туриста і комплексу заходів щодо її реалізації на відповідному якісному рівні. Формування нового туру передбачає певну концепцію його побудови, яка виражається через наступні етапи: - Вибір пунктів маршруту; - Ієрархізація пунктів маршруту; - Вибір пунктів початку та закінчення маршруту; - Розробка схеми маршруту та його оптимізація.  Розробка схеми маршруту та його програмне забезпечення нерозривно пов'язані паралельними процесами. Розрахунок вартості туру ґрунтується на проведених організаційно-технічних заходах з пошуку партнерів та укладених з ними угодами. Етапи I. Вибір пунктів маршруту. Критеріям відбору є екстрактивний об'єкт показу для задоволення мети подорожі, можливість забезпечити різноманітність програми перебування в даному населеному пункті, його транспортна доступність та забезпеченість послугами гостинності. Етап II. Ієрархічність пунктів маршруту проводиться за зазначеними вище критеріями, при цьому основна увага повинна бути звернена на клас гостинності та транспортну доступність обраних пунктів маршруту. Етап III. Вибір початкового та кінцевого пунктів маршруту здійснюється за показником транспортної доступності, тобто пов'язане з місцем проживання постійних потенційних туристів, взаємозамінності видів транспорту, типу транспортних засобів. Етап IV. Розробка схеми маршруту. Схема маршруту належить від зворотного форми. Маршрут - це напрямок переміщення туриста. За схемою маршрути можуть бути лінійні, кільцеві, радіальні та комбіновані. Я розробила тур за схемою кільцевої. Вибір пунктів по маршруту узгоджується з програмою відповідно до виду туризму, терміну та класу обслуговування. Етап V. Оптимізація маршруту щодо туру полягає в ряду об'єктивних і суб'єктивних обмежень. Об'єктивність обмеження виходять з умов сегментації ринку, а суб'єктивність визначаються, перш за все, цільовим споживчим сегментом. Часові обмеження стосуються сезонності подорожі. Економічні обмеження виходять з умов функціонування ринку. Основним обмеженням на початковому етапі розробки туру є обмеження в часі та засобах по забезпеченню комфортності подорожування. Саме часові обмеження визначають вибір транспортних засобів та їх тип під час проходження маршруту. Вибір транспортного засобу слід розглядати як введення певних обмежень в організаційні параметри туру. Види транспорту і типи транспортних засобів дуже відрізняються за своїми характеристиками. При виборі засобів пересування керуються відстанню, а при виборі типу транспортного засобу - його комфортністю. Етап VI. Програмне забезпечення туру, є його якісною ознакою. Програма є щоденним розпорядком, призначеним для реалізації мети подорожі. У відповідності з метою програми поділяються за тематикою на програми, які забезпечують відпочинок, лікування, ознайомлення, з історією, культурою, природою краю, задоволення, професійно або конфесійний орієнтованих інтересів. Етап VII. Організаційно-технічне заходи щодо забезпечення туру, є наступним етапом в розробці туру після визначення схеми маршруту та програми перебування. Організаційно-технічні заходи є етапом визначення класу обслуговування. Вони включають відбір засобів розміщення, умов екскурсійного обслуговування та організації дозвілля. Цей етап найбільш варіативний саме за класом обслуговування. Клас обслуговування визначається рівнем послуг, які надаються системою гостинності 4.2 Маркетинг ринку на туристичні послуги Маркетинг (від marketing - продаж, торгівля на ринку) - управління створенням товарів і послуг та механізмами їх реалізації як єдиним комплексним процесом. 