- •Відкриття вірусів д. Й. Івановським.
- •Відкриття бактеріофагів.
- •Нобелівські лауреати в області вірусології.
- •Розвиток вірусології у другій половині XX ст.
- •Особливості вірусів як біологічних об'єктів.
- •Роль вірусів в інфекційній патології рослин, тварин і людини.
- •Методи виділення вірусів.
- •Культивування зоопатогенних вірусів.
- •Культивування бактеріофагів.
- •Культивування фітопатогенних вірусів.
- •Методи кількісного визначення вірусів.
- •Серологічні методи діагностики вірусних інфекцій.
- •Роль "швидких тестів" у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій.
- •Експрес-методи у діагностиці вірусних інфекцій.
- •Структурна організація вірусів.
- •Хімічний склад вірусів.
- •Вірусні білки.
- •Вірусні нуклеїнові кислоти.
- •Етапи взаємодії вірусів з клітиною.
- •Адсорбція і проникнення вірусів у клітину.
- •Транскрипція вірусних рнк.
- •Реплікація геному рнк-вмісних вірусів.
- •Реплікація геному днк-вмісних вірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ретровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ортоміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація параміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація рабдовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація філовірусів.
- •Т ранскрипція, трансляція і реплікація пікорнавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація аденовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація поксвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація герпесвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація гепаднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація фікоднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація тогавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація міовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація мікровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація сіфовірусів.
- •Збирання та вихід вірусів з клітини.
- •Порядок herpesvirales.
- •Порядок caudovirales.
- •Порядок mononegavirales.
- •Порядок picornavirales.
- •44) Загальна характеристика бактеріофагів.
- •Взаємодія вірулентних бактеріофагів з клітиною.
- •Помірні фаги. Взаємодія з клітиною.
- •Ниткоподібні бактеріофаги з днк-геномом.
- •Бактеріофаги з рнк-геномом.
- •Цикли розвитку вірулентних та помірних бактеріофагів.
- •Фаг φх174 та механізм його взаємодії з клітиною.
- •Фаги qβ та ms2 та механізми їхньої взаємодії з клітиною.
- •Віруси архебактерій.
- •Загальна характеристика фітопатогенних вірусів.
- •Шляхи і механізми передавання фітопатогенних вірусів.
- •Симптоми захворювання рослин, заражених вірусами.
- •Внутрішньоклітинний розвиток фітопатогенних вірусів.
- •Будова та взаємодія з клітиною втм.
- •Віруси нижчих рослин і грибів.
- •Загальна характеристика вірусів людини і тварин.
- •Родина adenoviridae. Аденовірусні інфекції.
- •Родина baculoviridae.
- •Родина hepadnaviridae. Гепаднавірусні інфекції.
- •Родина herpesviridae. Герпесвірусні інфекції.
- •Родина iridoviridae.
- •Родина papillomaviridae. Папіломавірусні інфекції.
- •66) Родина parvoviridae. Дефектні парвовіруси.
- •67) Родина polyomaviridae.
- •68) Родина poxviridae. Поксвірусні інфекції.
- •Натуральна віспа.
- •Онкогенні поксвіруси.
- •69) Родина arenaviridae.
- •70) Родина astroviridae. Астровірусні інфекції.
- •71) Родина bunyaviridae.
- •72) Родина caliciviridae. Каліцивірусні інфекції.
- •73) Родина coronaviridae. Коронаврусні інфекції.
- •74) Родина filoviridae. Філовірусні інфекції.
- •Гарячка Марбург
- •Гарячка Ебола
- •75) Родина flaviviridae. Флавівірусні інфекції.
- •Жовта гарячка
- •Кліщовий енцефаліт
- •Японський енцефаліт
- •76) Родина orthomyxoviridae. Грип.
- •Вірус грипу а
- •Вірус грипу в
- •77) Родина paramyxoviridae. Параміксовірусні інфекції.
- •Парагрип.
- •Епідемічний паротит (свинка)
- •Респіраторно-синцитіальна інфекція (рс-інфекція)
- •78) Родина picornaviridae. Пікорнавірусні інфекції.
- •Вірусний гепатит а
- •79) Родина reoviridae. Реовірусні інфекції.
- •Ротавірусна інфекція
- •80) Родина retroviridae. Снід.
- •Вірус імунодефіциту людини
- •81) Родина rhabdoviridae. Рабдовірусні інфекції.
- •Сказ (водобоязнь)
- •82) Родина togaviridae. Тогавірусні інфекції.
- •Краснуха (червона висипка)
- •83) Роль вірусів у злоякісному трансформуванні клітин.
- •84) Онкогенні герпесвіруси та аденовіруси.
- •85) Онкогенні поксвіруси та папіломавіруси.
- •86) Загальна характеристика пріонів.
- •87) Гострі трансмісивні губкоподібні енцефалопатії.
- •88) Штамове різноманіття пріонів. Механізми пріонного переходу.
- •Пріони нижчих еукаріот.
- •Поширення пріонів у природі.
- •Загальна характеристика віроїдів. Таксономія віроїдів.
- •Захворювання рослин, спричинені віроїдами.
- •Віроїди рослин pospiviroidae.
- •Віроїди рослин avsunviroidae.
- •95) Охарактеризуйте три рівні захисту організму від вірусної інфекції.
