
- •Відкриття вірусів д. Й. Івановським.
- •Відкриття бактеріофагів.
- •Нобелівські лауреати в області вірусології.
- •Розвиток вірусології у другій половині XX ст.
- •Особливості вірусів як біологічних об'єктів.
- •Роль вірусів в інфекційній патології рослин, тварин і людини.
- •Методи виділення вірусів.
- •Культивування зоопатогенних вірусів.
- •Культивування бактеріофагів.
- •Культивування фітопатогенних вірусів.
- •Методи кількісного визначення вірусів.
- •Серологічні методи діагностики вірусних інфекцій.
- •Роль "швидких тестів" у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій.
- •Експрес-методи у діагностиці вірусних інфекцій.
- •Структурна організація вірусів.
- •Хімічний склад вірусів.
- •Вірусні білки.
- •Вірусні нуклеїнові кислоти.
- •Етапи взаємодії вірусів з клітиною.
- •Адсорбція і проникнення вірусів у клітину.
- •Транскрипція вірусних рнк.
- •Реплікація геному рнк-вмісних вірусів.
- •Реплікація геному днк-вмісних вірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ретровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація ортоміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація параміксовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація рабдовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація філовірусів.
- •Т ранскрипція, трансляція і реплікація пікорнавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація аденовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація поксвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація герпесвірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація гепаднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація фікоднавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація тогавірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація міовірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація мікровірусів.
- •Транскрипція, трансляція і реплікація сіфовірусів.
- •Збирання та вихід вірусів з клітини.
- •Порядок herpesvirales.
- •Порядок caudovirales.
- •Порядок mononegavirales.
- •Порядок picornavirales.
- •44) Загальна характеристика бактеріофагів.
- •Взаємодія вірулентних бактеріофагів з клітиною.
- •Помірні фаги. Взаємодія з клітиною.
- •Ниткоподібні бактеріофаги з днк-геномом.
- •Бактеріофаги з рнк-геномом.
- •Цикли розвитку вірулентних та помірних бактеріофагів.
- •Фаг φх174 та механізм його взаємодії з клітиною.
- •Фаги qβ та ms2 та механізми їхньої взаємодії з клітиною.
- •Віруси архебактерій.
- •Загальна характеристика фітопатогенних вірусів.
- •Шляхи і механізми передавання фітопатогенних вірусів.
- •Симптоми захворювання рослин, заражених вірусами.
- •Внутрішньоклітинний розвиток фітопатогенних вірусів.
- •Будова та взаємодія з клітиною втм.
- •Віруси нижчих рослин і грибів.
- •Загальна характеристика вірусів людини і тварин.
- •Родина adenoviridae. Аденовірусні інфекції.
- •Родина baculoviridae.
- •Родина hepadnaviridae. Гепаднавірусні інфекції.
- •Родина herpesviridae. Герпесвірусні інфекції.
- •Родина iridoviridae.
- •Родина papillomaviridae. Папіломавірусні інфекції.
- •66) Родина parvoviridae. Дефектні парвовіруси.
- •67) Родина polyomaviridae.
- •68) Родина poxviridae. Поксвірусні інфекції.
- •Натуральна віспа.
- •Онкогенні поксвіруси.
- •69) Родина arenaviridae.
- •70) Родина astroviridae. Астровірусні інфекції.
- •71) Родина bunyaviridae.
- •72) Родина caliciviridae. Каліцивірусні інфекції.
- •73) Родина coronaviridae. Коронаврусні інфекції.
- •74) Родина filoviridae. Філовірусні інфекції.
- •Гарячка Марбург
- •Гарячка Ебола
- •75) Родина flaviviridae. Флавівірусні інфекції.
- •Жовта гарячка
- •Кліщовий енцефаліт
- •Японський енцефаліт
- •76) Родина orthomyxoviridae. Грип.
- •Вірус грипу а
- •Вірус грипу в
- •77) Родина paramyxoviridae. Параміксовірусні інфекції.
- •Парагрип.
- •Епідемічний паротит (свинка)
- •Респіраторно-синцитіальна інфекція (рс-інфекція)
- •78) Родина picornaviridae. Пікорнавірусні інфекції.