4.3 Визначення типу маркетингу Типи маркетингу: - Конверсійний маркетинг Стан ринку перебуває в негативному попиті. У цьому випадку всі або більшість клієнтів відкидають даний товар або послугу. - Стимулюючий маркетинг Стан ринку перебуває у відсутності попиту, це стан коли більшість не проявляють інтерес до конкретного пропозицією, попит може бути відсутнім на наступних стадіях: товари, що втратили цінність; товари які не мають цінність на даному ринку. - Розвиваючий маркетинг Стан ринку: потенційний попит має місце тоді, коли певна частина споживачів відчуває потребу в придбанні якої то речі, якої проте ще не існує. - Ремаркетинг Стан ринку знаходитися в зниженні попиту, коли попит нижче рівня попереднього періоду. - Синхромаркетинг Стан ринку коливається попиту, це стани при якому структура попиту характеризується сезонними чи іншими коливаннями, що не збігається за часом зі структурою пропозиції товарів. - Підтримуючий маркетинг Стан ринку повного попиту, це коли рівень і структура попиту на товари і послуги повністю відповідають рівню і структурі пропозиції. На рівень попиту впливають: зміни потреб, поява на ринку аналогічних товарів і послуг інших фірм. - Демаркетинг Стан ринку надзвичайного попиту, це стан при якому попит перевищує рівень виробничих можливостей, товарні ресурси. Він може бути також пов'язане з високою постійною популярністю окремих товарів і послуг. - Протидіючий маркетинг Стан ринку нераціонального попиту. Має місце, тоді коли, задоволення попиту є небажаним через негативні споживчих властивостей відповідних товарів. 4.4 Ескіз моделі маршруту Маршрут - це заводяться спланована траса руху туристів протягом даного часу, для отримання передбачених програмою обслуговування основних і додаткових послуг. Ескіз моделі маршруту - схематичне зображення маршруту даного туру з його зупинками і об'єктами показу. Ескіз - є початкова стадія розробки траси маршруту.  Завдяки ескізом можна легко виявити недоліки та переваги складеного маршруту, виправити їх, і тому подібне. Тобто одним з перших і головних етапів розробки маршруту є побудова його ескізу моделі, завдяки якій можна з точністю визначити недоліки та переваги маршруту, виправити помилки і усунути причини їх появи. (Додаток № ___) 4.5 Визначення категорії маршруту Категорія маршруту - це сукупність особливостей маршруту з переважанням певних закономірностей за характерними ознаками. Усі маршрути діляться на три категорії: І-а категорія - складні туристичні походи в гори, пішохідні маршрути з переходами в гірські місцевості, перехід невеликих ярів, водні маршрути. ІІ-а категорія - складні пішохідні маршрути в гори з використанням канатної дороги, туристичні маршрути складних комбінацій, об'єднання, наприклад: водні подорожі з переходами єриків. ІІІ-тя категорія - туристичні маршрути з переважанням деяких елементів складності. Наприклад: пішохідний міст і всі інші туристичні маршрути з мінімальним ризиком для життя людини. Відповідно до класифікації мій маршрут відноситься до III - їй категорії. 4.6 Побудова траси маршруту Туристичний маршрут - заблоговременно передбачений шлях туристичного походу, який характерізется певним порядком пересування туристів по географічного точкам. Туристична траса - затверджений відповідним чином оснащений маршрут. Маршрут згідно класифікації може бути: - Лінійний - Кільцевий - Радіальний - Комбінований Туристичний маршрут, розроблений мною відноситься до кільцевого маршруту, так як початковий і кінцевий пункт маршруту один і той же -  (Додаток № ___) 4.7 Розробити та затвердити паспорт маршруту Паспорт маршруту - декларований документ, який має опис місця розташування та місцезнаходження матеріально-технічної бази та переліку послуг, наданих туристу під час маршруту. Вказівки по складання паспорта маршруту 1. паспорт складається окремо на трасу кожного основного або тренувального маршруту тривалістю більше ніж 1 добу. 2. паспорт складається тим туристичним підприємством, де починається похід. 3. Дані про клімат і можливі стихійні лиха в районі подорожі вносять за даними спостереженнями гідрометеослужби. 4. Паспорт направляють кожному туристичному підприємству, яке бере участь в обслуговуванні туристів на трасі маршруту. 5. зміна, які виникають в процесі експлуатації траси маршруту, повинні бути в місячний термін внесені до всіх примірників паспорта. При необхідності змінюють окремі аркуші або укладають новий паспорт. 4.8 Реклама туру: -Створити презентацію

