- •Відкриття вірусів д. Й. Івановським.
- •Відкриття бактеріофагів.
- •Нобелівські лауреати в області вірусології.
- •Розвиток вірусології у другій половині XX ст.
- •Особливості вірусів як біологічних об'єктів.
- •Роль вірусів в інфекційній патології рослин, тварин і людини.
- •Методи виділення вірусів.
- •Культивування зоопатогенних вірусів.
- •Культивування бактеріофагів.
- •Культивування фітопатогенних вірусів.
- •Методи кількісного визначення вірусів.
- •Серологічні методи діагностики вірусних інфекцій.
- •Роль "швидких тестів" у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій.
- •Експрес-методи у діагностиці вірусних інфекцій.
- •Структурна організація вірусів.
- •Хімічний склад вірусів.
- •Вірусні білки.
- •Вірусні нуклеїнові кислоти.
- •Етапи взаємодії вірусів з клітиною.
- •Адсорбція і проникнення вірусів у клітину.
- •Транскрипція вірусних рнк.
- •Реплікація геному рнк-вмісних вірусів.
- •Реплікація геному днк-вмісних вірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ретровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ортоміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація параміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація рабдовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація філовірусів.
- •Т ранскрипція, трансляція і реплікація пікорнавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація аденовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація поксвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація герпесвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація гепаднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація фікоднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація тогавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація міовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація мікровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація сіфовірусів.
- •Збирання та вихід вірусів з клітини.
- •Порядок herpesvirales.
- •Порядок caudovirales.
- •Порядок mononegavirales.
- •Порядок picornavirales.
- •44) Загальна характеристика бактеріофагів.
- •Взаємодія вірулентних бактеріофагів з клітиною.
- •Помірні фаги. Взаємодія з клітиною.
- •Ниткоподібні бактеріофаги з днк-геномом.
- •Бактеріофаги з рнк-геномом.
- •Цикли розвитку вірулентних та помірних бактеріофагів.
- •Фаг φх174 та механізм його взаємодії з клітиною.
- •Фаги qβ та ms2 та механізми їхньої взаємодії з клітиною.
- •Віруси архебактерій.
- •Загальна характеристика фітопатогенних вірусів.
- •Шляхи і механізми передавання фітопатогенних вірусів.
- •Симптоми захворювання рослин, заражених вірусами.
- •Внутрішньоклітинний розвиток фітопатогенних вірусів.
- •Будова та взаємодія з клітиною втм.
- •Віруси нижчих рослин і грибів.
- •Загальна характеристика вірусів людини і тварин.
- •Родина adenoviridae. Аденовірусні інфекції.
- •Родина baculoviridae.
- •Родина hepadnaviridae. Гепаднавірусні інфекції.
- •Родина herpesviridae. Герпесвірусні інфекції.
- •Родина iridoviridae.
- •Родина papillomaviridae. Папіломавірусні інфекції.
- •66) Родина parvoviridae. Дефектні парвовіруси.
- •67) Родина polyomaviridae.
- •68) Родина poxviridae. Поксвірусні інфекції.
- •Натуральна віспа.
- •Онкогенні поксвіруси.
- •69) Родина arenaviridae.
- •70) Родина astroviridae. Астровірусні інфекції.
- •71) Родина bunyaviridae.
- •72) Родина caliciviridae. Каліцивірусні інфекції.
- •73) Родина coronaviridae. Коронаврусні інфекції.
- •74) Родина filoviridae. Філовірусні інфекції.
- •Гарячка Марбург
- •Гарячка Ебола
- •75) Родина flaviviridae. Флавівірусні інфекції.
- •Жовта гарячка
- •Кліщовий енцефаліт
- •Японський енцефаліт
- •76) Родина orthomyxoviridae. Грип.
- •Вірус грипу а
- •Вірус грипу в
- •77) Родина paramyxoviridae. Параміксовірусні інфекції.
- •Парагрип.
- •Епідемічний паротит (свинка)
- •Респіраторно-синцитіальна інфекція (рс-інфекція)
- •78) Родина picornaviridae. Пікорнавірусні інфекції.
- •Вірусний гепатит а
- •79) Родина reoviridae. Реовірусні інфекції.
- •Ротавірусна інфекція
- •80) Родина retroviridae. Снід.
- •Вірус імунодефіциту людини
- •81) Родина rhabdoviridae. Рабдовірусні інфекції.
- •Сказ (водобоязнь)
- •82) Родина togaviridae. Тогавірусні інфекції.
- •Краснуха (червона висипка)
- •83) Роль вірусів у злоякісному трансформуванні клітин.
- •84) Онкогенні герпесвіруси та аденовіруси.
- •85) Онкогенні поксвіруси та папіломавіруси.
- •86) Загальна характеристика пріонів.
- •87) Гострі трансмісивні губкоподібні енцефалопатії.
- •88) Штамове різноманіття пріонів. Механізми пріонного переходу.
- •Пріони нижчих еукаріот.
- •Поширення пріонів у природі.
- •Загальна характеристика віроїдів. Таксономія віроїдів.
- •Захворювання рослин, спричинені віроїдами.
- •Віроїди рослин pospiviroidae.
- •Віроїди рослин avsunviroidae.
- •95) Охарактеризуйте три рівні захисту організму від вірусної інфекції.
- •96) Роль клітинних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •97) Роль гуморальних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •98) Загальнофізіологічні чинники противірусного імунітету.
