6. Роль вірусів в інфекційній патології рослин, тварин і людини.

Усі віруси - це облігатні паразити. Патогенність вірусів може бути явною або прихованою. Якщо вона прихована, геноми клітини і вірусу співіснують тривалий час без помітного фенотипового прояву.

Віруси, що спричиняють захворювання у рослин (мозаїка тютюну, кільце­ва плямистість картоплі, карликовість кущів томатів та ін.), названо фітопатогеиними. Віруси бактерій - це бактеріофаги. До вірусів, які спричиняють за­хворювання у тварин і людини належать віруси грипу, енцефаліту, кору, сказу, паротиту, поліомієліту тощо.

Кожного разу, коли виникає підозра щодо наявності вірусу в досліджувано­му об’єкті, необхідно підбирати певний комплекс умов, за якого вірус спричиняє в організмі відповідні зміни, що лег­ко розпізнаються.

Відомо, що для того щоб довести, що якесь захворювання є інфекційним, необхідно виконати постулати Коха:

1)Встановити, що досліджуваний мікроорганізм регулярно виділяється з хворого організму.

2)Одержати культуру цього мікроорганізму на штучному поживному сере­довищі.

3)Відтворити захворювання шляхом зараження експериментальної тва­рини виділеною культурою.

4)Повторно виділити мікроорганізм із організму штучно зараженого гос­подаря.

Ті ж вимоги справедливі і для діагностування вірусних захворювань. Вони відомі як постулати Ріверса:

1)Виділити вірус з організму хворого.

2)Культивувати вірус в організмі або в клітинах експериментальної тварини.

3)Довести фільтрівність агента (щоб виключити патогенні агенти вели­ких розмірів, наприклад, бактерії*).

4)Відтворити подібне захворювання у іншого представника або спорід­неного виду.

5)Повторно виділити вірус з організму.

Культивування та ідентифікація вірусів - це основні методи, що їх викорис­товують у вірусології при діагностуванні вірусних захворювань.

В останні роки досягнуто значних успіхів у з’ясуванні вірусної етіології злоякісних пухлин. Достовірно встановлено, що багато ДНК- та РНК-вмісних вірусів можуть спричиняти злоякісну трансформацію клітин у ссавців і птахів.

Надзвичайної уваги заслуговують фітопатогенні віруси, що завдають вели­чезних економічних збитків сільськогосподарському виробництву

Перспективним є напрям вірусології щодо дослідження вірусів як біологіч­них інсектицидів. Уже описані віруси, застосування яких зумовлює сто відсткову загибель членистоногих протягом доби.

7. Методи виділення вірусів.

Для виділення вірусів використовують матеріал, в якому можлива наявність вірусу (лізат бактерій, шматки тканин тварин, листки рослин тощо).

Більшість вірусів тварин виділяють з сироватки крові. Аналогічного середо­вища для виділення вірусів рослин немає. Тому для виділення вірусів рослин використовують гомогенати рослинних органів.

Слід пам’ятати, що: при виділенні ві­русу рН середовища не повинне виходити за встановлені межі, деякі віруси виявляють активність лише за наявності йонів металів (Са²⁺ або Mg²⁺). Важливим чинником є йонна сила буфера..

У разі виділення вірусів із різних тканин компонентів найліпші результа­ти дають: диференціальне центрифугування, осадження амоній сульфатом, цен­трифугування в градієнті сахарозі і цезій хлориду оброблення ферментами.

Суть диференціального центрифугування полягає у низці циклів центрифу­гувань з високими і низькими швидкостями, що змінюють одна одну. В результа­ті центрифугування при 20-50 тис. об/хв віруси й інші частини випадають в осад, а розчинні компоненти екстракту, молекулярна маса яких менша 10⁶Да, залиша­ються в супернатанті. Потім одержаний осад суспендують у буферному розчині і суспензію знову центрифугують при 8-10 тис. об./хв для видалення мембран і волокнистих компонентів клітини, денатурованих білків і т.д. Наступне центри­фугування при 30-50 тис. об./хв знову приводить до осадження вірусів.

Іноді є вигідним поєднувати диференціальне центрифугування з висолю­ванням амоній сульфатом. Для цього осад неочищеного вірусу суспендують у воді, обробляють у розчинах зі зростаючими концентраціями амоній сульфа­ту. Дуже цінним є метод очищення вірусів шляхом центрифугування в розчинах із зростаючою концентрацією сахарози або гліцерину (5-25%). За допомогою одержаного градієнта сахарози можна досягти доброго розділення вірусів і їхніх компонентів. Разом з тим віруси і їхні компоненти розділяються шарами, які мож­на легко виявити, освітивши пробірку. Шар, що містить віруси, не складно віді­брати за допомогою шприца.

Для виділення вірусів можна також застосувати: осадження при ізоелектричній точці; гель фільтрацію позбавляє від низькомолекулярних сполук); ді­аліз (використовують для видалення низькомолекулярних сполук, особливо при висолюванні та кристалізації вірусів ).