45. Віруси архебактерій.

Відомі віруси, які здатні інфікувати представників всіх трьох головних фенотипових груп архей: екстримальних галофілів, екстремальних термофілів та метаногенів.

Фаги архей надзвичайно різноманітні по формі та генетичні варіабельності. Форма більшості вірусів мезофільних та термофільних архей з прісноводних та морських джерел характерна для бактеріофагів - гекагональна головка з відростком, інші мають ікосаедричну, нитковидну форму і тільки два види мають незвичайну форму веретена. У термофільних архей описано 9 морфотипів, що привело до введення нових родин вірусів з 2-х ланцюговими ДНК:

Lipothrixviridae (TTV1-4, SIFV) - ниткоподібні віруси з оболонкою, що складається із вірус-специфічних білків та ліпідів клітини господаря і лінійної ДНК;

Rudiviridae (SIRV1, SIRV2) - паличкоподібні віруси без оболонки;

Fuselloviridae (SSV1, SSV2, SSV3) - віруси з оболонкою у формі веретина або лимона, що містять кільцеву 2-х ланцюгову ДНК;

Guttaviridae (SNDV) - віруси з оболонкою у формі краплі.

Нещодавно було виділено новий вірус His 1 виділений з гіперсолоних вод південно-східної Австралії, який уражує Haloarcula hispanica. При титруванні вірус індукує утворення маленьких прозорих бляшок з чіткими краями, внаслідок цього і високих титрів у рідких поживних середовищах вірус вважається літичним, уражує представників 5-ти родів. Було показано, що в інфікованих клітинах немає інтегрованої або плазмідної вірусної ДНК.

45. Загальна характеристика фітопатогенних вірусів.

Віруси, що спричиняють різні патологічні зміни у рослин, називають фітопатогенними. Хоча були відкриті першими, але менш досліджені порівняно із вірусами тварин чи бактеріофагами. Причина – досі не вдалося розробити ефективну систему з тканин рослин, у якій всі клітини могли б бути інфіковані одночасно, й етапи реплікації вірусів відбувалися би більш-менш синхронно. Проблемою при роботі з вірусами рослин є також дуже низька ефективність методів інокуляції клітин.

За морфологічною будовою фітопатогенні віруси різноманітні. Деякі з них мають кубічну, інші - паличкоподібну форму. Палички можуть бути жорсткими і гнучкими. Одні мають суперкапсидну оболонку, інші - не мають.

Геном фітопатогенних вірусів представлений ДНК (одноланцюгова або дволанцюгова, лінійна або замкнена в кільце), або РНК, яка може бути одноланцюговою або дволанцюговою. У деяких вірусів РНК сегментована.

Фітопатогенні віруси проникають у рослинні клітини через ушкодження поверхні листків, стебел та коренів. Кількісне визначення фітопатогенних вірусів ґрунтується на обчисленні кількості некрозів, які з’являються у тих місцях, де простежувалися первинні пошкодження.

У природні поширення фітопатогенних вірусів відбувається при прямому контакті між рослинами, через переносників, вегетативно, насінням і пилком.

Вірусна інфекція уражає різні частини рослини. Найчастіше – зміни в забарвленні (пожовтіння, хлороз), відмиранні тканин (некроз) або деформації. Симптоми захворювань рослин, можуть бути різноманітними і залежать від рослини-господаря, тривалості інфекції, штаму вірусу і зовнішніх умов. Віруси відрізняються за здатністю інфікувати різні рослини; число видів сприйнятливих рослин (господарів) варіює для різних вірусів.

Для більшості фітопатогенних вірусів характерне системне ураження господарів (вірус переміщується від місця проникнення в інші частини), хоч не обов’язково уражує всі клітини і тканини. Поселившись у рослині, вірус є в ній до загибелі і при вегетативному розмноженні передається потомству.