12. Дайте визначення, що таке «турпакет» та його складові

При формуванні туру та його пакету можливі два варіанти роботи з туристами – реалізація турів на замовлення, або реалізація інклюзив-турів.

Тур на замовлення. При реалізації таких турів формування програми та комплектування складу послуг проводиться за бажанням та безпосередній участі туриста. Йому пропонують на вибір різні варіанти обслуговування з кожного виду послуг у місці відпочинку:

• розміщення – різні за рівнем комфорту, типом та місцем розташування;

• харчування – різні варіанти (повний пансіон або напівпансіон), шведський стіл або «а ля кард» з обслуговуванням тощо;

• спортивні та курортні послуги – користування різними програмами на вибір;

• візові послуги, а також послуги страхування тощо.

Вибрані туристом послуги формуються в програму туру, розраховується ціна, яку турист оплачує при придбані пакету туру.

Для забезпечення якісного та оперативного виконання замовлень сьогодні в міжнародному туризмі широко використовується комп’ютерні системи, користувачами яких є більшість тур агентств та тур операторів світу.

Інклюзів-тур - це тур з жорстоким, наперед запланованим набором послуг, що орієнтований на певний вид відпочинку або туризму, а також на спеціальний клас туристів або їх вік. Такі тури організуються та пропонуються на популярних маршрутах. У відомі місця туризму та відпочинку, що користуються постійним попитом.

Пакет-тур (або турпакет) – це комплекс послуг. Що надаються під час подорожі по груповому або індивідуальному варіанту, який пропонується для широкого продажу споживачам і в якій. Крім транспорту, входить розміщення, послуги гіда, харчування та інше обслуговування.

Фактори, що впливають на організацію тур пакету:

• наявність попиту на дану подорож;

• наявність можливостей матеріальної бази, інфраструктури та послуг;

• взаємовідносини з авіакомпаніями та іншими транспортними компаніями;

• відносини між країнами відправлення та країнами призначення;

• взаємовідносини з партнерськими туристськими організаторами;

• рівень розвитку туризму в країні призначення;

• політична стабільність в країні призначення.

Проектна документація повинна містити вимоги безпеки до життя, здоров’я, та майна туристів, охорону навколишнього середовища.

Основою для проектування послуги є вербальна модель (або короткий опис) – набір вимог, що виявлені в результаті вивчення ринку послуг, погоджених із замовником, і які враховують можливості виконавця послуг. Загальні вимоги до туристської послуги поділяються на обов’язкові (безпека життя, збереження майна туристів та охорона навколишнього середовища) та рекомендовані (відповідність призначенню, точність та своєчасність виконання, комплексність, етичність обслуговуючого персоналу, комфортність, естетичність, ергометричність).

13. Дайте визначення, що таке «турпродукт» та його складові. Фази життєвого циклу туристичногоо продукту.

Відмінність понять «турпослуга» і «турпродукт»

На відміну від турпослуг, туристичний продукт приймає форму товару. В широкому розумінні, турпродукт - це економічне благо, яке призначене для обміну.

Дуже важлива відмінність турпродукту від турпослуги полягає в тому, що турпослуга може бути купленою та спожитою в місці її виробництва, а турпродукт можна придбати за місцем проживання, але споживати тільки в місці виробництва туристських послуг. Цю кардинальну відмінність і використовують туристичні підприємства, коли продають путівку на подорож. Адже, купуючи путівку, клієнт ще не отримує послуги, хоча вже заплатив гроші. Поки що придбано тільки гарантії відпочинку.

Тому, завдання організатора туристичного обслуговування і виробника турпродукту — включити в тур тільки необхідні послуги, достатні для того, щоб споживач погодився понести відповідні транспортні витрати.

Турпродукт, як товар, визначається споживчою вартістю, тобто корисністю або здатністю задовольняти певні рекреаційні погреби людей. Корисність туристичного продукту визначається його цінністю для суб'єкта. Тому підприємства, які займаються організацією подорожей, повинні створювати такий турпродукт, який був би цінним для максимально більшої кількості людей, тобто при можливості мати масового споживача. Тоді можна розраховувати на масове споживання, використовувати індустріальні технології для виробництва турпродукту.

Масове споживання товару визначається міновою вартістю — кількісним відношенням, в якому споживчі вартості туристського продукту обмінюються на споживчі вартості інших товарів.

