- •Відкриття вірусів д. Й. Івановським.
- •Відкриття бактеріофагів.
- •Нобелівські лауреати в області вірусології.
- •Розвиток вірусології у другій половині XX ст.
- •Особливості вірусів як біологічних об'єктів.
- •Роль вірусів в інфекційній патології рослин, тварин і людини.
- •Методи виділення вірусів.
- •Культивування зоопатогенних вірусів.
- •Культивування бактеріофагів.
- •Культивування фітопатогенних вірусів.
- •Методи кількісного визначення вірусів.
- •Серологічні методи діагностики вірусних інфекцій.
- •Роль "швидких тестів" у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій.
- •Експрес-методи у діагностиці вірусних інфекцій.
- •Структурна організація вірусів.
- •Хімічний склад вірусів.
- •Вірусні білки.
- •Вірусні нуклеїнові кислоти.
- •Етапи взаємодії вірусів з клітиною.
- •Адсорбція і проникнення вірусів у клітину.
- •Транскрипція вірусних рнк.
- •Реплікація геному рнк-вмісних вірусів.
- •Реплікація геному днк-вмісних вірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ретровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ортоміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація параміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація рабдовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація філовірусів.
- •Т ранскрипція, трансляція і реплікація пікорнавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація аденовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація поксвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація герпесвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація гепаднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація фікоднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація тогавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація міовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація мікровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація сіфовірусів.
- •Збирання та вихід вірусів з клітини.
- •Порядок herpesvirales.
- •Порядок caudovirales.
- •Порядок mononegavirales.
- •Порядок picornavirales.
- •44) Загальна характеристика бактеріофагів.
- •Взаємодія вірулентних бактеріофагів з клітиною.
- •Помірні фаги. Взаємодія з клітиною.
- •Ниткоподібні бактеріофаги з днк-геномом.
- •Бактеріофаги з рнк-геномом.
- •Цикли розвитку вірулентних та помірних бактеріофагів.
- •Фаг φх174 та механізм його взаємодії з клітиною.
- •Фаги qβ та ms2 та механізми їхньої взаємодії з клітиною.
- •Віруси архебактерій.
- •Загальна характеристика фітопатогенних вірусів.
- •Шляхи і механізми передавання фітопатогенних вірусів.
- •Симптоми захворювання рослин, заражених вірусами.
- •Внутрішньоклітинний розвиток фітопатогенних вірусів.
- •Будова та взаємодія з клітиною втм.
- •Віруси нижчих рослин і грибів.
- •Загальна характеристика вірусів людини і тварин.
- •Родина adenoviridae. Аденовірусні інфекції.
- •Родина baculoviridae.
- •Родина hepadnaviridae. Гепаднавірусні інфекції.
- •Родина herpesviridae. Герпесвірусні інфекції.
- •Родина iridoviridae.
- •Родина papillomaviridae. Папіломавірусні інфекції.
- •66) Родина parvoviridae. Дефектні парвовіруси.
- •67) Родина polyomaviridae.
- •68) Родина poxviridae. Поксвірусні інфекції.
- •Натуральна віспа.
- •Онкогенні поксвіруси.
- •69) Родина arenaviridae.
- •70) Родина astroviridae. Астровірусні інфекції.
- •71) Родина bunyaviridae.
- •72) Родина caliciviridae. Каліцивірусні інфекції.
- •73) Родина coronaviridae. Коронаврусні інфекції.
- •74) Родина filoviridae. Філовірусні інфекції.
- •Гарячка Марбург
- •Гарячка Ебола
- •75) Родина flaviviridae. Флавівірусні інфекції.
- •Жовта гарячка
- •Кліщовий енцефаліт
- •Японський енцефаліт
- •76) Родина orthomyxoviridae. Грип.
- •Вірус грипу а
- •Вірус грипу в
- •77) Родина paramyxoviridae. Параміксовірусні інфекції.
- •Парагрип.
- •Епідемічний паротит (свинка)
- •Респіраторно-синцитіальна інфекція (рс-інфекція)
- •78) Родина picornaviridae. Пікорнавірусні інфекції.
- •Вірусний гепатит а
- •79) Родина reoviridae. Реовірусні інфекції.
- •Ротавірусна інфекція
- •80) Родина retroviridae. Снід.
- •Вірус імунодефіциту людини
- •81) Родина rhabdoviridae. Рабдовірусні інфекції.
- •Сказ (водобоязнь)
- •82) Родина togaviridae. Тогавірусні інфекції.
- •Краснуха (червона висипка)
- •83) Роль вірусів у злоякісному трансформуванні клітин.
- •84) Онкогенні герпесвіруси та аденовіруси.
- •85) Онкогенні поксвіруси та папіломавіруси.
- •86) Загальна характеристика пріонів.
- •87) Гострі трансмісивні губкоподібні енцефалопатії.
- •88) Штамове різноманіття пріонів. Механізми пріонного переходу.
- •Пріони нижчих еукаріот.
- •Поширення пріонів у природі.
- •Загальна характеристика віроїдів. Таксономія віроїдів.
- •Захворювання рослин, спричинені віроїдами.
- •Віроїди рослин pospiviroidae.
- •Віроїди рослин avsunviroidae.
- •95) Охарактеризуйте три рівні захисту організму від вірусної інфекції.
- •96) Роль клітинних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •97) Роль гуморальних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •98) Загальнофізіологічні чинники противірусного імунітету.
- •99) Експериментальні методи оцінки антивірусних препаратів.
