- •Відкриття вірусів д. Й. Івановським.
- •Відкриття бактеріофагів.
- •Нобелівські лауреати в області вірусології.
- •Розвиток вірусології у другій половині XX ст.
- •Особливості вірусів як біологічних об'єктів.
- •Роль вірусів в інфекційній патології рослин, тварин і людини.
- •Методи виділення вірусів.
- •Культивування зоопатогенних вірусів.
- •Культивування бактеріофагів.
- •Культивування фітопатогенних вірусів.
- •Методи кількісного визначення вірусів.
- •Серологічні методи діагностики вірусних інфекцій.
- •Роль "швидких тестів" у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій.
- •Експрес-методи у діагностиці вірусних інфекцій.
- •Структурна організація вірусів.
- •Хімічний склад вірусів.
- •Вірусні білки.
- •Вірусні нуклеїнові кислоти.
- •Етапи взаємодії вірусів з клітиною.
- •Адсорбція і проникнення вірусів у клітину.
- •Транскрипція вірусних рнк.
- •Реплікація геному рнк-вмісних вірусів.
- •Реплікація геному днк-вмісних вірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ретровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ортоміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація параміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація рабдовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація філовірусів.
- •Т ранскрипція, трансляція і реплікація пікорнавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація аденовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація поксвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація герпесвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація гепаднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація фікоднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація тогавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація міовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація мікровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація сіфовірусів.
- •Збирання та вихід вірусів з клітини.
- •Порядок herpesvirales.
- •Порядок caudovirales.
- •Порядок mononegavirales.
- •Порядок picornavirales.
- •44) Загальна характеристика бактеріофагів.
- •Взаємодія вірулентних бактеріофагів з клітиною.
- •Помірні фаги. Взаємодія з клітиною.
- •Ниткоподібні бактеріофаги з днк-геномом.
- •Бактеріофаги з рнк-геномом.
- •Цикли розвитку вірулентних та помірних бактеріофагів.
- •Фаг φх174 та механізм його взаємодії з клітиною.
- •Фаги qβ та ms2 та механізми їхньої взаємодії з клітиною.
- •Віруси архебактерій.
- •Загальна характеристика фітопатогенних вірусів.
- •Шляхи і механізми передавання фітопатогенних вірусів.
- •Симптоми захворювання рослин, заражених вірусами.
- •Внутрішньоклітинний розвиток фітопатогенних вірусів.
- •Будова та взаємодія з клітиною втм.
- •Віруси нижчих рослин і грибів.
- •Загальна характеристика вірусів людини і тварин.
- •Родина adenoviridae. Аденовірусні інфекції.
- •Родина baculoviridae.
- •Родина hepadnaviridae. Гепаднавірусні інфекції.
- •Родина herpesviridae. Герпесвірусні інфекції.
- •Родина iridoviridae.
- •Родина papillomaviridae. Папіломавірусні інфекції.
- •66) Родина parvoviridae. Дефектні парвовіруси.
- •67) Родина polyomaviridae.
- •68) Родина poxviridae. Поксвірусні інфекції.
- •Натуральна віспа.
- •Онкогенні поксвіруси.
- •69) Родина arenaviridae.
- •70) Родина astroviridae. Астровірусні інфекції.
- •71) Родина bunyaviridae.
- •72) Родина caliciviridae. Каліцивірусні інфекції.
- •73) Родина coronaviridae. Коронаврусні інфекції.
- •74) Родина filoviridae. Філовірусні інфекції.
- •Гарячка Марбург
- •Гарячка Ебола
- •75) Родина flaviviridae. Флавівірусні інфекції.
- •Жовта гарячка
- •Кліщовий енцефаліт
- •Японський енцефаліт
- •76) Родина orthomyxoviridae. Грип.
- •Вірус грипу а
- •Вірус грипу в
- •77) Родина paramyxoviridae. Параміксовірусні інфекції.
- •Парагрип.
- •Епідемічний паротит (свинка)
- •Респіраторно-синцитіальна інфекція (рс-інфекція)
- •78) Родина picornaviridae. Пікорнавірусні інфекції.
- •Вірусний гепатит а
- •79) Родина reoviridae. Реовірусні інфекції.
- •Ротавірусна інфекція
- •80) Родина retroviridae. Снід.
- •Вірус імунодефіциту людини
- •81) Родина rhabdoviridae. Рабдовірусні інфекції.
- •Сказ (водобоязнь)
- •82) Родина togaviridae. Тогавірусні інфекції.
- •Краснуха (червона висипка)
- •83) Роль вірусів у злоякісному трансформуванні клітин.
- •84) Онкогенні герпесвіруси та аденовіруси.
- •85) Онкогенні поксвіруси та папіломавіруси.
- •86) Загальна характеристика пріонів.
- •87) Гострі трансмісивні губкоподібні енцефалопатії.
- •88) Штамове різноманіття пріонів. Механізми пріонного переходу.
- •Пріони нижчих еукаріот.
- •Поширення пріонів у природі.
- •Загальна характеристика віроїдів. Таксономія віроїдів.
- •Захворювання рослин, спричинені віроїдами.
- •Віроїди рослин pospiviroidae.
- •Віроїди рослин avsunviroidae.
- •95) Охарактеризуйте три рівні захисту організму від вірусної інфекції.
- •96) Роль клітинних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •97) Роль гуморальних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •98) Загальнофізіологічні чинники противірусного імунітету.