Поняття «турпродукт»

Туристичний продукт — сукупність речових (предмети споживання), неречових (послуги) споживчих вартостей, необхідних для повного задоволення потреб туристів, що виникають під час їх подорожі.

Турпродукт складаєтся з трьох елементів: тур, додаткові туристрічно-екскурсійні послуги. товари.

14. Визначте відміність понять «туроператор» і «турагент». Класифікація туроператорів.

Турагент - це юридична або фізична особа (підприємець), яка здійснює на основі ліцензії діяльність по просуванню і реалізації сформованого туроператором туру (туристичного продукту), а також надання послуг по розміщенню, харчуванню, перевезенню, екскурсійному, інформаційному та іншому обслуговуванню, необхідному для реалізації турпродукта туроператора.

Турагент є ключовою ланкою в ланцюгу посередників, що доводять туристичний продукт до кінцевого споживача. Іншими словами турагент є роздрібним продавцем.

Основне завдання турагента або турагентства:

• повне і широке висвітлення можливостей відпочинку і подорожей по всіх наявних турах, курортах, туристичних центрах;

• просування інформації про власні можливості за допомогою реклами;

• організація продажу туристичного продукту з урахуванням специфіки і особливостей туристичного ринку.

Туропера́тор (туристический оператор) — организация, занимающаяся комплектацией туров и формированием комплекса услуг для туристов, продвижением и реализацией туров. Туроператор разрабатывает туристские пакеты, обеспечивает предоставление туристских услуг, рассчитывает цены на туры, передает туры турагентамдля их последующей реализации туристам, обеспечивает информационную поддержку процесса реализации тура.

Некоторые турфирмы совмещают функции туроператора и турагента, выступая как туроператор (компания, формирующая туристский продукт) по одному или нескольким направлениям и как турагент (компания, реализующая продукт, созданный другими туроператорами) по многим другим направлениям, для ассортимента.

15. Охарактеризуйте умови та особливості співробітництва туроператорів та турагентів.

Організація співробітництва туроператорів та турагентів

Збут турпродукту може здійснюватися двома шляхами:

Прямий збут – на туристичному ринку знаходяться виробники туристського продукту (туроператори), що самостійно реалізують свої послуги клієнтам – туристам.

Непрямий збут – непрямий збут, реалізація турпродукта відбувається через посередника, яким найчастіше є турагент і за допомогою якого скорочується загальне число угод, та контактів з прямим споживачем тур послуг - туристом.

Співробітництво туроператора і турагента приносить вигоди обом сторонам:

1. Наявність у туроператора широкої розгалуженої контрагентської мережі забезпечує йому ріст обсягів продажів туристських поїздок, вихід на нові ринки, економію витрат за рахунок скорочення загального числа угод із клієнтами.

2. Турагент одержує комісійну винагороду за посередництво в реалізації турів кінцевим споживачам. Його розмір визначається в відсотковому відношенні до ціни проданого туристського продукту і звичайно складає 10%.

Іноді великі фірми -турагенти створюють власні мережі дрібних диллерів-агентів з продажу. Вони можуть працювати поза офісом, персонально з індивідуальними туристами або з групами – корпоративними туристами.

Якісна робота Турагента – запорука успіху всього ланцюга учасників реалізації туристського продукту.

Система збуту туристичного продукту через посередницькі організації (туроператори-оптовики, турагентства, субагентства агенти, профспілкові організації і т.д.) – називається каналами збуту.

Туроператори можуть створювати власну систему каналів збуту свого тур продукту, тобто створювати власні турагенства які будуть пропонувати лише їх тур продукт. Але оскільки діяльність туроператорів та турагенств носить дещо різний характер, щодо організації роботи, дуже важко підтримувати сталий розвиток своєї власної мережі агентств для туроператора, такий туроператор повинен мати розширений асортимент турів (по різним напрямкам та щодо різної цінової категорії, яскравий приклад, тур фірма САМ, Гамалія).

В теперішніх умовах розвитку туристичної індустрій, ринок вимагає створення мережі турагенств для більш ефективної роботи. Турагенства об’єднюються в мережі, створюють окрему торгову марку якою користуються усі агентства даної мережі, організовують спільну рекламну компанію щодо залучення клієнтів та вимагають у операторів більш вигідніших умов для організації діяльності (безкоштовні тренінги, рекламні тури, більш високий процент комісії), яскравий приклад мережа Агентств Горящих путівок, мережа Агентств магазинів горящих путівок, Галопом по Європах і т.д.

16. Охарактеризуйте основні умови, що визначаються в агентських угодах.

Для організації туристичної діяльності треба добре знати правові основи цієї діяльності й практики її здійснення туристичними фірмами. В Законі України "Про туризм" туризм визначається як тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною чи професійною метою без занять оплачуваною діяльністю. Турист (подорожувальник) визначається як особа; що здійснює подорож по Україні або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на період від 24 годин до шести місяців без здійснення якої-небудь оплачуваної діяльності і з зобов'язанням залишити країну чи місце перебування в указаний термін. Треба відзначити, що в світовій практиці термін "іноземний турист" (в міжнародних договорах - просто "турист") пройшов довгий шлях розвитку, потерпів деяких змін, однак до цих пір не одержав чіткого визначення. Ще в 1937 році відповідно до рекомендацій комітету експертів Ліги націй було прийнято "вважати туристом всякого, хто знаходиться не менше 24 годин в країні, в якій він не проживає". Таке визначення виявилося нечітким і в зв'язку з цим неправильним. ООН неодноразово розглядала визначення поняття "іноземний турист". Були встановлені такі основні групи туристів: - громадяни, що їдуть для відпочинку, за сімейними обставинами, на лікування і з інших причин; - громадяни, що їдуть на засідання, з'їзди (наукові, адміністративні, спортивні та ін.); громадяни, що їдуть в службових справах; громадяни, що здійснюють поїздку по морю, хоча й на період менше 24 годин; студенти й учні, які знаходяться за кордоном. Було визначено, хто не вважається туристом. Це: громадяни, які приїжджають в країну, по договору чи без нього, шукати роботу; громадяни, що залишились в країні на постійне місце проживання; жителі прикордонних районів, які живуть по одну сторону кордону, а працюють по іншу. Таке визначення іноземного туриста було признане міжнародним союзом офіційних туристичних організацій (МСОТО). Проте багато держав на міжнародному рівні ще не виробили чіткого однакового тлумачення терміну "іноземний турист" і, відповідно, не визначили в повній мірі предмет міжнародних договорів та угод, пов'язаних із співробітництвом в галузі міжнародного туризму. Україна, як було сказано, визначилася по основних термінах і поняттях, які відносяться до туризму і туристичної діяльності. Згідно до Закону України "Про туризм", туристична діяльність - це діяльність по наданню різних туристичних послуг у відповідності до вимог даного закону й інших актів законодавства України. " Суб'єктами туристичної діяльності в Україні являються підприємства, заклади, організації, незалежно від форм власності, фізичні особи, зареєстровані в установленому законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг. Ліцензії видаються Державним комітетом України по туризму, який встановлює порядок їх видачі, умови і правила здійснення туристичної діяльності і контроль за їх дотриманням. Ліцензуванню підлягають такі види діяльності (на міжнародному рівні): організація прийому й обслуговування іноземних туристів в Україні; організація туристичних поїздок за межі України. Ліцензуванню на здійснення туристичної діяльності підлягають турагентства, бюро подорожей, бюро екскурсій, бюро по прийому туристів, туроператори, готелі, мотелі, кемпінги, туристичні комплекси і бази, інші фізичні та юридичні особи, що здійснюють туристичну діяльність. Готельні послуги і послуги харчування, надані суб'єктам туристичної діяльності, підлягають обов'язковій сертифікації. При здійсненні туристичних операцій складаються відповідні відносини між виробниками туристичних послуг і туристичними фірмами, з одного боку , і між туристичними фірмами і клієнтами-туристами, з другого. Характер цих відносин різний і вони оформляються різними угодами. Відносини між виробниками туристичних послуг (транспортні організації, готелі, ресторани, екскурсійні бюро) і турагентством частіше всього регулюються агентською угодою. Агентські угоди передбачають передачу виробником (названим принципалом) послуг