Парагрип.

Парагрип. Віруси гіарагрипу - дуже розповсюджені збудники ГРЗ. У дорос­лих ці захворювання протікають легше, ніж грип. Разом з тим віруси парагрипу людини (ВПГЛ) частіше уражають клітини гортані, тому захворювання протікає з явищами ларенгіту (сухий хворобливий кашель, охриплий голос). У дітей за­хворювання, що зумовлене ВПГЛ, протікає більш важко, часто розвивається ін­токсикація. Найбільш важко протікають захворювання, що спричинені ВПГЛ-3, особливо у дітей першого року життя. ВПГЛ-3 є винуватцями 60-70% захворю­вань нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіти, пневмонії) у дітей перших пів­тора року життя. Для захворювань, які викликані вірусами парагрипу 1-го і 2-го типів, характерний симптом несправжнього крупа.

Віруси парагрипу спричиняють зазвичай локальні спалахи, але вони тра­пляються скрізь, особливо в країнах з помірним кліматом.

До поодиноких ускладнень, що спостерігаються в гострий період захворюван­ня, відносять парагрипозні менінгіт і менінгоенцефаліт. Можливе пряме уражен­ня вірусом нервових клітин. Супроводжується воно головним болем, нудотою, блюванням, безсонням. Велика частина ускладнень при парагрипі зумовлена вто­ринною бактеріальною інфекцією. Серед ускладнень переважає пневмонія, що розвивається на четвертий-п’ятий день хвороби.

Епідемічний паротит (свинка)

Епідемічний паротит (свинка) — гостре вірусне захворювання для якого характерно ураження однієї або двох привушних слинних залоз.

Вірус має гемаглютинуючу, гемолітичну, нейрамінідазну і симпластотвірну активність. Геном представ­лений одноланцюговою нефрагментованою негативною РНК, молекулярна маса якої - 8 мДа. У складі віріонів вісім білків; суперкапсидні білки HN і F викону­ють такі ж функції, що у інших параміксовірусів. Антигенна структура вірусу стабільна, сероваріантів не описано. Захворювання трапляються повсюд­но. Джерелом інфекції є тільки хвора лоюдина. Вона заразна протягом всього ін­кубаційного періоду і першого тижня хвороби. Хворіють діти 5-15 років (часті­ше хлопчики). Інкубаційний період становить у середньому 14-21 день.

Вірус проникає з ротової порожнини в привушну слинну залозу через стенонову протоку, де і відбувається його розмноження. Можливо, що первинне розмноження вірусу відбувається в епітеліальних клітинах верхніх дихальних шляхів. Потрапляючи в кров, вірус може проникнути в різні органи (яєчка, яєч­ники, підшлункову, щитовидну залози, мозок) і викликати відповідні усклад­нення. Найбільш типовим проявом хвороби є запалення і збільшення привушних слин­них залоз і інших слинних залоз, що супроводжується незначним підвищенням температури. Зазвичай у неускладнених випадках захворювання закінчується одужанням.

Постінфекційний імунітет міцний, довгий, повторних захворювань майже не спостерігається. Природний пасивний імунітет зберігається протягом пер­ших шести місяців.

Вакцина вводиться підшкірно на першому році життя. Імунітет такий же стійкий, як і постінфекційний. Потенційно ліквідації піддаються краснуха і кір, тому готують тривалентну вакцину (краснуха, кір, паротит).