- •99) Експериментальні методи оцінки антивірусних препаратів.
- •100) Мішені дії антивірусних препаратів.
- •101) Хіміотерапія вірусних інфекцій.
- •Інгібітори адсорбції та депротеїпізації
- •102) Противірусні вакцини.
97) Роль гуморальних чинників у розвитку противірусного імунітету.
До гуморальних чинників противірусного імунітету належать антитіла, інгібітори, комплемент інтерферони, медіатори імуногенезу, що знаходяться в сироватці, секретах слизових оболонок і тканинах організму.
Антитіла. Специфічні антитіла нейтралізують інфекційну активність вірусу. Антитіла взаємодіють з вірусними прикріпними білками, що знаходяться на поверхні вібріона, блокують їх унаслідок чого вірус втрачає здатність адсорбуватися на чутливій клітині. Антитіла здатні змінювати просторову організацію поверхневих вірусних білків. Одна молекула антитіла перехресно реагує з двома епітопами капсомерами, зумовлюючи ком формаційну перебудову всієї структури капсиду просто організованих вірусів. Це порушує взаємодію вірусу з клітинними рецепторами, або блокує звільнення вірусного генома після проникнення вібріона в цитоплазму. Антитіла здатні склеювати віріони в конгломерати, що сприяє їхньому фагоцитозу. Віруснейтралізуюча дія антитіл посилюється за наявності комлементу. Результати взаємодії вірусів з антитілами визначають за допомогою серотологічних реакцій. Серед них еталонною є реакція нейтралізації на біологічних об'єктах оскільки в ній задіяні проективні антитіла, що нейтралізують інфекційну активність вірусу.
Антитіла відіграють важливу роль у противірусному імунітеті як активному, так і пасивному. Активний імунітет розвивається внаслідок перенесеної інфекції чи вакцинації. Пасивний імунітет створються передачею готових антитіл від іменних матерів потомству.
Інгібітори – це глікопротеїни, що знаходяться в сироватці крові, секретах слизових оболонок та різних тканинах організму тварин і людини. За фізико- хімічними властивостями сироватці інгібітори поділяють на термостабільні і термолабільні. Термолабільними є β-інгібітори, які інактивуються при +60...+62°С. До термостабільних належать α- і γ-інгібітори. Так, α-інгібітори втрачають свою активність при температурі +75°С, а γ -інгібітори не руйнуються при +100°С. Критерієм поділу сироваткових інгібіторів на термолабільні й термостабільні є їхня стійкість до прогрівання при температурі +56°С протягом 30 хв.
Інгібітори є важливим неспецифічним чинником противірусного імунітету, вони-перший гуморальний бар'єр, що перешкоджає контактові вірусу зі сприйнятливими клітинами. Інгібітори нейтралізують інфекційну та гемаглютиную-чу активність вірусів у місці проникнення (в секретах слизових оболонок) і на шляху до чутливих клітин. Взаємодіючи з прикріпними білками віріонів, інгібітори спричиняють їхню просторову блокаду, внаслідок чого вірус втрачає здатність адсорбуватися на клітинах і проникати в них.
Комплемент - це система білків сироватки, що бере участь у регулюванні запальних процесів, активуванні фагоцитозу і літичній дії на клітинні мембрани. Активування комплементу відбувається у результаті взаємодії його компонентів з імунними комплексами. Участь комплементу в противірусному імунітеті різнобічна. Комплемент посилює віруснейтралізуючу активність антитіл завдяки утворенню великих за розмірами комплексів антигсн-антитіло-комшісмент, які зв'язуються з рецепторами макрофагів. Разом з антитілами комплемент лізує віруси з суперкапсидною оболонкою або інфіковані клітини з локалізованими на їхній поверхні вірусними антигенами. І нарешті, комплемент може самостійно лізувати деякі складно організовані віруси за браком антитіл, зв'язуючись із відповідними вірусними білками.
Цитокіни - це розчинні біологічно активні речовини переважно білкової природи, які продукуються лімфоцитами і макрофагами у відповідь на антигенне подразнення, та виконують посередницьку функцію між імунокомпетентними клітинами. Цитокіни беруть участь у розпізнаванні антигена, активують або, навпаки, інгібують клітинні чинники імунітету.
Медіатори імуногенезу виявляють у сироватці крові, секретах слизових оболонок і тканинах організму. Серед них розрізняють лщфокіни, що синтезуються лімфоцитами, і монокіни, що виробляються макрофагами та іншими моно-нуклеарними фагоцитами.
Інтерферони - група молекул, за участю яких клітини імунної системи обмінюються інформацією (сигналами), а також забезпечують захист організму від вірусних інфекцій. Інтерферон безпосередньо не діє на вірус-позаклітинні або внутрішньоклітинні стадії його репродукування. Він впливає на віруси опосеред ковано через чутливі клітини, в яких не порушений синтез клітинних мРНК і білків. Інтерферон зв'язується зі специфічними клітинними рецепторами на поверхні плазматичної мембрани. Комплекси інтерферону з рецепторами підлягають дифузії та агрегації на поверхні клітини, а через одну-дві години ендоцитозу. У заражених клітинах порушуються вірусспецифічні синтези, а саме: структурних білків, які входять до складу віріонів потомства, і ферментів, які здійснюють реплікацію вірусного генома. . Блокування інтерфероном трансляції вірусних мРНК та їхнє руйнування зумовлює універсальний механізм його противірусної дії.