- •96) Роль клітинних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •97) Роль гуморальних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •98) Загальнофізіологічні чинники противірусного імунітету.
- •99) Експериментальні методи оцінки антивірусних препаратів.
- •100) Мішені дії антивірусних препаратів.
- •101) Хіміотерапія вірусних інфекцій.
- •Інгібітори адсорбції та депротеїпізації
- •102) Противірусні вакцини.
102) Противірусні вакцини.
При боротьбі з вірусами використовують такі вакцини: цільновіріонні (живі та інактивовані вакцини); субодиничні (спліт- і синтетичні вакцини); генно-інжснерні вакцини (субодиничні, реасортантні, рскомбінантні та ДНК-вакцини).
Живі цільновіріонні вакцини виготовляють з атенуйованих (ослаблених) штамів вірусів, які отримують різними шляхами. По-перше, це селекція мутантів, які утворюються в процесі пасажування вірулентного вірусу на лабораторних об'єктах. Живі вірусні вакцини - це ліофілізовані суспензії атенуйованих штамів вірусів, які культивуються в різних біологічних системах. Основна відмінність вакцинних штамів від циркулюючих у природі "диких" вірусів - стійка втрата вірулентності вірусу з одночасним збереженням імуногенних властивостей.
Живі вірусні вакцини мають низку суттєвих переваг. Основна з них - висока напруженість і тривалість поствакцинального імунітету. Живі вакцини активізують усі ланки імунної системи, спричиняючи збалансовану імунну відповідь - системну і місцеву. Недолік: всі вони певною мірою реактогенні.
У медичній практиці використовують живі вакцини проти грипу, поліомієліту, кору, краснухи, паротиту, аденовірусної інфекції тощо.
Інактивовані цільновіріонні вакцини готують з очищеного і часто концентрованого вірусу, що інактивований різними речовинами: формаліном, гідроксиламіном, етанолом, етиленіміном тощо. Основна вимога до інактивованих вакцин - повна і незворот-на інактивація вірусного генома при максимальному збереженні поверхневих антигенів, які стимулюють утворення антитіл.
Важливим етапом при отриманні інактивованих вакцин є очищення вірусної сировини від клітинного баласту. Інактивований вірус не розмножується в організмі. Тому для стимулювання інтенсивної відповіді необхідно вводити значну кількість вакцини. Основна перевага інактивованих вакцин - їхня повна безпечність. Недоліком є менша імуногенність, з огляду на що потрібно збільшувати дозу і кратність введення препарату. Крім того, парентеральний спосіб застосування інактивованих вакцин не стимулює місцевої імунної відповіді.
Інактивовані вакцини застосовують для профілактики грипу, поліомієліту, гепатиту В, сказу, ящуру, кліщового та японського енцефалітів і багатьох інших вірусних інфекцій.
Субодиничні вакцини складаються з протективних вірусних антигенів, що стимулюють утворення вуруснейтралізуючих антитіл. Вони позбавлені клітинного баласту, який лише посилює реактогенність і може спричинити алергічні реакції. Розроблено три методи одержання субодиничних вакцин:
Виділення імуногенних субодиниць із віріонів (спліт-вакцини).
Хімічний синтез імуногенних пептидів (синтетичні вакцини).
Генно-інженерний метод.
Спліт-вакцини виготовляють із глікопротеїнів складноорганізованих вірусів, які є основними антигенами, що індукують утворення віруснейтралізуючих антитіл. Для одержання глікопротеїнів необхідно спочатку дезінтсгрувати віріон. Далі глікопротеїни відділяють від субвірусних компонентів центрифугуванням у градієнті густини, поєднуючи з хроматографією. При виготовленні спліт-вакцин треба враховувати той факт, що на імунну активність очищених глікопротеїнів впливає форма їхньої надмолекулярної організації. Спліт-вакцини виготовлено з вірусу грипу, кору, гепатиту В, сказу тощо.
Синтетичні вакцини створюють шляхом хімічного синтезу епітопів протективних вірусних антигенів. Конструювання таких вакцин можливе, при повному розшифруванні пептидних послідовностей антигенних детермінант. Синтетичні вакцини безпечні через відсутність інфекційного вірусу, не потребують очищення антигенного матеріалу, мають обмежені можливості для асоціації вірусних антигенів, стабільні. Головний недолік синтетичних вакцин - недостатня імуногенна активність. Синтетичні вакцини розроблені проти грипу, гепатиту В, простого герпесу тощо
Генно-інженерні вакцини є продуктом спрямованої рекомбінації вірусів.
На основі технології рекомбінантної ДНК розроблено чотири типи генно-інженерних вакцин:
Субодиничні вакцини, одержані шляхом мікробіологічного синтезу.
Ревертантні вакцини.
Рекомбінантні вакцини.
ДНК-вакцини.
Принцип створення субодиничних вакцин генно-інженерним методом полягає у виділенні з вірусного генома генів, які кодують протективні вірусні білки та їхнє клонування в клітинах прокаріотів або еукаріотів при використанні плазмідного або фагового вектора. Ревертантні вакцини виготовляють із атенуйованих реасортантів або делеційних мутантів, які характеризуються генетичною стабільністю. Рекомбінантні вакцини конструюють на основі атенуйованого вірусного вектора - вірусу вісповакцини, в геном якого вбудовують гени протективних білків іншого вірусу (гепатиту В, грипу А, сказу та ін.).