- •Вірусний гепатит а
- •79) Родина reoviridae. Реовірусні інфекції.
- •Ротавірусна інфекція
- •80) Родина retroviridae. Снід.
- •Вірус імунодефіциту людини
- •81) Родина rhabdoviridae. Рабдовірусні інфекції.
- •Сказ (водобоязнь)
- •82) Родина togaviridae. Тогавірусні інфекції.
- •Краснуха (червона висипка)
- •83) Роль вірусів у злоякісному трансформуванні клітин.
- •84) Онкогенні герпесвіруси та аденовіруси.
- •85) Онкогенні поксвіруси та папіломавіруси.
- •86) Загальна характеристика пріонів.
- •87) Гострі трансмісивні губкоподібні енцефалопатії.
- •88) Штамове різноманіття пріонів. Механізми пріонного переходу.
- •Пріони нижчих еукаріот.
- •Поширення пріонів у природі.
- •Загальна характеристика віроїдів. Таксономія віроїдів.
- •Захворювання рослин, спричинені віроїдами.
- •Віроїди рослин pospiviroidae.
- •Віроїди рослин avsunviroidae.
- •95) Охарактеризуйте три рівні захисту організму від вірусної інфекції.
- •96) Роль клітинних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •97) Роль гуморальних чинників у розвитку противірусного імунітету.
- •98) Загальнофізіологічні чинники противірусного імунітету.
- •99) Експериментальні методи оцінки антивірусних препаратів.
- •100) Мішені дії антивірусних препаратів.
- •101) Хіміотерапія вірусних інфекцій.
- •Інгібітори адсорбції та депротеїпізації
- •102) Противірусні вакцини.
Транскрипція, трансляція і реплікація тогавірусів.
Значна частина інформації про реплікацію тогавірусів отримана при вивченні двох близькоспоріднених альфавірусів: вірусу ліса Семліки (SFV) і вірусу Синдбіс (SIN).
Родина тогавірусів включає два роди: альфа- і рубівіруси Якщо за будовою генома і структурою віріонів вони дуже подібні, то в деяких важливих деталях реплікативних циклів відрізняються між собою.
Тогавіруси відносять до числа найбільш простих вірусів людини і тварин, які мають зовнішню оболонку. Геном у них - це один плюс-ланцюг РНК, що заключений у білковий капсид, який складається з однакових молекул, упакованих в ікосаедричній структурі. Нуклеокапсид вірусної частки вкритий ліпідним бішаром, який походить від мембрани клітини-господаря. Поверх ліпідно бішару виступають глікопротсїни, які кодуються вірусним геномом. Крім того, геном кодує вірусний капсидний білок і невелику кількість білків, що беруть участь у реплікації вірусної РНК
Більша частина вірусів родини - це дрібні ікосаедрич-ні віруси діаметром 65-70 нм. Величина генома становить 11,2 kb, 5'-кінець генома містить кеп, а 3'-кінець поліаденільований. Ці властивості характерні і для еукаріотичних мРНК. При реплікації утворюються дискретні субгеномні мРНК, що складаються з близько 3 700 нуклеотидів. Ці РНК також кеповані та поліаденільовані і слугують мРНК для стуктурних білків вірусу.
Чергові етапи вірусної реплікації включають трансляцію, реплікацію і транскрипцію вірусної РНК. Структура нуклеокапсиду альфа- і рубівірусів достатньо пластична для забезпечення дисоціації комплексу РНК-капсидні білки. Це відбувається при проникненні вРНК в цитоплазму після злиття оболонки ендосоми з оболонкою віріона. При низьких значеннях рН нуклеокапсид може стискатися в діаметрі приблизно на 15%, що сприяє роздяганню РНК.
Транскрипція, трансляція і реплікація міовірусів.
