Сказ (водобоязнь)

Сказ (водобоязнь) - гостре інфекційне захворювання теплокровних тварин та людини. Характеризується ураженням центральної нервової системи і закін­чується летально. Спричиняється вірусом і передається людині через укуси або ослинення шкіри хворими на сказ тваринами - собаками, кішками, дикими м’ясоїдними тваринами (єнот, скунс, шакал, вовк, куниця, ласка), а також кажа­нами. Свійські тварини та люди заражаються на сказ від диких м’ясоїдних тва­рин. Людина може заразитися від корів, овець, кіз, свиней, коней, ослів, щурів і навіть деяких птахів.

Виділення вірусу зі слиною починається у тварини за кілька днів до розви­тку клінічних ознак хвороби і триває протягом усього періоду захворювання. Хво­рі на сказ дикі тварини втрачають почуття страху, тому їх часто можна зустріти у населених пунктах.

У собак інкубаційний період триває від двох до восьми тижнів. Захворю­вання починається періодом передвісників: поведінка собаки змінюється, вона стає неспокійною, ховається від людей, гризе неїстивні предмети, ковтає навіть дрібне каміння. З’являється слинотеча. Через один-три дні настає буйний пері­од, який триває три-чотири дні. Собака кидається на людей і тварин, майже не гавкає або гавкає хрипло з підвиванням, її морда вкрита густою слинною піною. Далі настає паралітичний період, тварина пересувається тільки на передніх ла­пах (задні паралізовані), хвіст висить, язик звисає з рота, слина тягнеться стріч­кою. В судомах тварина гине. Збудник захворювання в холодну пору року дов­го зберігається в незнищених трупах тварин, які загинули від сказу.

Для виникнення захворювання у людини має значення місце укусу та ха­рактер ран. Особливо небезпечні укуси в голову, обличчя та кисті рук, тобто близькі місця до спинного та головного мозку.

Інкубаційний період при сказі в людини коливається від 14 днів до 12 міся­ців. Спочатку виникає тупий біль у ділянці укусу, рубець на місці укусу нерід­ко припухає, червоніє, свербить, біль поширюється по ходу нервів. Простежу­ється надмірна рефлекторна збудливість нервових центрів, зокрема дихання і ковтання. Настає розлад дихання, болісні судоми ковтальних м’язів при спро­бі напитись, слинотеча. Без інтенсивного лікування смерть настає в перші сім днів хвороби в результаті дихальної недостатності.

Найчастіше люди заражаються при порушенні норм поведінки з тваринами. Щоб не заразитися, необхідно утримуватися від контактів з дикими та безпритуль­ними тваринами, виконувати правила утримання домашніх тварин. Обов’язково потрібно робити щорічні щеплення проти сказу домашніх та сторожових собак, до­ставляти фахівцям ветеринарної медицини хворих тварин або їхні трупи в разі за­гибелі. Не можна знімати шкуру з трупів диких тварин, вбивати здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси, а терміново викликати ветеринарного лікаря. Укушені рани, подряпини, місця ослинення потрібно негайно ретельно про­мити проточною водою з господарським милом, миючим засобом та обробити краї рани спиртом, настоянкою або водним розчином йоду. В цей же день слід звернутися до травматоло­гічного пункту, який працює цілодобово. Протипоказань для щеплень немає.