- •100) Мішені дії антивірусних препаратів.
- •101) Хіміотерапія вірусних інфекцій.
- •Інгібітори адсорбції та депротеїпізації
- •102) Противірусні вакцини.
84) Онкогенні герпесвіруси та аденовіруси.
Онкогенні герпесвіруси. Онкогенні герпесвіруси. Віруси простого герпесу людини (типи 1 і 2), цитомегаловірус людини, вірус саркоми Капоші, вірус Епштейна-Барр, герпесвіруси коней (типи 1, 2 і 3) здатні трансформувати нормальні клітини в ракові.
Онкогенні герпесвіруси можуть трансформувати лімфоцити in vitro та індукувати лімфоїдні пухлини в природних господарів. Герпесвіруси можуть трансформувати не тільки лімфоцити, але й епітеліальні клітини і фібробласти. Вірус простого герпесу типу 1 і 2 та цитомегаловірус людини трансформують in vitro фібробласти ембріона хом’яка.
Вірус Енштейна-Барр уражає В-лімфоцити і бере участь у виникненні таких злоякісних захворювань людини, як лімфома Беркітта в африканських дітей, карцинома носоглотки в китайців та імунобластоїдна лімфома кісткового мозку. У пухлинних клітинах виявляють численні копії вірусної ДНК у вигляді епісом і в інтегрованому стані. Зокрема, при лімфомі Беркітта (яка локалізується найчастіше у верхній щелепі, нирках, яєчниках, шлунку, підшлунковій залозі, лімфатичних вузлах і головному мозку) на одну клітину припадає до 45 копій вірусного генома. Вірус Епштейна-Барр зумовлює також інфекційний мононуклеоз, який вважають доброякісним пухлинним захворюванням.
Цитомегаловірус людини, можливо, є причиною раку простати, товстої кишки і шийки матки. У пухлинних клітинах виявляють по 0,2-6 копій інтегрованої ДНК.
Вірус простого герпесу людини типу 2, ймовірно, має відношення до ви-никнення раку шийки матки. Хоча в пухлинній тканині рідко виявляють вірусну ДНК, проте в 35-67% хворих виявлена вірусна мРНК. Можливо, вірус просто¬го герпесу людини типу 2 потрібен тільки для ініціації пухлини, але не для підтримання пухлинного росту.
Онкогенні аденовіруси. Усі відомі аденовіруси людини здатні трансформувати клітини гризунів in vitro. При інокуляції в достатній дозі хом’ячкам підшкірно, внутрішньолегенево або інтрацеребрально ці віруси індукують утворення сарком в 100% випадків протягом одного-чотирьох місяців. Онкогенний ефект залежить від дози введеного вірусу й обернено пропорційний віку лабораторних тварин. Виділити вірус із пухлин не вдається. Індуковані аденовірусами пухлини трансплантабельні та формують стабільні клітинні лінії з необмеженим строком життя й онкогенною активністю для хом’ячків.
Трансформуючі гени аденовірусів людини становлять 11-14% від величини геному вірусу; в межах груп вони дуже подібні. Трансформовані in vivo та in vitro клітини продукують Т-антигени і трансплантаційний антигени. Ідентифіковано три Т-антигени аденовірусів, які необхідні для повного трансформування клітин.
Немає жодних доказів участі аденовірусів у виникненні пухлин у природних господарів, у т. ч. людини. Тривалий пошук трансформуючих генів аденовірусів у ДНК пухлинних клітин людей, хворих на рак, за допомогою методу молекулярної гібридизації закінчився безрезультатно.
85) Онкогенні поксвіруси та папіломавіруси.
Онкогенні поксвіруси. Такі поксвіруси, як вірус міксоматозу кролів, віруси фіброми кролів, зайців і білок, вірус пухлин мавп Яба, вірус контагіозного молюска, спричиняють у своїх природних господарів доброякісні пухлини з коротким інкубаційним періодом (1-2 тижні). Це фіброми, які складаються із фіброзної сполучної тканини, фібромоподібні вузлики (вірус міксоматозу кролів), гістіоцитоми, що походять від гістіоцитів (вірус пухлин мавп Яба), пухлинні розростання епітелію (вірус контагіозного молюска). Останнє захворювання – це доброякісне пухлинне шкірне захворювання людини, що широко розповсюджене на островах Тихого океану (в 5% населення).
Міксоматоз кролів може завдати кролівництву великих економічних збитків, пов’язаних із масовою загибеллю тварин (до 100%). У деяких країнах (Австралія, Франція) вірус спеціально використовували для знищення диких кролів, які ста¬новили загрозу посівам та окультуреним пасовищам.
Механізм трансформуючої дії поксвірусів невідомий.
Онкогенні папіломавіруси – це віруси папіломи людини (63 типи), ВРХ (6 типів), овець, кіз, коней, собак, котів, мавп, щурів, хом’яків, лосів, оленів.
Папіломавіруси спричиняють у своїх природних господарів доброякісні пухлини епітелію (часом із захопленням фіброзної сполучної тканини), які мо-жуть перероджуватися у злоякісні.
З папіломавірусів тварин до розвитку раку у своїх природних господарів причетні три види: віруси папіломи ВРХ, кролів та Mastomys natalensis.
Віруси папіломи ВРХ індукують рак травного тракту і сечового міхура тільки в тих тварин, які харчуються папороттю, що містить канцероген. Інші віруси папіломи ВРХ спричиняють пухлини в експериментальних умовах у телят, мишей, кролів, пищухи.