Бактеріфаг Т4
Як тільки вірусний геном потрапив у клітину і звільнився від білка, він може служити джерелом інформації як для реплікації, так і для транскрипції, діючи як матриця для біосинтезу відповідних продуктів. Реплікація ДНК відбувається за допомогою тих самих біохімічних механізмів, що і реплікація генетичного матеріалу клітини. Реплікація вірусного ДНК-генома в клітині господаря можлива, якщо геном є рспліконом, що розпізнається реплікаційним апаратом клітинного або вірусного походження. При вірусній інфекції набір клітинних ферментів може поповнюватися за рахунок ферментів віріона, а інколи за участю ферментів. Коли ДНК фага Т4 потрапляє до чутливої клітини Е. соlі, вона не деградується ендонуклеазами клітини-господаря, оскільки містить глзильований 5-гідроксиметилцитозин замість цитозину. Ця хімічна модифікація ДНК запобігає деградуванню фагового генома бактерійними ендонуклеазами рестрикції. Фаг Т4 кодує ферменти, що синтезують 5-гідроксиметилцитозин і тилцитозину послідовно приєднують глюкозу до нуклеотиду.
Глікозилювання генома Т4 потребує уридиндифосфоглюкози. Якщо Т4 фаг розмножується в клітині-господарі, що не утворює уридиндифосфоглюкози, фагова ДНК не буде глюкозильована. Вона не може реплікуватись у інших клітинах, оскільки геномна ДНК фага буде розщеплена ендонуклеазами рестрикції. Вірусний геном повинен бути малим і компактним, щоб поміститися всередині капсиду, але він ще й має кодувати велику кількість регуляторних і структурних білків. Генетичні карти декількох вірусів свідчать, що гени згруповані відповідно до їхніх функцій. У деяких вірусів виявлено явище перекривання генів і транскрипції дволанцюгових ДНК у протилежних напрямках.
Рання експресія генів. Фаг Т4 кодує більше 20 білків, які синтезуються в ранньому періоді після інфекції. Продукування білків репрезентує ранні розвиткові кроки фагової реплікації. Ферменти, задіяні у цих етапах, названо ранніми білками (білки, що продукуються відразу після проникнення фага). Вони слугують для зупинення макромолекулярного синтезу клітини-господаря. Одним з перших ранніх білків фага Т4 є нуклеаза, що руйнує ДНК клітини-господаря; дезоксирибонуклеотиди, що утворилися внаслідок деградації бактерійної хромосоми, стають попередниками синтезу фагової ДНК. Геном Т4 також кодує ферменти, що руйнують попередник для нормальних нуклеотидів клітини-господаря - дезоксицитидинтрифосфат, який перетворюються в оксиметилцитозил-трифосфат. Уся послідовність проникнення, виключення транскрипції і трансляції клітини-господаря і деградація метаболізму клітини-господаря займає лише кілька хвилин.
ДНК фага Т4 на початку транскрибується бактерійною РНКполімеразою. Серед перших білків, які синтезуються в клітині, є певні модифікації РНК полімерази Е. соlі. Фаг-кодовані поліпептиди замінюють чи модифікують а-субодиниці РНК-полімерази Е. соlі. Отже, вони змінюють послідовність впізнавання так, що РНК-полімераза не зв'язує нормальних послідовностей Прібнова ДНК Е. соlі.
Ранні гени контролюють утворення ферментів, задіяних у реплікації ДНК фага. Ці ферменти синтезуються у великих кількостях, так, що синтез ДНК відбувається швидко. ДНК фага Т4 містить гідроксиметилцитозин, який синтезується двома фаг-кодованими ферментами. Після синтезу ДНК фага Т4, відбува¬ється глюкозилювання гідроксиметилцитозину ДНК.
Пізня експресія генів. Після ранніх подій у фаговому реплікативному циклі модифікується РНК-полімераза, що призводить до закінчення синтезу ран-ніх фагових білків. РНК-полімеразні кори зв'язуються з новими фагоспецифіч-ними а-факторами, що контролюють транскрипцію пізніх генів. Ця зміна у сай-ті рекогніції РНК-полімерази збігається з початком синтезу пізніх білків.
Пізні фагові гени кодують пізні білки, що входять до складу капсиду, і відповідають за його структуру. Хвіст, хвостові відростки і структура головки фага утворюються білками, кодованими різними фаговими генами. Близько 32 генів задіяні у формуванні хвостової структури і не менше 55 генів задіяні у формуванні структури головки.