68) Родина poxviridae. Поксвірусні інфекції.

Поксвіруси утворюють велику родину вірусів, представники якої вражають хребетних і безхребетних тварин Для них характерні великі розміри і складна морфологія. їхня реплікація відбувається в цитоплазмі. Родина Pox­viridae включає дві підродини: Chordopoxvirinae (вірус віспи папуг, курей, індиків, шпаків, кіз овець, мавп, корів, свиней, єнотів і т.д.; вірус фіброми кролів та білок; вірус орф, вірус контагіозного молюска) та Entomopoxvirinae (ентомопоксвірус Melolontha melolontha та Amsacta moorei).

Поксвіруси - одні з найбільших вірусів людини і тварин. Віріони вигляда­ють як тільця овальної або прямокутної форми, розміри становлять приблизно 200-400 нм. Поксвіруси мають ікосаедричний тип симетрії і досить складну структуру. У вірусів хребет­них нуклеоїд має двояковвігнуту форму; в місцях вгинів можна розрізнити два бокові тільця.

Поліпептиди вірусу вісповакцини мають молекулярну масу від 8 кДа до 200 кДа. Глікопротеїн незвичайний у тому відношенні, що містить лише один тип цукру — N-ацетилглюкозамін.

Інфекційні частки поксвірусів містять систему транскрипції, здатну син­тезувати функціональну мРНК у поліаденільованій, кепованій і метильованій формах. Кепує і метилює утворену РНК ферментний комплекс, молекулярна маса якого 127 кДа. Він складається з двох субодиниць, наділених кількома видами активностей.

Геном поксвірусів - це лінійна дволанцюгова ДНК розмірами від 85 кДа у парапоксвірусів до 185 мДа - у вірусу віспи курей.

Початкові стадії інфікування - адсорбція вірусу і його проникнення у клітину-господаря. У першому випадку зовнішня мембрана вірусу зливається з плазматичною мембраною клітини або з мембраною вакуолі, утвореної шляхом інвагінації, що згодом призводить до проникнення вірусного нуклеоїду в цитоплазму. Після проникнення в цитоплазму вірусний нуклеоїд „роздягається”.

Нуклеоїд вірусу вісповакцини, потрапивши в цитоплазму, ініціює транскрип­цію. В результаті, через декілька хвилин після інфікування, в клітині з’являється функціональна мРНК, кепована і поліаденільована.

Характерною особливістю поксвірусів є цитоплазматична локалізація реплі­кації ДНК. Початок реплікації ДНК слугує сигналом до змін в експресії генів.

Початкові стадії збирання віріонів відбуваються в обмежених гранулярних електроннощільних ділянках цитоплазми, розміщених поблизу клітинної мем­брани.

Зрілі вірусні частки вісповакцини залишають ділянку збирання і перемі­щуються до периферії клітини. Вони спочатку нанизуються на кінці особливих мікроволокон, а потім відділяються від них і виходять у середовище. Двошарові мембрани, що оточують зрілі вірусні частки, ймовірно, утворюються з матеріа­лу комплексу Гольджі. Далі спостерігається їх злиття з цитоплазматичною мем­браною, в результаті чого відбувається екстерналізація віріона, який залишається оточений одним шаром мембрани. Незважаючи на наявність такого механізму виходу вірусних часток з клітини, більшість частинок ортопоксвірусів у тканинній культурі наприкінці циклу роз­витку залишається всередині клітини.

Поксвірусні інфекції: