Y

1. Поняття культури мислення і роль філософії в її формуванні. 3

2.Передумови виникнення філософії. 4

3. Проблемність та специфіка визначення предмету філософії. 5

4. Основні структурні складові (розділи) академічної філософії. 7

5. Визначте поняття «філософія». 10

6. З чого починається філософія? На якому ґрунті зростає недовіра до філософії? 10

7. Визначте поняття «рефлексія». 11

8. Місце філософія в структурі життєдіяльності кожної людини. 12

9. Позначте відмінність між філософією й філософствуванням. 13

10. Зазначте причини несприйняття до філософського способу мислення так званого «здорового глузду» та буденної свідомості. 15

11.Окресліть зв'язок і відмінності розсудку і розуму як пізнавальних здатностей людини та спрямування життєвої орієнтації. 15

12.Про абстрактне й конкретне в мисленні 16

13.Світогляд, коло світоглядних питань, роль філософії у формуванні світоглядної культури індивіда. 17

14.Історичні типи формування світоглядних орієнтацій. 19

15.Структура світогляду. 21

Структура світогляду 21

16.Особливості сучасної світоглядної кризи й роль філософії в її розвязанні 22

17.Філософія в контексті лінгвістичної компетентності студента. 23

18.Що досліджує онтологія? 24

19.Різноманітність розуміння тлумачення проблеми буття в філософії. 25

20.Філософський смисл і соціокультурний зміст проблеми буття 26

21.Історичні парадигми осмислення буття: буття як космос, буття як теос, буття як субстанція. 27

22.Осмислення проблеми буття античними натурфілософами 28

23.Розуміння буття у концепції Парменіда. Проблема тотожності мислення і буття. 31

24.Специфіка теоцентричної онтологічної спрямованості у парадигмі Середньовіччя. 31

25.Трансформація онтологічної проблематики у філософському дискурсі: посткласична онтологія. 32

26.Класична і посткласична стратегія філософствування про буття. 34

27.Альтернатива "буття-небуття" у системі відношень життя людини. 36

28.Екзистенціалістська версія буття й тема "відповідальності за буття". 37

29.Простір і час як форми присутності людини у бутті. 38

30.Полемічність питання про свободу. Свобода й свавілля. 40

31.Проблематичність людського буття в екзистенціальній філософії. 41

32.Августин і модуси часу, час як межа покладання смислу життя. 43

33.Буття і проблема самореалізації людини. 44

34.Час як вічність і як минущість. Феномен часу й проблема безсмертя. 46

35.Свідомість як предмет міждисциплінарного дослідження. Специфіка філософського аналізу свідомості. 48

36.Обґрунтуйте відмінність філософського тлумачення свідомості від спеціалізованого (психологія, фізіологія, кібернетика та інші). 49

37.Структура свідомості. Функції свідомості. 50

38.Розкрийте специфіку ідеального як всезагальної форми функціонування свідомості та механізми «народження» ідеалів людини. 52

39-40 . Розкрийте рівневу структуру свідомості у фрейдизмі та тлумачення ним феномена несвідомого. .Покажіть відмінності у тлумаченні несвідомого між З.Фрейдом і К.Юнгом 54

41.Окресліть механізм зв’язку індивідуальної та суспільної свідомості 55

42.Феномен несвідомого. Проблема архетипів колективного несвідомого. 56

43.Свідомість і самосвідомість. Предметність і рефлективність самосвідомості. 57

44.Проблема формування індивідуальної свідомості. 59

45.Форми опредметення свідомості. Свідомість і мова. 59

46.Світоглядне значення філософської проблеми свідомості для професійного зростання філолога, перекладача. 60

47.Сутність і існування людини як проблема 61

1. Поняття культури мислення і роль філософії в її формуванні.

 Однак філософське поняття культури і далі є невизначеним. Стосується воно, насамперед, сфери людського мислення в його найзагальніших, інваріантних характеристиках, які виявляються у формах діалектичного процесу (перехід, рефлексія, розвиток). Принципові ідеї щодо розуміння діалектики як культури мислення висунув німецький філософ Гегель. У «Науці логіки» він виокремив основні види зв’язку категорій мислення: перехід, рефлексія, розвиток.

Ефективність мислення людиною визначається здатністю вирішувати завдання, які встають перед нею. Ця спроможність залежить, з одного боку, від природної інтелектуальної обдарованості індивіда, а з іншого — від виховання індивіда, навчання, самоосвіти, життєвого досвіду і, нарешті, від її залучення до культури.

З культури людина черпає знання, використовуючи їх для рішення різних завдань; уявлення про цінності і ідеали, які визначають її відношення до цих завдань; і, нарешті, навички, прийоми, правила мислення, що допомагають вирішувати ці завдання.

Рефлексивність. Організація мислнтельного процесу, що включає в себе не тільки роздуми над вирішуваним завданням, але й роздуми про те, як протікають роздуми над завданням.

Термін «рефлексія» з латинської: загинати, обертати — це унікальна здатність людської свідомості (і думки) у процесі сприйняття дійсності сприймати і себе саму; внаслідок цього людська свідомість постає відночас і як самосвідомість, думка про щось — як думка про думку, знання про щось — як знання про саме знання.

Аргументованість. Потрібно чітко розрізняти тезу і її аргументацію. Думки, які не обґрунтовані, повинні вважатися не більш ніж гіпотезами. Ця норма передбачає критичність і самокритичність.

Отже, рефлексія й упорядкування мислення ( і свого, і чужого), мабуть, повинні вестися з позицій наукової і технічної раціональності, від якої ми в нашій цивілізації, навіть якби хотіли, просто на можемо ухилитися, із позиції особистості, тобто "автора" мислення, із позиції групи або співтовариства, де мислення породжується й обертається, нарешті, із позиції культури (культурної традиції).

Культура мислення —  усвідомлене відношення до процесу міркування, тобто вміння правильно будувати доведення, спростування,проводити аналогії, висувати гіпотези,знаходити й усувати помилки у своїх і чужих міркуваннях. знання правил та законівлогіки,забезпечуючи культуру мислення, зумовлює необхідну систематичність, послідовність,обґрунтованість і переконливість нашихміркувань. Під впливом власного або набутого досвіду в кожної людини формуються певні елементи культури мислення (без спеціального вивчення законів і правил логіки). Але людина, яка не вивчала логіки, може «відчувати» логічні помилки в міркуваннях, свідомо ж і кваліфіковано їх позбутися вона не спроможна.

Філософія прокладає стратегічні траси людського самобудівництва, є смислотворчістю життя в її надіях, безнадійності та суперечності, тобто ви​ступає як літургія смислу. Вона є єдиним засобом поставити людину перед основними проблемами буття, які асоціюють загрозливі істини, щодо безод​ні існування, коли життя виявляється, за словами П. Флоренського, трем​тячим вогником на протягах світових просторів. Тому людина ховається від межових ситуацій буття та небуття чи за "захисну стіну символів", чи за мороком таїни та незбагненності долі. (Кримський)