20. Право на працю: зміст, гарантії, способи реалізації.

Право на працю є одним із найважливіших

для людини, оскільки визначає загальні умови її

життя у суспільстві, являє собою основу її еконо-

мічної самостійності. Згідно зі ст. 43 Конституції

України «кожен має право на працю, що включає

можливість заробляти собі на життя працею, яку

вільно обирає або на яку вільно погоджується».

Згідно зі ст. 2 Кодексу законів про працю України, право громадян України

на працю, тобто на отримання роботи з оплатою не нижче встановленого

державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії,

роду занять та роботи, забезпечується державою.

Людина вільна обрати той чи інший вид діяльності, рід занять. Вона може,

наприклад, працювати по найму за трудовим договором або самостійно

забезпечити себе роботою (бути підприємцем, фермером, займатися інди-

відуальною трудовою діяльністю).

Конституція України проголошує, що кожен громадянин має право на на-

лежні, безпечні і здорові умови праці, заробітну плату, яка є не нижчою від

визначеної законом. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на

працю, гарантує рівні можливості у виборі професії, реалізовує програми

професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів згідно

з вимогами суспільства.

Працівники мають право на своєчасну винагороду за працю.

Працівникам гарантується захист від незаконного звільнення. Ті, хто пра-

цює, мають право на страйк для захисту своїх економічних та соціальних

інтересів; примусова праця забороняється.

Висновок. Право на працю є одним із найважливіших для людини, оскіль-

ки визначає загальні умови її життя у суспільстві, являє собою основу її еко-

номічної самостійності.

Ключові слова і поняття: право на працю.

21. Трудовий договір: сторони, зміст, порядок укладання і розірвання. Порядок працевлаштування неповнолітніх осіб. Пільги неповнолітніх у трудових відносинах.

Трудовий договір — особлива угода між пра-

цівником і власником відповідного підприємства.

Сторонами трудового договору є роботодавець

і працівник. Зазвичай укладенню трудового до-

говору передує досягнення згоди між сторона-

ми про його основні умови. Більшість цих умов

регламентована законодавчо (норма робочого

часу, тривалість відпустки та ін.), а деякі умови

договору можуть бути зафіксовані окремо, осо-

бливо під час укладання контракту (забезпечення житлом, робота в нічний

час, поїздки у відрядження та ін.). При цьому не допускається погіршення

умов праці порівняно з передбаченими законом.

Трудовий договір може бути письмовим та усним; безстроковим (укла-

дається на невизначений строк), строковим і таким, що укладається на час

виконання певної роботи. Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті

на роботу, також не можна вимагати від працівника відомості про його пар-

тійну чи національну належність, походження та документи, подання яких не

передбачене законодавством.

У загальному випадку для укладення трудового договору необхідні пас-

порт, трудова книжка або документи, що їх замінюють; у деяких випадках —

документ про освіту (наприклад претендентам на посаду лікаря, ветеринара,

викладача, наукового співробітника та ін.).

Окрім дотримання загальних вимог щодо процедури та форми укладення

договору, угодою сторін може бути встановлене випробування з метою пере-

вірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Випробування

не встановлюється при прийомі на роботу осіб, молодших за 18 років, та

в деяких інших випадках (зокрема для сезонних та тимчасових працівників).

Укладення трудового договору оформлюється наказом керівника про при-

йом на роботу. При прийомі працівника на роботу власник (керівник) підпри-

ємства або уповноважений ним орган зобов’язаний роз’яснити працівникові

його права та обов’язки.

Особі, яка влаштовується на роботу вперше, не пізніше п’яти днів після

початку роботи має бути заведена трудова книжка — основний документ про

трудову діяльність працівника.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому

виразі, яку власник підприємства або уповноважений ним орган виплачує

працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від

обсягу, складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей

(кваліфікації) працівника, фінансових можливостей підприємства.

Згідно з діючим законодавством (гл. ХІІІ КЗпП України), заробітна плата

неповнолітнім особам при скороченій тривалості щоденної роботи виплачу- ється у такому ж розмірі, як і дорослим працівникам, які працюють на анало-

гічній посаді повний робочий день.

Законодавство чітко визначає підстави та порядок припинення дії тру-

дового договору. Трудовий договір може бути припинений за загальними

підставами, з ініціативи працівника або з ініціативи роботодавця.

Загальними підставами для припинення трудового договору є обопільна

угода сторін, закінчення терміну дії строкового договору, призов працівника

на військову службу, переведення працівника за його згодою на інше підпри-

ємство, набуття законної сили вироку суду та ін.

Працівник має право розірвати трудовий договір у визначений ним строк.

Особа, яка бажає розірвати договір, має подати роботодавцеві відповідну

письмову заяву за два тижні до бажаного дня звільнення.

Роботодавець має право розірвати трудовий договір з власної ініціативи

лише на підставах, передбачених законодавством (реорганізація підпри-

ємства, невідповідність працівника займаній посаді, прогул, поява на роботі

у нетверезому стані, розкрадання майна та ін.).

Неповнолітній особі, якій уже виповнилося 16 років, для вступу на роботу

необхідно подати роботодавцеві:

— заяву про прийняття на роботу;

— атестат про середню освіту;

— паспорт;

— свідоцтво про народження;

— медичну довідку про стан здоров’я;

— письмовий дозвіл одного з батьків;

— довідку з місця проживання;

— довідку про ідентифікаційний номер.

Неповнолітні до 16 років, як правило, до роботи не допускаються. Лише

у виняткових випадках і за згодою батьків дозволяється приймати на роботу

осіб 15-річного віку, а учнів — після виповнення 14 років, якщо це не завдає

шкоди їхньому здоров’ю і навчанню.

Неповнолітні мають такі пільги:

— забороняється використовувати осіб, яким не виповнилося 18 років,

на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці,

а також на підземних роботах;

— забороняється приймати неповнолітніх на роботу за сумісництвом;

— забороняється залучати неповнолітніх працівників до нічних, понад-

нормових робіт і робіт у вихідні дні;

— для неповнолітніх установлюється скорочений робочий день;

— оплата учнів, що працюють у вільний від навчання час, здійснюється

пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку;

— відпустки за перший рік роботи неповнолітнім працівникам надаються

за їхньою заявою і до закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному

підприємстві;

— звільнення працівника молодше 18 років з ініціативи власника допуска-

ється тільки за згодою районної (міської) комісії у справах неповнолітніх;__ — батьки, усиновителі, опікуни неповнолітнього, а також державні органи

та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням

законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового до-

говору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його

чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні ін-

тереси.

Висновок. Трудовий договір — особлива угода між працівником і влас-

ником відповідного підприємства. Неповнолітні у трудових правовідносинах

прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, трудового

часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, установ-

леними законодавством України.

Ключові слова і поняття: трудовий договір, заробітна плата, трудова книжка.