81) Родина rhabdoviridae. Рабдовірусні інфекції.

Родина Rhabdoviridae об’єднує паличкоподібні та кулеподібні віруси з од- ноланцюговою негативною РНК.

Рабдовіруси зазвичай переносять членистоногі. Найбільш вивченим вірусом з родини Rhabdoviridae є вірус везикулярного стоматиту. Він уражає порожнину рота великої рогатої худоби, крім того, зумовлює захворювання у свиней та коней. Свій генетичний потенціал вірус використовує досить ефективно: більше 98% генома транскрибується з утворенням п’яти вірусних мРНК, а 95% послідовностей мРНК піддаються транслюванню; кожна мРНК кодує один білок.

До складу віріона вірусу везикулярного стоматиту Індіана входить 64% білків, 20% ліпідів, 13% вуглеводів і 3% РНК. Ліпідний і вуглеводний компо­ненти синтезуються клітинними ферментами і тому в різних клітинах дещо відрізняються. У процесі транскрипції формується градієнт концентрації мРНК таким чином, що N-мРНК наявна у найбільших кількостях, а L-мРНК у найменших

За зв’язування віріона з рецепторами клітини-господаря відповідає глікопро­теїн. На відміну від параміксовірусів, у рабдовірусів немає спеціального білка, відповідального за злиття з клітинною мембраною, і цей процес можна спостерігати лише при кислих значеннях pH.

Наступною стадією в інфекційному процесі будь-яких РНК-вмісних вірусів з негативним геномом є синтез мРНК. В еукаріотичних клітинах немає РНК-залежної РНК-полімерази, тому для експресії свого генома рабдовіруси мають власний фермент.

Продуктами транскрибування вірусу везикулярного стоматиту як in vivo, так і in vitro є п’ять моноцистронних матриць і лідерна РНК.

Депротеїнізована геномна РНК не може слугувати матрицею для вірусної полімерази; матрицею є спіральний рибонуклеокапсид, який складається з РНК, що зв’язаний з N-білком. L і NS-білки - це субодиниці полімерази, оскільки обидва необхідні для транскрипції in vitro.

У рабдовірусів геном транскрибується не повністю, утво­рюючи єдину мРНК, а окремо - з утворенням індивідуальних моноцистронних мРНК. Цей спосіб транскрипції приводить до появи мРНК, безпосередньо до­ступних для нормального еукаріотичного апарату трансляції, і водночас дає змо­гу регулювати кількість окремих мРНК.

Реплікація рабдовірусів здійснюється поетапно. Мінус-ланцюг у складі ну- клеокапсиду слугує матрицею для синтезу комплементарної РНК, розміри якої збі­гаються з розмірами геномної. N-білок зв’язується з новосинтезованою РНК, утво­рюючи рибонуклеокапсид, який містить плюс-геномну РНК, після чого процес повторюється і на плюс-РНК цього рибонуклеокапсиду утворюється мінус-РНК.

Рабдовіруси складаються з двох окремих морфологічних одиниць - обо­лонки і рибонуклеопротеїду. Рибонуклеопротеїд складається з РНК і білків N, NS і L, збирається як окрема структура в цитоплазмі координовано з реплікаці­єю вірусної РНК. Основним білком рибонуклеопротеїду є N-білок, який вклю­чається в рибонуклеопротеїд, не підлягаючи посттрансляційним модифікаціям.

Збирання оболонки віріона починається з включання вірусного глікопротеїну в плазматичну мембрану клітини. Глікопротеїн вірусу везикулярного стома­титу Індіана піддається складному шляху дозрівання, що полягає у протеолі­тичному нарізанню, приєднанню і процесингу олігосахаридів, приєднанню жир­них кислот. Ці модифікації здійснюються одна за одною в ході синтезу і наступ­ного транспортування в-білка до поверхні клітини.

М-білок має відносно простий механізм дозрівання. Хоч він і є білком зо­внішньої мембрани, його мРНК транслюється на вільних полісомах, а сам бі­лок проходить через незначний пул розчинних цитоплазматичних білків.

Брунькування зрілих віріонів - складний процес, для якого необхідні асо­ційований з мембраною в-білок, розчинний М-білок і рибонуклеопротеїдні частки. Всі ці компоненти збираються на певній ділянці мембрани.