туристичному агенту, а також права на продаж як окремих видів цих послуг; так і інклюзив-турів від імені і за рахунок принципала. В агентській туристичній угоді містяться певні інструкції агенту по виконанню покладених на нього завдань, територіальне обмежується сфера діяльності, обговорюються його права й обов'язки по відношенню до принципала, а також порядок виплати комісійної винагороди. Агентська угода оформляється як в письмовій, так і в усній формі. Агентська угода, оформлена на спеціальному бланку, зазвичай, називається ліцензією. В агентській угоді, як правило, вказується: назва й адреса фірми, що має ліцензію; вид туристичних послуг і територія, на яку поширюється діяльність агента; назва й адреса принципала. Об'єм і характер вимог до агента неоднаковий і залежить від конкретних умов, що існують на національних ринках. Частіше всього типові агентські угоди містять такі вимоги: 1) агент повинен здійснювати свою діяльність за адресою і в приміщенні, на яке видана ліцензія; 2) агент повинен продавати білети й туристичні послуги по ціні, встановленій принципалом; 3) агент має право одержувати певні комісійні, але він не повинен давати частину їх клієнту у вигляді знижки з ціни або іншому агенту. Ділити комісію строго забороняється; 4) кошти, одержані від продажу туристичних послуг, не належать агенту і відділяються від його власних коштів; 5) вся документація відносно продажу туристичних послуг може бути перевірена принципалом в будь-який час; 6) агент повинен забезпечити рекламу тих послуг; які передбачаються принципалом. Ці вимоги в тій чи іншій формі повинні бути враховані при розробці агентської угоди. Часто в подібні угоди вноситься обмовка, що зобов'язує агента не вступати в ділові відносини з іншими фірмами і не продавати туристичні послуги інших фірм. Взаємовідносини між виробниками туристичних послуг і турагентствами можуть здійснюватися і на основі системи франчайзинга. Ця система багато в чому співпадає з системою ліцензування, але разом з тим відрізняється від неї. Франчайзинг, як уже було сказано, передбачає систему передачі чи продажу ліцензій на технологію і товарний знак. Ця система передбачає укладення між двома сторонами договору франчайзингу. В туристичній діяльності цей договір передбачає передачу франчайзіату прав і привілегій на продаж туристичних послуг під фірменою маркою франчайзера чи вироблених на основі його технології. Особливо широко використовується ця система в готельному господарстві. Франчайзинг тут передбачає використання франчайзіатом торгової марки франчайзера; використання технології і стандарту обслуговування франчайзера в готелі, що одержав франчайзинг; використання розроблених франчайзером методів управління готелем, підготовки персоналу; включення франчайзіата в систему реклами і маркетингу франчайзера. Відносини між туристом і туристичним агентством оформляються, як правило, усним договором або умовами інклюзив-туру, які викладаються у ваучері. Ваучер - це документ, виданий іноземною туристичною фірмою туристу (туристичній групі), на основі якого йому (їм) надається обслуговування і проводяться розрахунки з туристичною фірмою. Він являється гарантом оплати турфірмою вартості послуг, наданих іноземним туристам. Ваучер супроводжує туриста (тургрупу) по території всієї країни, в яку в'їхав даний турист (група туристів). Послуги, не відзначені у ваучері, надаються за власний рахунок. В Україні у відповідності до Закону "Про туризм" договір (контракт) про надання туристичних послуг укладається між суб'єктами туристичної діяльності, а також між ними і споживачами (туристами) турпродукту. Договір повинен визначати об'єм, умови і якість надання послуг, порядок оплати і розрахунків, термін дії, права й обов'язки сторін, їх відповідальність за невиконання чи невідповідне виконання умов договору. Договір укладається в письмовій формі, скріплюється печаткою і підписами сторін. Договір (контракт) між суб'єктами туристичної діяльності і туристом (чи групою туристів) вважається укладеним з моменту оплати вартості туру і видачі туристу чи керівнику групи ваучера. Кожна із сторін має право вимагати зміни чи розірвання договору в зв'язку з істотними змінами обставин, з яких сторони виходили при укладенні договору. Ключові поняття: міжнародний туризм, іноземний туризм, туристичні послуги, туристичні матеріальні послуги, туристичні нематеріальні послуги, виробництво послуг, туристична індустрія, туристичний експорт, туристичний імпорт, в'їзний туризм, виїзний туризм, рекреаційний туризм, пізнавальний туризм, науковий туризм, діловий туризм, парадойрес, таймшер, туристична діяльність, турагент, туроператор.

