30. Транскрипція, трансляція і реплікація аденовірусів.

Аденовіруси містять 13% ДНК і 87% білка, не містять ліпідів. Молекулярна маса ДНК аденовірусів незначно варіює і залежить від серотипу, а її довжина становить приблизно 11 мкм. Ця ДНК має характерну особливість: на 5'-кінці лінійного генома ковалетно зв'язаний з dCMP кодований вірусом кінцевий поліпептид, молекулярна маса якого становить 55 кДа. До складу ДНК аденовірусів входять інвертовані кінцеві надлишкові послідовності, довжина яких варіює від 100 до 140 пар основ, залежно від серотипу. Тому денатуровані ланцюги ДНК аденовірусів можуть утворювати кільця за рахунок водневих зв'язків між основами на кінцях одного і того ж ланцюга.

З пептоном асоційовані дві ендонуклеази: 1) ендонуклеаза, що здійснює дво-ланцюговий розрив; вона осаджується антисироваткою проти очищеного білка основи пентона; 2) ендонуклеаза, що здійснює одноланцюговий розрив, асоційована зі структурами, що містять пептон.

Цикл реплікації аденовірусів ділять на ранню та пізню фази: остання починається з моменту запуску реплікації ДНК. Багато ранніх мРНК синтезуються і під час пізньої фази інфекції, деякі мРНК піддаються змінам у лідерних послідовностях при переході від ранньої до пізньої фази розвитку, тоді як інші залишаються незмінними.

Структурні білки аденовірусів синтезуються переважно в пізній фазі. Аденовірусна інфекція суттєво впливає на синтез макромолекул у клітині-господареві. В суспензійній культурі більшість серотипів аденовірусів інгібує синтез кітинних ДНК і білків. Синтез клітинної ДНК поступово інгібується після того, як починається синтез вірусної ДНК, через шість-дев'ять годин після інфікування. Літичний цикл аденовірусів надзвичайно ефективний: синтезується більше 10 000 віріонів на одну інфіковану клітину. Отже, протягом одного вірусного циклу загальний вміст ДНК і білка в клітині подвоюється. Вуглеводневі ділянки не беруть участі у взаємодії фібри з клітинним рецептором. Вірус проникає в клітину, ймовірно, шляхом прямого проникнення і на цьому етапі втрачає капсомери пентона.

Рання транскрипція в аденовірусів - складна серія взаємопов'язаних біохімічних подій; її можна визначити як синтез вірусних РНК на аденовірусній ДНК-матриці, що проникла в клітину. Ранні вірусні мРНК становлять менше 0,1% від загальної клітинної РНК.

Успішному вивченню реплікації ДНК сприяла низка особливостей самої ДНК і її реплікації. По-перше, при реплікації аденовірусної ДНК в ядрі клітини пригнічується синтез ДНК господаря більше, ніж на 90%, внаслідок чого значна частина радіоактивних попередників включається в вірусну ДНК. По-друге, розмір ДНК більшості серотипів має приблизно 36 kb, тому нею можна легко маніпулювати, не зумовлюючи значних пошкоджень. По-третє, створено декілька систем для реплікації аденовірусної ДНК in vitro включаючи таку, в якій може проходити ініціація і елонгація синтезу на екзогенних вірусних матрицях.

Початок синтезу вірусної ДНК збігається з початком пізньої фази зараження; водночас картина різко змінюється, порівняно з ранньою і проміжною транскрипцією. В багатьох випадках механізм синтезу і процесингу транскриптів в аденовірусній і еукаріотичній системах схожі. Вивчення пізніх вірусних поліпептидів, максимальний синтез яких спостерігається через 20 год після зараження, полегшується тим, Ідо синтез клітинних білків пригнічений. Більшість вірусних білків, які синтезуються на пізній стадії - це структурні білки віріона або його попередників, хоча продовжують синтезуватися і деякі ранні білки.