- •99) Експериментальні методи оцінки антивірусних препаратів.
- •100) Мішені дії антивірусних препаратів.
- •101) Хіміотерапія вірусних інфекцій.
- •Інгібітори адсорбції та депротеїпізації
- •102) Противірусні вакцини.
Порядок herpesvirales.
Всі віруси цього порядку об’єднані спільною будовою. Мають великий лінійний геном, що представлений дволанцюговою ДНК. Капсид побудований з серцевини – ДНК, що є оточеною капсидом ікосаедричного типу симетрії, що в свою чергу складається з 12 пятивалентних і 150 шестивалентних капсомерів (Т=16). Капсид d=110 нм. вбудований в білковий матрикс, що має назву тег умент і оточений ззовні ліпідною оболонкою. Геномна ДНК становить 134 тис. п.н. Геном містить термінальні і повторювані послідовності. Представники цього порядку є вірусами як хребетних, так і безхребетних тварин. Даний порядок розділяється на 3 родини: Herpesviridae вражають ссавців , птахів і рептилій; Alloherpesviridae представники є вірусами земноводних і риб, і порівняно нова родина Malacoherpesviridaе, до якої входять віруси двостулкових .
До родини Нerpesviridае відносять віруси з ікосаедричним типом симетрії, геном яких представлений дволанцюговою лінійною ДНК. Родина об’єднує 3 підродини (Alphaherpesviridae, Betaherpesviridae, Gammaherpesviridae) та 12 родів. Їх збирання йде в ядрі, у них є оболонка – похідне ядерної мембрани. До герпесвірусів належить такі віруси людини: вірус простого герпесу 1 і 2, цитомегаловірус, вірус вітряної віспи й оперізуючого лишаю, вірус Епштейна-Барр та інші.
Віріон вірусу герпесу людини (HSV-1 і HSV-2) складається з чотирьох структурних елементів: серцевини, ікасаедричного капсиду, що її оточує; тегументу, розміщеного асиметрично навколо капсиду; і оболонки, що оточує капсид і тегумент.
Порядок caudovirales.
Фаги з хвостовими відростками, лінійними дволанцюговими молекулами ДНК належать до порядку Caudovirales (Caudo: від латинського cauda, «хвіст»), Фаги з хвостовим відростком є дуже великою та різноманітною групою вірусів. Відомо понад 4000 описів вірусів. За будовою хвостового відростка бактеріофаги розподіляють на три родини: Myoviridae, Siphoviridae, Podoviridae. Муо: від грецького mys, myos, «м’яз», відповідно до хвостового відростка, здатного до скорочення. Podo: від грецького pous, «нога», відповідно до короткого хвостового відростка. Sipho: від грецького siphon, «трубка», відповідно до довгого хвостового відростка не здатного до скорочення.
Кількість структурних білків варіює від 7 до 42. Лізоцим розташований на кінці хвостового відростка. Шипи деяких капсулоспецифічних фагів мають ендоглікозилазну активність. Деякі унікальні фаги містять транскриптази, дигідрофолатредуктази або тимідилат синтетази. Більшість віріонів не містять ліпідів. У деяких фагів, що інфікують мікобактерії, було знайдено до 15% ліпідів. Їх присутність в інших фагів є сумнівною. В окремих фагів були знайдені глікопротеїни, гліколіпіди, гексозаміни та полісахариди. Віруси антигенно складні та є ефективними імуногенами. Імовірним є існування груп антигенів.
Віріони мають ікосаедричну форму головки і спіральний хвіст. Геном представлений однією несегментованою лінійною дволанцюговою молекулою ДНК, хоча лінійна молекула іноді може набувати кільцеву форму. Також у дволанцюговій структурі можуть зустрічатися одноланцюгові проміжки. Вважається, що геноми можуть мати рас- та cos-сайти упаковки липких кінців, кільцеві пермутації і кінцеві надлишковості, одноланцюгові розриви чи кінцеві білки. Геноми містять замінні блоки генів (модулі). Геноми помірних фагів звичайно містять кластер генів інтеграції. Гени зі спорідненими функціями мають тенденцію утворювати кластери. Кінці молекули ковалентно зв’язані з термінальними білками. Геном може містити від 18 до 500 тис. пар нуклеотидів і кодує як структурні, так і не структурні білки. Після зіткнення з клітиною господарем, хвостова частина віріона зв'язується з рецепторами на поверхні клітини і доставляє ДНК у клітину. Хвостова частина вірусу пробиває отвір і геном віруса проходить через клітинну стінку бактерій і плазматичну мембрану в клітину господаря. Опинившись всередині вірусні гени експресуються, використовуючи рибосоми клітини-господаря.
Коло хазяїв: хвостові фаги були знайдені у більш ніж 100 родів еубактерій та архебактерій. Вони зазвичай є родоспецифічними. Ентеробактеріальні фаги специфічні до родини Ентеробактерій, деякі види мають світове поширення.
Передача в природі: віруси поширюються водним середовищем, або шляхом випадкового контакту з контамінованими субстратами або векторами, специфічні вектори не відомі.
Представники: порядок включає в себе велику кількість вірусів (Т4,Т7, Р2, ƛ, L5, ф29, PZA), багато з яких мають подібні гени, але їх послідовність може істотно варіювати навіть у представників одного роду. Про спільне походження свідчить характер структури вірусних частинок.