Агентська угода - договір між особою, наймають агента (принципалом), і самим агентом, згідно з яким агенту доручається на певних умовах виконання від імені та в інтересах наймача певного роду послуг, дій, зобов`язань , на що агент отримує необхідні повноваження. Договір зазвичай укладається в письмовій формі і містить опис повноважень агента; сфери, характеру та порядку виконання доручення, умов і розміру винагород, прав і обов`язків сторін, терміну дії, санкцій при порушенні договору, порядку врегулювання спорів.

17. Охарактеризуйте договірні відносини туроператорів та тур агентів.

Організація співробітництва туроператорів та турагентів

Збут турпродукту може здійснюватися двома шляхами:

Прямий збут – на туристичному ринку знаходяться виробники туристського продукту (туроператори), що самостійно реалізують свої послуги клієнтам – туристам.

Непрямий збут – непрямий збут, реалізація турпродукта відбувається через посередника, яким найчастіше є турагент і за допомогою якого скорочується загальне число угод, та контактів з прямим споживачем тур послуг - туристом.

Співробітництво туроператора і турагента приносить вигоди обом сторонам:

3. Наявність у туроператора широкої розгалуженої контрагентської мережі забезпечує йому ріст обсягів продажів туристських поїздок, вихід на нові ринки, економію витрат за рахунок скорочення загального числа угод із клієнтами.

4. Турагент одержує комісійну винагороду за посередництво в реалізації турів кінцевим споживачам. Його розмір визначається в відсотковому відношенні до ціни проданого туристського продукту і звичайно складає 10%.

Іноді великі фірми -турагенти створюють власні мережі дрібних диллерів-агентів з продажу. Вони можуть працювати поза офісом, персонально з індивідуальними туристами або з групами – корпоративними туристами.

Якісна робота Турагента – запорука успіху всього ланцюга учасників реалізації туристського продукту.

Система збуту туристичного продукту через посередницькі організації (туроператори-оптовики, турагентства, субагентства агенти, профспілкові організації і т.д.) – називається каналами збуту.

Туроператори можуть створювати власну систему каналів збуту свого тур продукту, тобто створювати власні турагенства які будуть пропонувати лише їх тур продукт. Але оскільки діяльність туроператорів та турагенств носить дещо різний характер, щодо організації роботи, дуже важко підтримувати сталий розвиток своєї власної мережі агентств для туроператора, такий туроператор повинен мати розширений асортимент турів (по різним напрямкам та щодо різної цінової категорії, яскравий приклад, тур фірма САМ, Гамалія).

В теперішніх умовах розвитку туристичної індустрій, ринок вимагає створення мережі турагенств для більш ефективної роботи. Турагенства об’єднюються в мережі, створюють окрему торгову марку якою користуються усі агентства даної мережі, організовують спільну рекламну компанію щодо залучення клієнтів та вимагають у операторів більш вигідніших умов для організації діяльності (безкоштовні тренінги, рекламні тури, більш високий процент комісії), яскравий приклад мережа Агентств Горящих путівок, мережа Агентств магазинів горящих путівок, Галопом по Європах і т.д.

18. Розкрийте суть туристичного маршруту. Види маршрутів.

Технологія розробки маршрутів і формування турів

Основні поняття й визначення. — Класифікація туристських маршрутів. — Розробка маршрутів. — Паспорт маршруту. — Формування турів. - Оцінка економічної ефективності тура.

Розробка маршрутів, формування турів і різних екскурсійних програм, надання основних і додаткових послуг становлять технологію туристського обслуговування, тобто виробництво конкретного туристського продукту, призначеного для задоволення потреби в туристській послузі.