32. Транскрипція, трансляція і реплікація герпесвірусів.

Віріон вірусу герпесу людини (HSV-1 і HSV-2)Геном герпесвірусів - це лінійна дволанцюгова ДНК. її молекулярна маса варіює від 8х 107 Да до 1,5х 108 Да. Склад Г-Ц пар коливається від 32 до 74%. Віріони герпесвірусів містять від 15 до 35 видів структурних білків. Віріони HSV-1 і HSV-2 на своїй поверхні містять щонайменше чотири глікопротеїни -gВ, gС, gD і gE. Капсид герпесвірусів складається з шести поліпептидів. В очищеному вірусі виявлено АТФ-азу і протеїнкіназу. Очевидно, що транспортування капсидів герпесвірусів до ядерних пор здійснюється за участю цитоскелета. Батьківська вірусна ДНК накопичується в ядрі. Транскрибування вірусної ДНК відбувається в ядрі, трансляція - в цитоплазмі. Кількість поліпептидів, які синтезуються у великих кількостях для НSV, перевищує 50. Вірусні білки синтезуються на вільних і зв'язаних полісомах. Більшість білків після синтезу піддається інтенсивному процесингу: розриваються ланцюги, проходить фосфорилювання, сульфатування, глікозилювання тощо. У клітинах, заражених НSV, вірусна ДНК синтезується приблизно через три години після проникнення і процес триває від дев'яти до дванадцяти годин. Вважають, що віріони секретуються з клітини через апарат Гольджі так само, як і секретуються розчинні білки.

33. Транскрипція, трансляція і реплікація гепаднавірусів.

Серцевина вірусу містить ДНК, ковалентно зв'язану з поліпептидом, ДНК-полімеразу, протеїнкіназу. ДНК, один з ланцюгів якої дефектний має форму кільця. У процесі репродукції вірусів ДНК-полімераза віруса добудовує дефектний ланцюг ДНК. Поряд з повними віріонами виявляються поліморфні, побудовані лише з фрагментів зовнішньої оболонки, дефектні, неінфекційні частки, які не містять ДНК.

Репродукція цих вірусів унікальна за своїм механізмом. Після проникнення в клітини серцевини вірусу не повний ланцюг ДНК-геному добудовується; формується повноцінна дволанцюгова кільцева ДНК, геном потрапляє в ядро клітини. Там ДНК-залежна РНК-полімераза синтезує різні мРНК (для синтезу вірусних білків) та РНК-прогеном – матрицю для реплікації геному віруса. Далі мРНК мігрує в цитоплазму і транслюється з формуванням вірусних білків. Білки серцевини вірусу збираються навколо прогеному. Під дією РНК-залежної ДНК-полімерази вірусу на матриці прогеному синтезується (-) ланцюг ДНК, на якому формується (+) ланцюг ДНК. Оболонка віріону формується на HBs-вмісних мембранах ендоплазматичного ретикулюму чи апарату Гольджі. Віріон виходить з клітини шляхом екзоцитозу.

Репродукція гепаднавірусів відбувається за одним з двох можливих варіантів - продуктивним або інтегративним. У разі продуктивної репродукції утворюються повноцінні віріони, а у випадку інтегративної відбувається інтеграція ДНК у клітинний геном. Вбудовування вірусного геному або окремих генів у геном клітини призводить до синтезу великої кількості дефектних вірусних часток.

34. Транскрипція, трансляція і реплікація фікоднавірусів.

Фікоднавіруси є великими (160-560 тисяч пар нуклеотидів) вірусами з подвійною спіраллю ДНК, що заражають хлореллу, зелених найпростіших та морські водорості. Фікоднавіруси мають двадцятигранну морфологію, внутрішню ліпідну мембрану і відтворюються, повністю або частково, в цитоплазмі клітини-господаря.

Нещодавні дослідження показали особливості фікоднавірусів, таких як складна транскрипційна відповідь, новий тип білка, гени, що залучені в стимулюванні апоптозу в геномі господаря, складний сигнал трансдукції, систему регуляції генів та генів для глікозилювання вірусних білків. Фікоднавіруси також містять особливий ферментативний апарат злиття частинок з відносно жорсткою мембраною одноклітинних водоростей і проникненню за типом фагом інфекції у бактерій.

Всі фікоднавіруси кодують білки, залучені у реплікації ДНК або рекомбінації, в тому числі ДНК-залежної ДНК-полімерази.

Зріла вірусна частка оточена білкової оболонкою має вигляд симетричного ікосаедра (Т= 169), 100-220 нм в діаметрі.

Реплікація геномної ДНК та збирання нових віріонів у цитоплазмі клітини. Вихід віріону в міжклітинний простір шляхом брунькування.