40. Порядок herpesvirales.

Всі віруси цього порядку об’єднані спільною будовою. Мають великий лінійний геном, що представлений дволанцюговою ДНК. Капсид побудований з серцевини – ДНК, що є оточеною капсидом ікосаедричного типу симетрії, що в свою чергу складається з 12 пятивалентних і 150 шестивалентних капсомерів (Т=16). Капсид d=110 нм. вбудований в білковий матрикс, що має назву тег умент і оточений ззовні ліпідною оболонкою. Геномна ДНК становить 134 тис. п.н. Геном містить термінальні і повторювані послідовності. Представники цього порядку є вірусами як хребетних, так і безхребетних тварин. Даний порядок розділяється на 3 родини: Herpesviridae вражають ссавців , птахів і рептилій; Alloherpesviridae представники є вірусами земноводних і риб, і порівняно нова родина Malacoherpesviridaе, до якої входять віруси двостулкових .

До родини Нerpesviridае відносять віруси з ікосаедричним типом симетрії, геном яких представлений дволанцюговою лінійною ДНК. Родина об’єднує 3 підродини (Alphaherpesviridae, Betaherpesviridae, Gammaherpesviridae) та 12 родів. Їх збирання йде в ядрі, у них є оболонка – похідне ядерної мембрани. До герпесвірусів належить такі віруси людини: вірус простого герпесу 1 і 2, цитомегаловірус, вірус вітряної віспи й оперізуючого лишаю, вірус Епштейна-Барр та інші.

Віріон вірусу герпесу людини (HSV-1 і HSV-2) складається з чотирьох структурних елементів: серцевини, ікасаедричного капсиду, що її оточує; тегументу, розміщеного асиметрично навколо капсиду; і оболонки, що оточує капсид і тегумент.

41. Порядок caudovirales.

Фаги з хвостовими відростками, лінійними дволанцюговими молекулами ДНК належать до порядку Caudovirales (Caudo: від латинського cauda, «хвіст»), Фаги з хвостовим відростком є дуже великою та різноманітною групою вірусів. Відомо понад 4000 описів вірусів. За будовою хвостового відростка бактеріофаги розподіляють на три родини: Myoviridae, Siphoviridae, Podoviridae. Муо: від грецького mys, myos, «м’яз», відповідно до хвостового відростка, здатного до скорочення. Podo: від грецького pous, «нога», відповідно до короткого хвостового відростка. Sipho: від грецького siphon, «трубка», відповідно до довгого хвостового відростка не здатного до скорочення.

Кількість структурних білків варіює від 7 до 42. Лізоцим розташований на кінці хвостового відростка. Шипи деяких капсулоспецифічних фагів мають ендоглікозилазну активність. Деякі унікальні фаги містять транскриптази, дигідрофолатредуктази або тимідилат синтетази. Більшість віріонів не містять ліпідів. У деяких фагів, що інфікують мікобактерії, було знайдено до 15% ліпідів. Їх присутність в інших фагів є сумнівною. В окремих фагів були знайдені глікопротеїни, гліколіпіди, гексозаміни та полісахариди. Віруси антигенно складні та є ефективними імуногенами. Імовірним є існування груп антигенів.

Віріони мають ікосаедричну форму головки і спіральний хвіст. Геном представлений однією несегментованою лінійною дволанцюговою молекулою ДНК, хоча лінійна молекула іноді може набувати кільцеву форму. Також у дволанцюговій структурі можуть зустрічатися одноланцюгові проміжки. Вважається, що геноми можуть мати рас- та cos-сайти упаковки липких кінців, кільцеві пермутації і кінцеві надлишковості, одноланцюгові розриви чи кінцеві білки. Геноми містять замінні блоки генів (модулі). Геноми помірних фагів звичайно містять кластер генів інтеграції. Гени зі спорідненими функціями мають тенденцію утворювати кластери. Кінці молекули ковалентно зв’язані з термінальними білками. Геном може містити від 18 до 500 тис. пар нуклеотидів і кодує як структурні, так і не структурні білки. Після зіткнення з клітиною господарем, хвостова частина віріона зв'язується з рецепторами на поверхні клітини і доставляє ДНК у клітину. Хвостова частина вірусу пробиває отвір і геном віруса проходить через клітинну стінку бактерій і плазматичну мембрану в клітину господаря. Опинившись всередині вірусні гени експресуються, використовуючи рибосоми клітини-господаря.

Коло хазяїв: хвостові фаги були знайдені у більш ніж 100 родів еубактерій та архебактерій. Вони зазвичай є родоспецифічними. Ентеробактеріальні фаги специфічні до родини Ентеробактерій, деякі види мають світове поширення.

Передача в природі: віруси поширюються водним середовищем, або шляхом випадкового контакту з контамінованими субстратами або векторами, специфічні вектори не відомі.

Представники: порядок включає в себе велику кількість вірусів (Т4,Т7, Р2, ƛ, L5, ф29, PZA), багато з яких мають подібні гени, але їх послідовність може істотно варіювати навіть у представників одного роду. Про спільне походження свідчить характер структури вірусних частинок.